Право користування чужою земельною ділянкою

Дата публікації: 10.07.2017

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право
користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати
також на підставі заповіту.

Право
користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
(емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови
(суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім
випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної
власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім
випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного
капіталу, передано у заставу.

Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для
сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою
для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до
Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Земельного кодексу.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування
чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

1)
поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2)
спливу строку, на який було надано право користування;

3)
відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з
мотивів суспільної необхідності;

3-1) прийняття уповноваженим органом
виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання
земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб;

4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування
чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років;

5)
припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства
(щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого
партнерства).

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.