У «Вулику» все стабільно: як підтримка GlobalGiving допомогла впорядкувати життя переселенців у коломийському шелтері

Дата публікації: 19.11.2025

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку

Членська організація Мережі правового розвитку «Трикутник» із міста Коломия Івано-Франківської області з березня 2023 року адмініструє «Вулик» — шелтер для вимушених переселенців. Після двох років роботи організація зіткнулася з проблемою, типовою для багатьох місць компактного проживання в Україні. Конфлікти між мешканцями, відсутність координації та системного підходу до підтримки ВПО створювали напружену атмосферу. Завдяки гнучкому фінансуванню від GlobalGiving «Трикутник» знайшов адміністраторку, якій довірив управління шелтером. Це змінило ситуацію на краще. Як з’явився і нині розвивається «Вулик», читайте далі.

Поява «Вулика»

Після повномасштабного вторгнення у Коломиї виникла гостра потреба у житлі для внутрішньо переміщених осіб. Організація «Трикутник» займалася розселенням новоприбулих у домівках місцевих жителів, але майже одразу зрозуміли, що потрібно шукати більш сталі рішення.

На той час як ВПО у Коломиї перебував і директор зі стратегічного розвитку Мережі правового розвитку Віталій Охріменко з сім’єю. Разом із Віталієм команда «Трикутника» пішла до Коломийської міської ради, де висловила запит на виділення приміщення для шелтеру. Після декількох місяців узгоджень їм запропонували приміщення колишнього дитячого садка — двоповерхову будівлю площею близько 600 м². Оскільки будівля не використовувалася понад 15 років, потрібно було змінювати все.

«Будівля мала жахливий стан: велетенські вікна, які доводилося перемуровувати, застарілі комунікації. Ремонтні роботи затягнулися до дев’яти місяців, враховуючи час на підготовку документації», — згадує голова ГО «Трикутник» Соломія Зінець-Мацишин.

Першими партнерами у створенні шелтеру стали волонтери організації «Будуємо Україну разом», які взялися за ремонт, а дизайн розробив знайомий архітектор на волонтерських засадах. «Українська освітня платформа» забезпечила шелтер меблями. Загалом від різних партнерів, в тому числі Коломийської міської ради, на ремонт, меблі та обладнання залучили близько 7 мільйонів гривень.

Як повністю облаштований шелтер із 18 спальними кімнатами, двома кухнями, п’ятьма ванними кімнатами, пральнями, тренінговою та дитячою кімнатами «Вулик» офіційно запрацював у березні 2023 року.

«Все у шелтері на час відкриття було абсолютно новим. Ми забезпечували кожній сім’ї постіль, рушники, гарне ліжко з ортопедичним матрацом, шафи», — наголошує Соломія Зінець-Мацишин.

Згодом Коломийська міська рада привезла сушильні машини, громадська організація «СТАН» утеплила фасад та привезла генератор, всіляко допомагали шелтеру інші партнери.

Коли координація рятує

Попри добре обладнаний простір, через рік після відкриття у «Вулику» назріла криза. Без системного адміністрування та контролю мешканці часто провокували конфлікти між собою. Траплялося так, що голова ГО «Трикутник» була змушена приїжджати у шелтер пізно ввечері та разом із поліцією припиняти сутички.

Саме тоді, коли ситуація у «Вулику» стала максимально напруженою, що викликало занепокоєння міської влади, з’явилося «рятувальне коло» — гнучке фінансування GlobalGiving. Завдяки цим коштам вдалося знайти професійну і відповідальну людину — Катерину Гранкіну, яка стала адміністраторкою «Вулика».

Катерина сама є внутрішньо переміщеною особою, має волонтерський досвід, добре знає громадський сектор Коломиї та вміє налагоджувати необхідні зв’язки.

«Її присутність, включеність кожного дня, розуміння процесів — це неймовірний плюс у тому, щоб допомогти людині, яка приїжджає у громаду вперше», — зазначає Соломія Зінець-Мацишин.

Катерина Гранкіна швидко взялася за справу. Перше, що вона зробила, — налагодила системну комунікацію.

«Я стала центром, до кого люди можуть звертатися постійно і вирішувати будь-які свої проблеми — все через мене, не хаотично, як раніше. Навіть якщо мене немає на роботі, якщо це вихідний день,  мешканці знають, що у разі потреби завжди можна телефонувати», — розповідає Катерина Гранкіна.

