Психологічна підтримка ветеранів в Україні: системні виклики та шляхи порятунку

Дата публікації: 17.04.2025

Авторка:  Галина Колесник, директорка зі стратегічних комунікацій Мережі правового розвитку

Система психологічної підтримки ветеранів в Україні перебуває в критичному стані через нестачу кваліфікованих спеціалістів та відсутність комплексної роботи з родинами військових. Як показала дискусія в межах адвокаційної кампанії, яку впроваджує Мережа правового розвитку у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансування Чеської агенції розвитку, бюрократичні перешкоди ускладнюють доступ до навчання для фахівців, залишаючи ветеранів без належної психологічної допомоги, що загрожує зростанням суїцидальних випадків та соціальною ізоляцією захисників.

Криза психологічної підтримки

Інноваційні підходи до психологічної підтримки

Військова та сімейна психологиня, членкиня Національної Психологічної Асоціації України Альона Каптан, голова БФ «Знай наших» та співзасновниця Центру психічного здоровʼя «КаЖи», які надають комплексну психологічну підтримку військовим, ветеранам та їхнім родинам. Організація запроваджує сучасні методики роботи з посттравматичними станами, включаючи біосугестивну терапію та інші інноваційні протоколи. Окрім безпосередньої допомоги ветеранам, команда організації проводить навчання для фахівців соціальної сфери та представників органів місцевого самоврядування щодо специфіки спілкування з військовослужбовцями та ветеранами. Ці сертифіковані навчальні програми допомагають підготувати спеціалістів, зокрема фахівців із супроводу ветеранів, до ефективної роботи з урахуванням особливих потреб цільової аудиторії.

Старша офіцерка захисту Nonviolent Peaceforce Наталя Верлан підкреслює критичну важливість роботи не лише з самими ветеранами, а й з їхніми родинами: «Не буде хорошої соціалізації ветерана, якщо немає роботи з родинами». 

Це фундаментальний аспект, який часто залишається поза увагою системи підтримки. Досвід Наталії ілюструє глибину проблеми — попри те, що війна триває з 2014 року, системна робота з родинами ветеранів лише починає розвиватись.

Гострий дефіцит кваліфікованих спеціалістів

Одним з найболючіших питань є критичний брак кваліфікованих психологів для роботи з військовими.

«У нас розвинена своя соціальна сфера, але ми не фахівці саме з психологічної допомоги чи реабілітації», — відверто визнає директорка КУ «Центр надання соціальних послуг» Баштанської громади Ольга Пришедько, окреслюючи системну проблему. 

Роками вона надсилає офіційні запити щодо відсутності психологів та необхідності навчання для персоналу, однак навіть базові програми, такі як корекційні програми роботи з кривдниками, залишаються недоступними. Це свідчить про глибший розрив — між наявними в громаді фахівцями із супроводу ветеранів та їхньою здатністю надавати повноцінну психологічну підтримку тим, хто її потребує.

Парадоксально, але існуючі можливості навчання лишаються нереалізованими через бюрократичні бар’єри. Громадські організації, які мають ліцензію на навчання та готові його надавати, стикаються з вимогою мінімальної кількості учасників — «для державної програми… має бути від 10 осіб». Це створює замкнене коло, де окремі громади не можуть зібрати достатньо фахівців, а централізований механізм координації між громадами відсутній. 

«Є центральний регулятор в Миколаївській області», — підкреслює військова та сімейна психологиня, членкиня Національної Психологічної Асоціації України Альона Каптан, але комунікація між цим регулятором, громадами та постачальниками навчальних послуг здається розірваною, залишаючи фахівців із супроводу ветеранів без критично важливих навичок для допомоги тим, хто повернувся з війни.

Відсутність належного навчання військових психологів створює замкнене коло проблем — незадовільний професійний рівень призводить до негативного досвіду, який відштовхує ветеранів від звернення по допомогу в майбутньому. Формується величезна прогалина в довіри, коли система, покликана лікувати психологічні травми, парадоксально створює нові.

