Уряд розширив можливості для надання статусу дитини, яка постраждала від війни

Дата публікації: 27.10.2025

Юрист ГО «Північна правозахисна група» Вʼячеслав Пушин розʼяснює ключові зміни, хто та як може отримати статус, якими документами можна підтвердити належність дитини до таких критеріїв, а також правові ризики.  

Повномасштабна агресія російської федерації проти України, тимчасова окупація частини територій та масове переміщення, депортація й інші форми насильства ставлять державу перед необхідністю оновлювати підходи до захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

У ст. 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз’єднання їх із членами сім’ї, включаючи розшук, звільнення з незаконного утримання, у тому числі з полону, повернення на підконтрольну Україні територію депортованих, примусово переміщених дітей.

Що змінилося

Повномасштабне вторгнення 2022 року загострило проблему: масштаб уражень, депортацій, зникнень і сімейних втрат перевищив ті сценарії, для яких 2017 року створювався Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі — Порядок). Постановою від 1 вересня 2025 року № 1065 Кабінет Міністрів України вчергове вніс зміни до Порядку. Ці зміни — не просто технічні: вони означають принципове посилення захисту, спрощення процедур, розширення прав дітей.

Серед нововведень те, що орган опіки та піклування може надати статус за місцем звернення дитини або за місцем виявлення такої дитини органами виконавчої влади та місцевого самоврядування (в попередніх редакціях насамперед йшлося про реєстрацію дитини як внутрішньо переміщеної особи).

Також уряд розширив перелік підстав, внаслідок яких дитина може отримати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Зокрема, серед таких підстав з’явилися:

• депортація або примусове переміщення;
• зникнення безвісти за особливих обставин або смерть внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном батьків (одного із батьків), опікунів, піклувальників, інших законних представників;
• випадки, коли дитина була позбавлена батьківського піклування внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту.

У зв’язку з цим відповідних корегувань зазнав перелік документів, які подаються до служби у справах дітей для оформлення статусу.

Хто має право отримати статус

За оновленим Порядком право на отримання статусу має дитина, яка:

1) отримала поранення, контузію, каліцтво;

2) зазнала фізичного, сексуального насильства;

3) була викрадена, депортована або примусово переміщена;

4) залучалася до участі у військових формуваннях;

5) незаконно утримувалася, у тому числі в полоні;

6) зазнала психологічного насильства;

7) її батьки або один з них, інший законний представник зникли безвісти за особливих обставин або померли (загинули) через отримані внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном;

8) була позбавлена батьківського піклування внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Зазнали деяких змін визначення понять фізичного та психологічного насильства. Так, у новій редакції Порядку під фізичним насильством розуміється отримання дитиною тілесних ушкоджень внаслідок (а не в період) воєнних дій та збройних конфліктів.

У визначенні психологічного насильства уточнено використання термінів, що стосуються внутрішнього переміщення дитини та переміщення за кордон — замість них у постанові йдеться про примусове переміщення та депортацію. Якщо в попередніх редакціях наявність моральних і психологічних страждань (травми) дитини не потребувала доведення, то в оновленій версії Порядку зауваження про те, що ці дитячі травми не потребують доведення, прибрали.

Хто може звернутися із заявою

Порядок містить перелік осіб, які можуть подавати відповідну заяву до служби у справах дітей. Цей перелік залишився без змін. Отже, заяву може подати:

• один із батьків дитини;
• інший законний представник дитини;
• один із родичів (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітній брат/сестра), вітчим, мачуха – якщо дитина переміщується без супроводу батьків/представників;
• представник органу опіки та піклування – якщо дитина переміщується без супроводу батьків/представників та родичів;
• сама особа з числа дітей (за умови досягнення віку 14 років).

Які документи потрібно надати

Оновлена постанова деталізує перелік документів залежно від підстав для звернення. Умовно їх можна поділити на два види комплектів: загальний і додатковий.

