Звільнення за власним бажанням

Дата публікації: 06.06.2017

Про порядок звільнення за власним бажанням

Нормами статті 38 КЗпП України, передбачено право працівників розірвати договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Увага! Працівник повинен попередити працедавця про своє бажання звільнитися письмово, тобто написати заяву не пізніше, ніж за два тижні до передбачуваного звільнення.

Зазначений двотижневий термін може бути скорочено, якщо заяву працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлено неможливістю продовжувати роботу, а саме у випадку:
• переїзду на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступу до навчального закладу;
• неможливості проживання у даній місцевості, підтвердженої медичним висновком;
• догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
• догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи;
• виходу на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом, а також інших поважних причин.
У даній ситуації роботодавець або уповноважений ним орган зобов’язаний розірвати трудові відносини в певний строк, зазначений у заяві, і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу й не зажадав розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за раніше поданою заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
До закінчення двотижневого строку працівник не має права самовільно залишити роботу, оскільки це дає право роботодавцеві розірвати трудовий договір за своєю ініціативою як за прогул без поважних причин. Інші порушення трудової дисципліни з боку працівника протягом двотижневого строку попередження також можуть стати підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця чи застосування до працівника інших заходів дисциплінарного чи громадського впливу.
Після закінчення строку попередження про звільнення за власним бажанням працівник має право припинити роботу. У цьому випадку трудовий договір вважається розірваним з моменту припинення роботи, а не з дня видання роботодавцем наказу про звільнення.
Для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника необхідна наявність домовленості сторін про строк звільнення. Якщо працівник у своїй заяві не вказав причин, що свідчать про неможливість продовження роботи, звільнення не може відбутися раніше настання двотижневого строку, наданого працівникові для письмового попередження власника або уповноваженого ним органу. Таке положення зумовлене тим, що після закінчення зазначеного терміну працівник може залишитися на роботі й не вимагати розірвання трудового договору.
Працівник також має право відкликати заяву про звільнення до настання двотижневого строку, зафіксувавши факт подання такої заяви власникові або уповноваженому ним органу, наприклад вислати поштою.
Відповідно до частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), у разі, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням. Оскільки причина звільнення вважається поважною, роботодавець не має права затримувати працівника у будь-який спосіб. День звільнення визначатиметься самим працівником.
Звільнення за частиною третьою статті 38 передбачає обов’язкову виплату вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП). Колективний договір, який діє на підприємстві, чи власне сам трудовий договір з працівником можуть передбачати й більший розмір вихідної допомоги.
Для проведення звільнення за цією підставою потрібно правильно скласти заяву. Вона повинна містити чітку вказівку на факти порушення умов договору чи трудового законодавства.
Заяву необхідно обов’язково зареєструвати в канцелярії, на копії заяви треба позначити вхідний реєстраційний номер.
У разі, якщо роботодавець відмовляється реєструвати заяву, слід відправити її поштою — цінним листом із описом вкладення та повідомленням про вручення.
Необхідно зберігати листівку повідомлення про вручення листа роботодавцю, яка надійде через певний час. Зазначена листівка та поштова квитанція у подальшому можуть знадобитися для суду.
Якщо роботодавець відмовився звільняти працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП і провів звільнення за іншою підставою, його дії можна оскаржити у суді.
Стаття 172 КК передбачає кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю.
При звільненні працівника варто дотримуватись усіх вимог статті 47 КЗпП, яка покладає на власника або уповноважений ним орган зобов’язання видати працівникові оформлену трудову книжку в належному вигляді у день звільнення і провести з ним розрахунок (ст. 116 КЗпП).

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.