За емоційними виступами проступає критичне усвідомлення: війна повернула додому тисячі людей, які потребують психологічної підтримки, але існуюча медична система не здатна цього забезпечити.

Критичний стан психологічної підтримки

Система підтримки ветеранів в Україні перебуває у критичному стані, що потребує негайного комплексного втручання. Психологиня Альона Каптан наголошує на системних проблемах у наданні психосоціальних послуг військовослужбовцям, підкреслюючи відсутність належного фінансування та централізованої підготовки спеціалістів.

Особливо гострою є проблема психологічної допомоги, що безпосередньо впливає на психічне здоров’я ветеранів. Брак кваліфікованих спеціалістів з військової психології призводить до критичних наслідків, включаючи зростання кількості суїцидальних випадків. Місцеві громади змушені самостійно вирішувати питання навчання та підтримки фахівців, оскільки державні механізми фінансування психологічної допомоги залишаються неефективними.

Система психологічної підтримки ветеранів в Україні має системні проблеми, що починаються ще з етапу мобілізації та продовжуються після повернення додому. Брак спеціалізованих психологів, непідготовленість військкоматів, відсутність належних навчальних програм та нерозуміння родичами психологічних травм призводять до критичних наслідків. Ветерани стикаються з величезними труднощами – від нестачі кваліфікованої психологічної допомоги до повної соціальної ізоляції та зловживання алкоголем.

Психологічна ситуація в Україні наближається до критичної точки, що особливо яскраво проявляється у місті Миколаєві, де за останні три місяці зафіксовано 98 осіб з суїцидальними нахилами, з яких більша половина вже мала суїцидальні спроби. Проблема виходить далеко за межі підтримки ветеранів і зачіпає цілі родини, які опиняються в безвихідній ситуації через відсутність системних алгоритмів психологічної допомоги та підтримки.

Проблеми професійної кваліфікації психологів

Альона Каптан зауважує, що Існує принципова різниця між військовим психологом та консультантом військових, яку часто не розуміють фахівці. Військовий психолог безпосередньо працює в польових умовах, будучи частиною військової служби, тоді як консультант військових – це спеціаліст, який не обов’язково має військовий досвід, але повинен глибоко розуміти специфіку психологічної роботи з військовослужбовцями. Цивільні психологи, які не проходили спеціальної підготовки, виявляються неспроможними надавати якісну психологічну допомогу ветеранам через кардинальні відмінності між цивільною та військовою психологією.

У сфері психологічної підготовки фахівців для роботи з військовими існує серйозна проблема шахрайства та непрофесіоналізму. Поряд з легітимними центрами, такими як Національна психологічна асоціація (НПА), з’явилася величезна кількість псевдоспеціалістів, які пропонують швидкісні курси військової психології. Ці шахраї обіцяють миттєве навчання та сертифікацію за короткий проміжок часу, при цьому їхні сертифікати не мають жодного підтвердження в офіційних реєстрах, що становить серйозну загрозу якості психологічної допомоги ветеранам.

Система психологічної допомоги в Україні стикається з серйозними системними проблемами, зокрема в питаннях залучення кваліфікованих спеціалістів до державного сектору. Висока вартість професійної освіти (один модуль навчання коштує до 90 тисяч гривень) робить роботу в державних установах за мізерну зарплатню практично неможливою.

Необхідність комплексного підходу до підтримки

Система психологічної допомоги ветеранам потребує принципових змін на державному рівні. Різниця між психологом та психотерапевтом полягає в тому, що психолог лише інформує та пояснює стан, не працюючи безпосередньо з глибинними психологічними проблемами. Натомість психотерапія має стати обов’язковою державною гарантією для військовослужбовців, передбачаючи комплексний супровід у медичних та державних установах. Нинішня модель, що значною мірою спирається на благодійні фонди та міжнародні організації, часто є неефективною та ненадійною.