Загальний комплект — це документи, що посвідчують особу заявника:

• свідоцтво про народження дитини або паспорт громадянина України (паспорт для виїзду за кордон, єДокумент в мобільному додатку);
• якщо заяву подає не дитина, а родич або законний представник – відповідний його паспортний документ, або тимчасове посвідчення громадянина України чи посвідка на постійне/тимчасове проживання, чи посвідчення біженця;
• документ, що підтверджує родинні стосунки між дитиною та заявником або повноваження законного представника дитини (якщо дитина постійно перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому закладі для дітей-сиріт — документа, що підтверджує факт проживання дитини в такому закладі).

Якщо загальний комплект документів залишився майже без змін, то перелік додаткових документів був суттєво розширили й деталізували, враховуючи той факт, що був збільшений перелік підстав для отримання статусу.

Отже, якщо дитина отримала поранення, контузію, каліцтво, окрім документів медичного характеру за наявності надається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження.

У попередніх редакціях Порядку існував однаковий перелік додаткових документів для кількох підстав (копія заяви про вчинене щодо дитини кримінальне правопорушення, витяг з ЄРДР та висновок судової експертизи про встановлення факту фізичного, сексуального насильства щодо дитини), тоді як у сучасній редакції зробили окремі переліки для кожної з підстав.

Приклади:

1. Якщо дитина була викрадена, депортована або примусово переміщена, надаються:

– заява про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення;

– рішення суду про встановлення факту викрадення дитини;

– витяг з Реєстру відомостей щодо дітей, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України (за наявності).

2. Якщо дитина залучалася до участі у військових формуваннях, надаються:

– відповідний витяг з ЄРДР (незалежно від результатів досудового розслідування), що містить відомості про вчинення злочину щодо дитини в зоні воєнних дій та збройних конфліктів;

– рішення суду про встановлення факту залучення дитини до військових формувань.

3. Якщо дитина незаконно утримувалася, зокрема в полоні, надаються:

– відповідний витяг з ЄРДР (незалежно від результатів досудового розслідування), що містить відомості про вчинення злочину щодо дитини;

– виписка з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

4. Якщо дитина зазнала психологічного насильства, надаються:

– висновок лікаря-психолога/психотерапевта за результатами індивідуального психологічного або психіатричного обстеження дитини;

– висновок судово-психологічної або комплексної психолого-психіатричної експертизи, що встановлює наявність у дитини ознак моральних страждань або психологічної травми внаслідок пережитих подій під час воєнних дій та збройних конфліктів;

– висновок за результатами оцінювання потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, що підготовлений центром надання соціальних послуг за формою, затвердженою Мінсоцполітики. На основі цього висновку за згодою батьків/законних представників дитина направляється для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг;

– посвідчення з написом «Посвідчення члена сім’ї загиблого», якщо дитина або особа з числа дітей отримала статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України;

– свідоцтво про смерть та документ, що підтверджує загибель особи внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або документ, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.

5. Якщо батьки чи один із батьків дитини чи її законний представник зникли без вісти, загинули через отримані внаслідок воєнних дій поранень або дитина була позбавлена батьківського піклування внаслідок воєнних дій, надаються:

– свідоцтво про смерть або відповідний витяг з Державного реєстру;

– лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о);

– судове рішення про встановлення факту смерті або рішення про оголошення особи померлою (за наявності);

– документи, що підтверджують загибель внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за наявності);

– документи, що підтверджують факт сімейних відносин (у разі смерті або зникнення безвісти батьків дитини або одного з них);

– документи, що підтверджують встановлення опіки,  піклування та призначення опікуна, піклувальника над дитиною або особою з числа дітей (у разі смерті або зникнення безвісти іншого законного представника);

– витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

– наказ служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини із зазначенням підстави, що спричинила тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;

– рішення суду про позбавлення батьківських прав (за наявності обставин, що виникли внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів);

– рішення органу опіки та піклування про відібрання дитини (за наявності обставин, що виникли внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів);

– документів, що підтверджують втрату піклування (в тому числі тимчасово, через смерть, зникнення, госпіталізацію батьків або одного з них, інших законних представників).

