​Утримання одного з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід

Дата публікації: 06.06.2017

Утримання одного з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід

Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід закріплене у ст. 88 Сімейного кодексу України, де зазначено наступне – якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Правило є однаковим для обох з подружжя. Право на утримання від іншого має той з них, з ким проживає дитина-інвалід і який опікується нею.

В даному випадку необхідно, щоб:

а) дитина була інвалідом, що повинно бути доказаним цисьмовими документами і, зокрема, висновком експертної комісії;

б) дитина потребувала постійного стороннього догляду, що також повинно бути доведено висновками лікарів, медичної комісії;

в) дитина проживала з одним з подружжя і опіка та догляд над дитиною-інвалідом була постійна з боку цього батька (матері). Ці обставини можуть бути доведені письмовими доказами (реєстрацією місця проживання, актами, довідками тощо), показаннями свідків. Сам факт проживання з дитиною-інвалідом не є беззаперечним фактом опікування над нею (наприклад, дитина хворіє на цукровий діабет, вона є інвалідом, але сама ходить в школу, займається в спортивній секції);

г) другий із подружжя має матеріальну можливість надавати утримання.

Дитиною-інвалідом є дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту. Важливою є потреба дитини-інваліда в постійному сторонньому догляді. Тому в разі спору дана обставина має бути підтверджена відповідними доказами. Факт опікування дитиною має бути доведений свідченням свідків та іншими доказами. Опікування дитиною не виключається в разі залучення до догляду за дитиною сторонніх осіб, професійних вихователів, медичних працівників тощо. Сам по собі факт проживання з дитиною-інвалідом не є достатнім доказом опікування нею.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Право на утримання не виникає, якщо один з подружжя проживає спільно з дитиною-інвалідом, однак дитиною опікується інша особа, яка також проживає разом з ними.

Не має права на утримання один із подружжя і в тому випадку, коли дитина-інвалід постійно знаходиться в дитячому будинку або в спеціальному лікувальному закладі, оскільки законом чітко визначено: «якщо один із подружжя проживає з дитиною-інвалідом, здійснює постійний сторонній догляд і опікується нею».

У ст. 88 СК України передбачено певні особливості визначення розміру аліментів судом. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому суд не враховує можливості одержання подружжям, з яким проживає дитина, аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Дане правило обумовлене тим, що догляд за дитиною інвалідом пов’язаний з особливо значним навантаженням на того з подружжя, який опікується дитиною.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.