Північна Македонія: ті, хто працює у сфері екологічної справедливості повинні мати довіру громади

Дата публікації: 05.06.2024

Досвідом роботи у сфері екологічної справедливості у межах регіонального партнерства низових правозахисних організацій у Східній Європі та Центральній Азії, яке координує Мережа правового розвитку, ділиться громадська організація Kham (Сонце) з Делчево (Північна Македонія). 

Організація працює з ромською спільнотою з 1999 року. Має досвід захисту соціальних прав, права на медицину, доступу до працевлаштування, а протягом останніх двох років й у сфері екологічної справедливості. 

Однією з найбільших проблем ромської спільноти є бідність, брак освіти, обмеження інформації про права людини та можливості їхнього захисту. Для їнього вирішення KHAM створила групу параюристів у кожному населеному пункті. Навчає їх захищати базові права та ті, що належать до екологічної справедливості, як-от: доступ до інфраструктурних доріг, чистої води, належних санітарних умов тощо. 

Представник організації Kham Зоран Біковскі (Zoran Bikovski) розповідає, як почав працювати 10 років тому в одному із сіл ромської громади. Рівень бідності та безробітних там був понад 80%. Через 10 років, завдяки розширенню можливостей громади, для яких проводились навчання із підготовки мотиваційного листа, резюме, ситуація змінилася. Зараз в цьому селі лише 20% безробітних.

Однак сьогодні там спостерігається зростання проблем із сміттям. Без централізованого збирання жителі скидають його в річку. Ще одним гострим питанням є очистка води. Через її забруднення кілька разів траплялися випадки гепатиту. 

«З одного боку ми маємо довіру громади, з іншого залучаємо параюристів із громади та розуміємо проблему. Ми вирішили зробити опитування – візит від дверей до дверей, щоб поговорити з людьми. Що вони думають про екологічну справедливість і чи задоволені станом справ. По-друге, ми організовуємо фокус-групи з різними цільовими аудиторіями – з матерями, молоддю, людьми старшого віку. Усі говорять, що сміття – їхня проблема. А також, що вони очікують, щоб хтось її вирішив», – зазначає Зоран Біковскі. 

Глибше дослідивши питання, експерти зʼясували, що власники будинків не мають офіційних документів із організаціями, які займаються вивезенням сміття. На село з населенням 500 осіб недостатньо лише два контейнери, які до того ж не регулярно вивозяться. Організація почала проводити верифікацію проблеми – проводити зустрічі з мешканцями громади. Після цього визначено пріоритети адвокації: сміття – перший пріоритет; вода – другий, важливо також забезпечити достатньо контейнерів й хорошу дорогу.

Спочатку вони поінформували місцеву владу, що хочуть провести збори в громаді. Параюристи виступили із заявою, що організувати збирати сміття – це обовʼязок місцевої влади відповідно до закону. На зборах були присутні ті, хто приймає рішення в громаді, мер, інспектор з благоустрою, відповідальні за звʼязки з громадськістю. Таким чином зʼявилась можливість почути не лише сторони від громади – жителів, параюристів, а й представників місцевої влади. 

«Вони розповіли, що люди не мають бажання платити за контейнери. В декого з них є борги. А місцева влада хоче, щоб всі підписали контракт на зобов’язання платити щомісяця, інакше вона звернеться до суду. І це була дискусія між однією й іншою стороною. Ми вирішили зробити кілька кроків. Перш за все, зробили невелику кампанію через соціальні мережі, розклеїти плакати і т.д.», – розповідає Зоран Біковскі.

Важливо було після кожної зустрічі визначити правила та обов’язки – хто за що відповідатиме з боку місцевої влади та з боку села. У кожному випадку був присутній параюрист, щоб бути поінформованим і надавати інформацію та забезпечити прозорість процесу.

Наступним кроком стало поширення впливу на людей старшого віку через молодь. Активісти KHAM організували тренінги про участь молоді та вплив на прийняття рішень, як це повʼязано з бюджетом (0,1% бюджету муніципалітету витрачається на молодіжні проєкти), екологією та іншими потребами молоді. Далі організовували спільні зустрічі молоді й представників/-иць муніципалітету, щоб збільшити кампанію і сприяти активізації молоді. Таким чином молодь ставала гарним союзником під час адвокації.

