Дата публікації: 24.03.2025

Авторка:  Галина Колесник, директорка зі стратегічних комунікацій Мережі правового розвитку

Проблема інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) залишається однією з найгостріших у соціальній сфері України. Мільйони українців, змушених покинути свої домівки через війну, стикаються з численними викликами на новому місці, серед яких житлове питання посідає чи не найважливіше місце.

«Для того, щоб переселенці могли інтегруватися в громаду, їм необхідно задовольнити свої першочергові базові потреби, серед яких, власне, є і потреба в житлі», — наголошує директорка з організаційного розвитку Мережі правового розвитку Ірина Чайка.

Вирішення житлового питання для переміщених осіб потребує комплексного підходу. Особливо гострим це питання стало не лише для західних та центральних регіонів України, але й для південних областей, куди перемістилися люди з окупованих територій Херсонщини та Миколаївщини.

Саме тому адвокаційна кампанія, яка впроваджується спільно з гуманітарною організацією «Людина в біді» за підтримки чеської агенції розвитку, приділяє особливу увагу просуванню житлових прав переселенців як основи для подальшої успішної інтеграції та відновлення людського потенціалу громад.

Проблеми з житлом для переміщених осіб: погляди експертів

Івано-Франківська область

Найбільш болюче питання для громад Івано-Франківської області зараз стоїть саме з житлом для внутрішньо переміщених осіб. Питання це надзвичайно обширне і включає багато аспектів, а запити від переселенців відрізняються залежно від їхнього матеріального стану і умов проживання.

На фото юрист БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» Дмитро Савуляк

«Якщо ми говоримо про загальні проблеми, з якими стикаються внутрішньо переміщені особи в питанні житла, це проблеми з отриманням компенсації за зруйноване житло. Дуже велика кількість ВПО фактично не можуть отримати цю компенсацію з різних причин», — зазначає юрист БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» Дмитро Савуляк.

Житло може знаходитися на окупованій території або в зоні бойових дій. Однак найчастіше проблема полягає у відсутності правовстановлюючих документів або невнесенні нерухомості до реєстру речових прав.

Складнощі виникають при відновленні документів на приватизоване житло або за старими нотаріально посвідченими договорами, особливо коли нотаріуси залишилися на територіях бойових дій або не встигли передати документи до нотаріальних архівів.

Окремою проблемою є відновлення пошкодженого житла і питання повернення осіб до регіонів, які вважаються умовно безпечними. Сім’ї з дітьми особливо обережно підходять до питання повернення, навіть за можливості відновлення житла. В окремих регіонах немає гарантії, що відновлене житло не буде знову пошкоджене.

Також існує проблема з самим процесом відновлення житла у відносно безпечних регіонах — брак кваліфікованих працівників та достатньої кількості будівельних матеріалів.

«Стосовно проблем, з якими стикаються переміщені особи, які проживають в Івано-Франківській області, можна виділити дві категорії: ті, хто орендує житло, і ті, хто проживає в місцях тимчасового проживання або забезпечені соціальним житлом», — зауважує Дмитро Савуляк.

Для людей, які самостійно оплачують оренду, проблемою є невідповідність розміру компенсації реальним витратам. Сім’я з трьох осіб, яка отримує компенсацію, не завжди може покрити витрати на оренду, оскільки фактичний розмір оренди значно більший, ніж допомога на проживання. Окрім цього, зі змінами, внесеними до постанови 332, значна частина таких сімей втратила право на отримання цієї допомоги.

Інший проблемний момент — відсутність законодавчого регулювання ринку оренди нерухомості та ріелторських послуг. Через те, що в Україні ця сфера доволі неврегульована, виникає неконтрольованність цін на оренду житла і на оплату послуг ріелторів, без яких зараз фактично неможливо орендувати житло. Кожен власник житла використовує послуги ріелторів, що створює додаткове фінансове навантаження на внутрішньо переміщених осіб.

Ситуація з пільговим кредитуванням для внутрішньо переміщених осіб демонструє певні покращення, однак обсяги фінансування все ще критично не відповідають реальним потребам. Основною перешкодою залишається вимога першого внеску за обслуговування кредиту – навіть ті переселенці, які мають стабільний дохід і спроможні щомісячно обслуговувати кредит, часто не можуть зібрати необхідну початкову суму для участі в програмі пільгового кредитування, що суттєво обмежує можливості самостійного вирішення житлових питань.

