​Звільнення за угодою сторін

Дата публікації: 06.06.2017

Звільнення за угодою сторін

Вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП пiдставою для припинення трудового договору є угода (домовленiсть) сторiн.

Трудовий договiр за такою пiдставою припиняється в разi взаємної згоди сторiн трудового договору.

Виходячи з того, що трудовий договiр є угодою мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною’особою, iнiцiатива (пропозицiя) щодо звiльнення за угодою сторiн може надходити як вiд працiвника, так i власника або уповноваженого ним органу.

Законодавством не встановлено відповідного порядку або термінів припинення трудового договору за угодою сторін. У кожному конкретному випадку вони визначаються окремо.

Останнiй робочий день працiвника визначається сторонами за взаємної згоди.

Форма домовленостi (угоди сторiн) про звiльнення за цiєю пiдставою припинення трудового договору не визначена, а це означає, що пропозицiя (iнiцiатива) i сама угода сторiн про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП можуть бути у письмовiй або уснiй формi.

За цiєю пiдставою може бути припинено як строковий трудовий договiр до закiнчення його строку, так i трудовий договiр, укладений на невизначений строк.

Незалежно вiд форми трудового договору припинення трудових правовiдносин допускається в разi досягнення домовленостi мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом у будь-який час i у строк, визначений сторонами.

Якщо працiвник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в нiй має бути зазначено прохання звiльнити його за угодою сторiн i дату звiльнення.

Ураховуючи, що трудовий договiр укладається, як правило, у письмовiй формi (ст. 24 КЗпП), процедуру припинення трудового договору вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП доцiльно теж оформлювати у письмовiй формi.

За пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпПУ (за згодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Слід зазначити, що звільнення за угодою сторін застосовується як підстава припинення трудових правовідносин у тому разі, коли жодна зі сторін трудового договору не має інших підстав для розірвання трудового договору, передбачених законодавством.

За загальним правилом працівника не може бути звільнено під час його хвороби або перебування у відпустці, оскільки за ч.3 ст.40 КЗпПУ звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці не допускається. Таким чином, це правило стосується лише випадків звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Заяву про звільнення за угодою сторін працівник має право подати як у період роботи, так і у випадку своєї відсутності на роботі (тимчасова непрацездатність). Якщо працівник після написання заяви про звільнення за угодою сторін захворів і період тимчасової непрацездатності перевищує термін, про який домовлялися сторони трудового договору відповідно до поданої працівником заяви, власник або уповноважений ним орган має звільнити такого працівника у термін, визначений у заяві. Період хвороби працівника підтверджується листком непрацездатності. Крім того, працівник має право на звільнення за угодою сторін у період відпустки. Про це він повинен поінформувати роботодавця. Звільняти працівника у такому випадку законодавством не забороняється.

Припинення трудового договору згiдно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП не передбачає попередження про звiльнення нi вiд працiвника, нi вiд власника або уповноваженого ним органу. День закiнчення роботи визначається сторонами вiдповiдно до взаємної згоди.

Як правило, iнiцiює припинення трудового договору вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП працiвник, подаючи власниковi або уповноваженому ним органу заяву з конкретними пропозицiями щодо такого звiльнення. Якщо така пропозицiя працiвника влаштовує власника або уповноважений ним орган, останнiй видає вiдповiдний наказ (розпорядження) про таке звiльнення.

Пiд час звiльнення за угодою сторiн слiд дотримуватися таких рекомендацiй:

– звiльнення за угодою сторiн не вважається звiльненням за iнiцiативою працiвника, i як наслiдок неправильно буде застосувати в такому випадку ст. 38-39 КЗпП;

– у разi звiльнення за угодою сторiн потрiбне волевиявлення обох сторiн, а тому звiльнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП вважатиметься незаконним за наявностi будь-якого тиску з боку сторiн;

– сторони мають право визначати будь-який строк такого звiльнення;

– угоду про звiльнення доцiльно укласти у письмовiй формi, але така умова не є обов’язковою;

– угода про звiльнення може бути анульована (але тiльки за взаємної згоди працiвника i власника або уповноваженого ним органу);

– домовленiсть щодо анулювання угоди про звiльнення доцiльно закрiпити письмово, але це необов’язково.

Звiльнення за угодою сторiн можна характеризувати так:

– вiдсутнiсть взаємних претензiй сторiн трудового договору (працiвник та власник або уповноважений ним орган);

– необов’язковiсть дотримання сторонами письмової форми волевиявлення про звiльнення, оскiльки така форма може бути усною;

– вiдсутнiсть зобов’язання сторiн щодо виконання будь-яких процесуальних дiй (наприклад, попередження; зобов’язання щодо працевлаштування працiвника; погодження звiльнення з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї тощо);

– вiдсутнiсть зобов’язання власника або уповноваженого ним органу щодо виплати працiвниковi вихiдної допомоги.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.