Спільна власність з дітьми

Дата публікації: 06.06.2017

Кожна
сім’я має у власності певне майно.
Батьки і діти, зокрема ті, які спільно
проживають, можуть бути самостійними
власниками майна. Батьки мають право
розпоряджатись належним їм майном на
свій розсуд (продавати, дарувати,
передавати до найму), не запитуючи згоди
на це своїх дітей. Малолітні діти не
мають права розпоряджатись належним
їм майном. Відповідно до ст. 173 СК України
при вирішенні спору між батьками та
малолітніми, неповнолітніми дітьми,
які спільно проживають, щодо належності
їм майна вважається, що воно є власністю
батьків.

Майно,
придбане батьками або одним із них для
забезпечення розвитку, навчання та
виховання дитини (одяг, інші речі
особистого вжитку, іграшки, книги,
музичні інструменти, спортивне обладнання
тощо), є власністю дитини.

Зверніть
увагу!

Малолітні
діти — діти, яким не виповнилося
14 років.

Неповнолітні
діти — діти віком від 14 до 18 років.

Батьки
управляють майном, належним малолітній
дитині, без спеціального на те повноваження.
Батьки зобов’язані дбати про збереження
та використання майна дитини в її
інтересах.

Якщо
малолітня дитина може самостійно
визначити свої потреби та інтереси,
батьки здійснюють управління її майном,
враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки
малолітньої дитини не мають права без
дозволу органу опіки та піклування
вчиняти такі правочини щодо її майнових
прав:

1)
укладати договори, які підлягають
нотаріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, в тому числі
договори щодо поділу або обміну житлового
будинку, квартири;

2)
видавати письмові зобов’язання від
імені дитини;

3)
відмовлятися від майнових прав
дитини.

Батьки
мають право дати згоду на вчинення
неповнолітньою дитиною вищевказаних
дій лише з дозволу органу опіки та
піклування.

Дозвіл
на вчинення правочинів щодо нерухомого
майна дитини надається органом опіки
та піклування після перевірки, що
проводиться протягом одного місяця, і
лише в разі гарантування збереження
права дитини на житло.

Органи
опіки та піклування можуть відмовити
у наданні дозволу на вчинення правочинів
щодо нерухомого майна дитини з одночасним
зверненням до нотаріуса щодо накладення
заборони відчуження такого майна лише
у випадках, якщо ними встановлено, що:

1)
мати та/або батько дитини, які (яка, який)
звернулися за дозволом, позбавлені
судом батьківських прав;

2)
судом, органом опіки та піклування або
прокурором постановлено (прийнято)
рішення про відібрання дитини від
батьків (або того з них, який звернувся
за дозволом) без позбавлення їх
батьківських прав;

3)
до суду подано позов про позбавлення
батьків дитини (або того з них, який
звернувся за дозволом) батьківських
прав;

4)
особа, яка звернулася за дозволом,
повідомила про себе неправдиві відомості,
що мають суттєве значення для вирішення
питання про надання дозволу чи відмову
в його наданні;

5)
між батьками дитини немає згоди стосовно
вчинення правочину щодо нерухомого
майна дитини;

6)
між батьками дитини або між одним з них
та третіми особами існує судовий спір
стосовно нерухомого майна, за дозволом
на вчинення правочину щодо якого
звернулися батьки дитини (або один з
них);

7)
вчинення правочину призведе до звуження
обсягу існуючих майнових прав дитини
та/або порушення охоронюваних законом
інтересів дитини.

При
вчиненні одним із батьків правочинів
щодо майна малолітньої дитини вважається,
що він діє за згодою другого з батьків.
Другий з батьків має право звернутися
до суду з вимогою про визнання правочину
недійсним як укладеного без його згоди,
якщо цей правочин виходить за межі
дрібного побутового.

На
вчинення одним із батьків правочинів
щодо транспортних засобів та нерухомого
майна малолітньої дитини повинна бути
письмова нотаріально засвідчена згода
другого з батьків.

Якщо
той з батьків, хто проживає окремо від
дитини протягом не менш як шість місяців,
не бере участі у вихованні та утриманні
дитини або якщо місце його проживання
невідоме, правочини, зазначені в абзаці
другому цієї частини, можуть бути вчинені
без його згоди.

Батьки
вирішують питання про управління майном
дитини спільно, якщо інше не передбачено
договором між ними. Спори, які виникають
між батьками щодо управління майном
дитини, можуть вирішуватися органом
опіки та піклування або судом.

Після
припинення управління батьки зобов’язані
повернути дитині майно, яким вони
управляли, а також доходи від нього.

Неналежне
виконання батьками своїх обов’язків
щодо управління майном дитини є підставою
для покладення на них обов’язку
відшкодувати завдану їй матеріальну
шкоду та повернути доходи, одержані від
управління її майном.

УВАГА!!!
Дохід, одержаний від використання майна
малолітньої дитини, батьки мають право
використовувати на виховання та утримання
інших дітей та на невідкладні потреби
сім’ї.

Неповнолітні
діти вправі самостійно розпоряджатися
майном, яке вони придбали на свій
заробіток, стипендію чи інший дохід,
окрім нерухомих речей та транспортних
засобів, самостійно здійснювати права
автора на твори науки, літератури та
мистецтва, об’єкти промислової власності
або інші результати своєї творчої
діяльності тощо.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.