Система психологічної підтримки демобілізованих військовослужбовців має критичні системні вади. Державне законодавство формально передбачає психологічну підтримку, однак на практиці вона є мінімальною та неефективною. Зокрема, короткотерміновий тижневий супровід є недостатнім для повноцінної реабілітації, а законодавчі норми, які визначають військовослужбовця «здоровим» через місяць після демобілізації, суперечать реальним потребам ветеранів.

Комплексної психологічної підготовки потребують і усі соціальні працівники. Ключова проблема полягає в неготовності спеціалістів правильно реагувати на емоційні стани та травматичні розповіді ветеранів, включаючи випадки надмірної емоційної реакції психологів. Важливо навчити фахівців витримувати психологічне навантаження, уміти слухати та підтримувати, не травматизуючи самих ветеранів.

Окрім того важливо, щоб організації, які приймають ветеранів на роботу, включали навчання персоналу особливостям комунікації та розуміння психологічних особливостей демобілізованих військових. Нинішня система підтримки є фрагментарною: більшість програм зосереджені на грантах та створенні власного бізнесу, тоді як реальні потреби ветеранів, зокрема психологічна адаптація та професійна інтеграція, залишаються недостатньо вирішеними.

Суспільству необхідно формувати глибше розуміння психологічного стану ветеранів, усвідомлюючи, що реакції, які здаються цивільним ненормальними, є природною відповіддю на пережиті травматичні події. Важливо створити середовище, де військові можуть вільно говорити про свої психологічні проблеми без страху бути осудженими, оскільки бойовий досвід залишається з людиною назавжди. Реабілітація потребує тривалого часу — на один рік війни припадає півтора року відновлення, а головне завдання суспільства — навчитися приймати та підтримувати ветеранів, допомагаючи їм адаптуватися до мирного життя.

Голова відокремленого підрозділу «Мішн Іст Україна» Данської неурядової гуманітарної організації Mission East Костянтин Мацко, ділиться успішним досвідом залучення ветеранів до відновлення громад. Ветеранські групи демонструють вищу продуктивність, коли працюють разом, оскільки краще розуміють один одного.

Цей підхід не лише вирішує питання відбудови, але й стає важливим елементом психологічного відновлення захисників. Проте він вимагає адаптації робочих місць з урахуванням особливих потреб учасників бойових дій.

Організація наголошує на важливості психологічної підтримки та програм «рівний-рівному», де ветерани спілкуються між собою зрозумілою їм мовою. Серед майбутніх ініціатив — створення програми додаткового навчання для фахівців із супроводу ветеранів.

Шляхи вирішення проблем

Законодавчі зміни

Наразі в Україні відбувається важлива робота з удосконалення законодавства у сфері підтримки ветеранів. Міністерство у справах ветеранів підготувало проект закону «Про основні засади державної ветеранської політики», який має комплексно врегулювати питання підтримки різних категорій захисників.

Стратегія розвитку до 2027 року передбачає глибокий аналіз мережі послуг, оцінку реальних потреб ветеранів та розроблення пропозицій щодо вдосконалення системи підтримки.

Інноваційні методики психологічної допомоги

Організації запроваджують сучасні методики роботи з посттравматичними станами, включаючи біосубістинну терапію та інші інноваційні протоколи. Окрім безпосередньої допомоги ветеранам, команди проводять навчання для фахівців соціальної сфери та представників органів місцевого самоврядування щодо специфіки спілкування з військовослужбовцями та ветеранами.

Комунікаційні платформи для обміну досвідом

Місцева влада планує впровадити ефективну систему обміну досвідом між фахівцями, які працюють з питаннями соціальної підтримки ветеранів, шляхом створення спеціальної комунікаційної групи. Мета цієї ініціативи — налагодити тісну взаємодію між спеціалістами різних громад, дати можливість обмінюватися практичним досвідом, вирішувати складні кейси та підтримувати один одного в роботі.

Матеріал підготувала Мережа правового розвитку у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансування Чеської агенції розвитку. Висловлені думки, інтерпретації зібраної інформації є виключно позицією авторів та не відображають думки донорів і партнерів проєкту.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.