Ще одним кроком стала реконструкція дитячого садка, в якому не було створено умов, щоб діти могли там спати. 20% робіт профінансувала KHAM та 80% муніципалітет. Таким чином вдалося допомогти жінкам, які пішли працювати.

Також під час кампанії застосували, так званий, конфліктний підхід. Зробили багато фотографій зі сміттям, з річкою, зі стилем життя, і запросили художників написати там картину. Це було творчим активізмом та нагадуванням про те, що муніципалітет має юридичні зобов’язання і може бути притягненим до відповідальності у разі скарги до Міністерства охорони навколишнього середовища тощо.

Провокуючи невеликі конфлікти, але не загострюючи їх та залишаючи простір для обговорення, організація підштовхувала муніципалітет і громаду до рішень і активізації переговорного процесу.

Аби уникнути можливі ризики, провели ретельний аналіз та надали процесу максимальної відкритості й прозорості. Крім того забезпечили доступність до нього для всіх, хто хоче мати інформацію, а також для тих, хто хоче брати безпосередню участь у зустрічах.

«Зараз у селі є 6 контейнерів, і їх недостатньо. Після того, як буде підписано 80% договорів, ми переходимо до наступного кроку. Ми робимо моніторинг того, що ми зробили. Які наші результати? Ми продовжуємо збирати докази того, наскільки важливим є здорове та чисте довкілля, наскільки це буде важливим для якості життя дітей громади і т.д. І протягом усього часу, який ми маємо після кожного моніторингу або щомісяця, складаємо новий план, як вирішити проблему і забезпечити системну стійкість процесу», – розповідає Зоран Біковскі.

На зміну ситуації зі сміттям організація витратила рік – правопросвітницька діяльність, тиск на місцеву владу, переговорні процеси. Вдалося досягнути результату на 80% і з кожним місяцем ситуація стає кращою.

Після вирішення питання зі сміттям щодо забезпечення чистої води так само доведеться змінювати ментальність, адже ні жителі громади, ні місцева влада не готові платити за воду або брати на себе відповідальність за її якість.

«Вода надається із водосховища, яке будується за рахунок внесків місцевого населення. Після укладання договору із постачальником води, буде встановлена система обліку її використання, і люди повинні будуть платити в такому випадку близько 15 євро щомісяця. Крім того, вони повинні платити 100 євро за систему управління.

Це вирішить питання для тих, хто живе у гірській місцевості, до яких вода не потрапляє, адже вона, здебільшого, використовується на низині для ведення сільського господарства», – зазначає Зоран Біковскі.

Зі свого досвіду Зоран Біковскі ділиться кількома порадами, які варто враховувати активістам/-кам під час вирішення проблем у сфері екологічної справедливості.

1. Дуже важливо обрати громаду для участі. Більш реалістично діяти в розрізі громади, а не муніципалітету чи неурядової організації. Під час вирішення питання варто досягнути консенсусу, а також розставити пріоритети. Має велике значення створення лояльної аудиторію, яка підтримуватиме вашу роботу та проштовхуватиме рішення. Ви підтримуватимете їх, а вони вас.
2. Потрібно тримати у фокусі мету, заради якої ви працюєте, інтереси людей і громади, без популізму. Лише тоді донори будуть знати і поважати вас. 
3. Люди, які працюють у сфері екологічної справедливості, мають бути визнані громадою та мати її довіру. Активісти/ки повинні бути мотивованими допомогти іншим дізнатися про екологічні права, пояснювати що недостатньо просто скаржитися: «у мене не було води»; «у мене проблема зі сміттям». 
4. Дуже важливо знати конституцію, знати права, бути професійним під час спілкування з параюристами. Вони бачать, що громадські організації існують для того, щоб допомогти їм, і вони дуже близькі до них, тому що це спільна проблема.
5. Важливо залучати засоби масової інформації. Але в той же час не створювати конфлікт чи сенсацію, а пропонувати через медіа рішення. Важливо розуміти, які медіа використовуватиме громада, органи місцевої влади. Для громади у вас має бути один меседж, що люди повинні знати про права. Для місцевої влади – інший, що ви повинні поважати і виконувати свої зобов’язання, право на життя, екологічну справедливість.

Матеріал створено в межах Регіонального партнерства у Східній Європі та Центральній Азії Мережі низового правосуддя

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.