«Влітку 2024 року були внесені зміни до порядку забезпечення пільговими кредитами внутрішньо переміщених осіб і тут вдалося досягти також таких трошки позитивних змін, тобто додалось можливість використовувати житловий сертифікат тих осіб, хто його отримав, в рахунок оплати першого внеску», — говорить Дмитро Савуляк.

Це нововведення суттєво розширило можливості для переселенців, особливо для власників житлових сертифікатів, які раніше стикалися з проблемою недостатності коштів для придбання окремого житла або внесення першого платежу при оформленні пільгового кредиту.

Соціальний захист внутрішньо переміщених осіб у гірських населених пунктах залишається проблемною зоною через відсутність єдиних підходів до надання відповідних статусів та пільг. 

«На жаль, зараз складається така ситуація, що немає єдиного підходу до надання статусу жителя гірського населеного пункту, ні єдиної судової практики, ні єдиного підходу в органах місцевого самоврядування. Тобто деякі громади без проблем внутрішньо переміщеним особам видають це посвідчення, відповідно вони потім звертаються до пенсійного фонду і отримують на 20% збільшену пенсійну виплату. Деякі громади в цьому відмовляють», — говорить Дмитро Савуляк.

Така неоднозначність призводить до нерівності у доступі до соціальних гарантій, коли переселенці, які проживають у подібних умовах, отримують різний рівень підтримки залежно від політики конкретної громади.

Миколаївська область

Ситуація з житловим забезпеченням внутрішньо переміщених осіб залишається критичною, особливо в областях, які прийняли найбільше переселенців. 

«Немає жодної діючої ефективної програми державної, яка б могла надати на четвертий рік повномасштабного вторгнення Росії на територію України розуміння того, як нашим внутрішнім переселенцям отримувати житло», — наголошує Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в Миколаївській області Спартак Гукасян. 

Він зазначає, що Миколаївська область стала однією із перших, яка прийняла значну кількість ВПО — лише у Вознесенському районі знайшли прихисток майже 21 тисяча переселенців з Херсона та Херсонської області. Представник омбудсмена підкреслює важливість системного підходу до вирішення житлових питань переселенців та наголошує на відсутності чіткого бачення з боку держави щодо стратегії реінтеграції ВПО в нових громадах. Миколаївським представництвом уповноваженого було проведено 16 моніторингів місць тимчасового перебування внутрішніх переселенців, які виявили численні проблеми із забезпеченням державних гарантій для цієї категорії громадян.

Особливо гострою проблемою залишається недоступність державних програм кредитування для більшості внутрішньо переміщених осіб, що суттєво обмежує їхні можливості у вирішенні житлових питань.

«Найбільшою проблемою є те, що переселенці не мають фінансової можливості приймати участь в тих чи інших державних програмах на кредитування», – зауважує Спартак Гукасян. 

За його словами, серед ВПО переважають соціально вразливі категорії населення: багатодітні родини, пенсіонери, люди з низьким рівнем доходів, які самостійно, без значної підтримки держави не здатні забезпечити себе житлом.

Ситуація ускладнюється тим, що в Миколаєві найбільші заклади для тимчасового розміщення переселенців – це інтернат і будинок дитини, тобто діючі установи, які змушені були відкласти свою основну діяльність. Хоча ці місця забезпечують базові потреби для короткострокового перебування, вони не створюють умов для довгострокової інтеграції переселенців у громаду. Без створення повноцінних умов для постійного проживання та працевлаштування ВПО існує високий ризик втрати цінного людського ресурсу для регіону, що матиме негативні наслідки для його подальшого відновлення та розвитку після війни.

Можливості нового закону про житлові права ВПО

Мережа правового розвитку також аналізує поточний стан забезпечення ВПО житлом та виклики, з якими стикаються громади при переобладнанні нефункціонуючих освітніх закладів під житлові потреби ВПО, які наразі не використовуються за призначенням, але на практиці слугують як тимчасові прихистки для проживання переселенців. Системний підхід до вирішення житлових проблем ВПО не лише допомагає конкретним людям, але й сприяє сталому розвитку громад в цілому.