Правова оцінка нововведень і самого Порядку

Постанова № 1065 розширює підстави для надання статусу «дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів», уточнює категорії насильства та травм, розширює перелік осіб, які можуть звернутися по статус, і спрощує територіальну прив’язку місця подачі заяви (за місцем звернення або виявлення). Важливим нововведенням є детальний перелік документів, необхідних для підтвердження підстав — від медичних виписок до витягів з ЄРДР чи інших реєстрів.

Чіткі дефініції та переліки документів мають на меті знизити суб’єктивізм при розгляді заяв і надати сім’ям зрозумілі орієнтири для збору доказів. Це важливо в умовах, коли докази часто фрагментарні або знищені під час бойових дій.

Водночас з дати створення Порядку (05.04.2017) і дотепер, на жаль, відсутнє реальне наповнення цього соціального статусу, який можна охарактеризувати як статус без змісту. Навіть забезпечення безкоштовним харчуванням дітей в дошкільних закладах, про яке іноді згадується з прив’язкою до статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій, не є прямим наслідком оформлення статусу, а реалізовується на підставі інших нормативних актів місцевою владою і часто залежить від її фінансових можливостей та бажання.

Якщо системи реабілітації, медичної та психологічної підтримки не мають додаткових ресурсів, реальна якість допомоги після отримання статусу не зміниться. Критики наголошують, що юридичне визнання має супроводжуватися бюджетною прив’язкою до конкретних програм підтримки. Без цього існує великий шанс на перетворення статусу на «паперовий» термін.

Місцеві служби у справах дітей у різних областях мають різний рівень підготовки й ресурсів. У районах, де інфраструктура пошкоджена або де відсутні спеціалісти, сім’ї стикаються із значними затримками в оформленні статусу.

Водночас існує проблема з різним підходом до оцінки наданих документів як підстави для прийняття рішення про статус, наслідком чого є нерівномірність реалізації на місцях Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Хоча перелік документів став ширшим і конкретнішим, для багатьох сімей, особливо тих, хто втратив документи під час евакуації з окупованих територій, отримати витяги з реєстрів чи висновки експертів може стати складним завданням. Необхідні судові рішення, витяги з ЄРДР або медичні довідки можуть бути недоступними тривалий час.

Правозахисні групи, що працюють з дітьми та сім’ями, вітають розширення підстав для надання статусу, але наголошують: головна проблема — не в тому, щоб визнати дитину постраждалою, а в тому, щоб забезпечити сталу, комплексну підтримку — від медичної реабілітації до інтеграції у школу та психологічного супроводу. Міжнародні монітори звертають увагу на масштаби поранень і загиблих серед цивільного населення у 2024–2025 роках, що підкреслює потребу в потужних програмах реабілітації — а, отже, і в бюджетному забезпеченні таких програм.

Деякі назви та публічні реєстри можуть створювати небажану ідентифікацію дитини як «постраждалої», що підсилює відчуття особливості й може вплинути на ставлення в школі, громаді або при працевлаштуванні у майбутньому. Деякі громадські активісти звертають увагу на дотримання конфіденційності, щоб статус не був підставою для дискримінації, не провокував ризик стигматизації та маркування.

Висновки

Постанова № 1065 — важливий крок: вона формально розширює систему захисту для дітей, які постраждали від війни. Але її успіх залежить від практичної реалізації: без ресурсів, доступу до документів та системної реабілітаційної підтримки навіть найкраща норма ризикує залишитися декларацією. Критика з боку експертів і громадянського суспільства вказує на необхідність удосконалення роботи з дітьми цієї категорії, інтеграції правового визнання зі службовою підтримкою та уважного балансу між прозорістю і конфіденційністю. На шляху вдосконалення Порядку надання статусу багато викликів: як на практиці будуть працювати служби у справах дітей в усіх областях; чи буде достатньо ресурсів для матеріальної підтримки і соціально-психологічної реабілітації; чи всі діти, які підходять під критерії, зможуть подати всі документи та пройти процедуру без зайвих перешкод. Втім, цей крок є важливим і має потенціал змінити на краще життя тих дітей, які переживають війну як частину своєї жорсткої реальності.

Титульне фото до статті: childrights.org.ua

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.