«Ми зосередимо увагу на аналізі нового прийнятого закону щодо організації житла для внутрішньо переміщених осіб — це закон 4080. Хоча кампанія стартувала у серпні 2024 року, наша команда продовжує роботу і в 2025 році, зосередившись на наданні всебічної підтримки громадам у впровадженні законодавчих норм щодо забезпечення житлових прав ВПО та пошуку донорського фінансування для ремонту й облаштування необхідної інфраструктури», — пояснює директорка з розвитку правових сервісів, координаторка напряму «адвокація інтересів громади» Дар’я Ковальчук.

Закон набув чинності з 5 березня 2025 року, а вже з вересня внутрішньо переміщені особи зможуть подавати заявки на проживання за новими правилами.

«Ключовою інновацією нового законодавчого акту стане створення інтерактивної мапи — інформаційно-аналітичної системи, яка міститиме вичерпні дані про об’єкти нерухомості, придатні для проживання переселенців. Користувачі зможуть отримати доступ до технічних характеристик приміщень, їхніх фотографій та інформації про необхідні інвестиції для облаштування», — говорить залучена експертка з адвокації Вікторія Дідач.

Важливо, що система буде відкритою не лише для ВПО, але й для міжнародних донорів, що значно розширить можливості залучення додаткової технічної допомоги. 

Створення правової бази для вирішення житлових питань внутрішньо переміщених осіб стало першочерговим кроком, однак шлях до практичної реалізації нового закону сповнений потенційних складнощів.

 «Головною наскрізною ідеєю закону є створення загальної правової рамки для систематизації обліку об’єктів нерухомого майна та забезпечення умов для реалізації середньо- і довгострокових рішень щодо житлового забезпечення внутрішньо переміщених осіб», — пояснює провідна юристка благодійного фонду «Право на захист» Олена Самойлова. 

Експертка наголошує, що закон є лише початком, а його успішна імплементація вимагає розробки детальних підзаконних актів та чітких механізмів реалізації. Серед основних викликів вона виділяє необхідність чіткої регламентації процедури інвентаризації житла, розробки стандартизованих форм документації, налагодження ефективної роботи комісій та координації їх діяльності, а також забезпечення єдиного підходу до застосування норм закону в різних громадах. 

Особливої уваги потребує також налагодження співпраці між органами центральної влади, місцевим самоврядуванням та міжнародними партнерами, що є критично важливим для досягнення реальних результатів у забезпеченні житлових прав ВПО.

«Закон насправді визначає загальні норми, які регулюють питання створення інформаційно-аналітичної системи об’єктів нерухомого майна для забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом», — пояснює експертка з адвокації Валентина Никончук.

Особливе занепокоєння викликає фінансова складова реалізації закону. Створення інформаційно-аналітичної системи потребуватиме значних капіталовкладень, які, за очікуваннями авторів законопроєкту, мають надійти переважно через міжнародну технічну допомогу, оскільки в державному бюджеті відповідне фінансування наразі не передбачено.

Ще більших коштів вимагатиме підготовка самих об’єктів для проживання ВПО — реконструкція житлової нерухомості, переобладнання нежитлових приміщень, включаючи нефункціонуючі заклади освіти, або навіть будівництво нових об’єктів. В умовах обмежених ресурсів місцевих бюджетів це створює ризик надання переселенцям приміщень, непридатних для комфортного проживання.

Для подолання цих викликів критично важливою стає злагоджена координація зусиль державної влади, органів місцевого самоврядування, громадського сектору та самих ВПО на всіх етапах — від аудиту наявних об’єктів до залучення фінансування та облаштування житла.

«Наша діяльність надалі буде спрямована саме на підтримку громад у практичній реалізації законодавчих норм та пошуку додаткових ресурсів, щоб забезпечити ВПО не просто дахом над головою, а гідними умовами для повноцінної інтеграції та розвитку в нових громадах. Адже вирішення житлового питання — це фундамент для відновлення людського потенціалу та сталого розвитку регіонів, що постраждали від війни», — зазначає керівниця проєкту Світлана Сельдіна.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.