Також адміністраторка налагодила тісні зв’язки з представленими у місті гуманітарними організаціями, медичними установами та соціальними службами громади.

«У “Карітасі” є проєкт “Життєстійкість”, у межах якого проводять психологічні заходи. Я домовилася, щоб двічі на місяць такі заходи проводилися у нашому шелтері. Також у “Вулик” приносять вживані речі, які можуть взяти у користування всі, хто цього потребує. Мій знайомий давав продуктові набори — їх  отримали дев’ять сімей. Домовлялася також за худі для дітей», — перераховує Катерина Гранкіна.

Важливим елементом роботи стало налагодження контакту з поліцією та соціальними службами для швидкого реагування на конфлікти. Та головне — Катерина зуміла організувати для мешканців регулярні заходи, які допомагають їм відволіктися від проблем та інтегруватися у громаду.

Хто живе у «Вулику»

На сьогодні у шелтері мешкає близько 50 осіб. Серед них — сім’ї з дітьми, літні люди, ветерани.

«У нас є три сім’ї з дітьми, є жінка з дитиною з інвалідністю, є ветеран із інвалідністю — має ампутацію нижніх кінцівок», — перелічує Катерина Гранкіна.

Вона наголошує на тому, що умови у «Вулику» — одні з найкращих серед шелтерів Коломиї. Кожна кімната розрахована на окрему сім’ю або невелику кількість людей, є дві спільні кухні, де мешканці можуть готувати їжу.

«Якщо порівнювати з іншими шелтерами, де п’ятеро-шестеро людей живуть в одній кімнаті, то у нас дуже гарні умови. У нас люди настільки звикли до окремого простору, що вже навіть удвох не хочуть жити», — зауважує Катерина Гранкіна.

Водночас адміністраторка відзначає головну проблему, яка породжує конфлікти у шелтері — незайнятість мешканців.

«Тривалий час багато організацій надавали гуманітарну допомогу, були виплати ВПО, повністю безкоштовне проживання. Це призвело до того, що зараз людям не хочеться нічого робити, працевлаштовуватися або розвивати якусь власну справу. Як наслідок, — сварки, з’ясування стосунків. З іншого боку, така поведінка зовсім не притаманна тим, хто від самого початку знайшов роботу і працює», — пояснює Катерина Гранкіна.

Коли потрібна системна підтримка

Один із найскладніших випадків, з яким довелося працювати адміністраторці, — це поселення ветерана з ампутацією обох нижніх кінцівок Василя та його нареченої Яни.

«Коли Василь приїхав із лікарні, у нього не було на той момент жодних виплат. Його просто виписали з лікарні і поселили до нас. Ніхто не спитав, чи є у нього продукти, чи готовий він до самостійного життя на кріслі колісному», — обурюється Катерина Гранкіна.

Адміністраторка негайно взялася за справу: шукала гуманітарну допомогу, купувала продукти за власний рахунок на перший час, налагодила зв’язки з благодійними організаціями. Найважче було знайти психологічну підтримку для Василя та його партнерки.

«Ми бачили, що хлопець потребує психологічної підтримки. Сімейна лікарка призначила ліки і сказала, що потрібен психолог мінімум раз на тиждень. Я знайшла психологиню Анжеліку, яка взяла у сімейну терапію Василя та Яну. Психологиня раз на тиждень працює з Василем, раз на тиждень — із дівчиною, і раз на тиждень — з ними обома. Зараз у них уже стосунки налагоджуються», — розповідає Катерина Гранкіна.

Соломія Зінець-Мацишин підкреслює: без Катерини така робота була б неможливою:

«Якби Катерини не було, я не знаю, як би ми впоралися. Напевно, я би просто переїхала у шелтер і жила би разом із мешканцями. Присутність, включеність Катерини кожного дня — це те, що дозволяє по-справжньому допомагати людям».

Нові виклики

Попри налагоджену роботу, шелтер нині стикається з типовими для воєнного часу проблемами. Головна з них — скорочення гуманітарної допомоги.

«Коли ми тільки відкривалися, гуманітарної допомоги було багато. Зараз цього немає зовсім. Червоний Хрест не видає, інші організації дуже рідко щось видають. А людям постійно потрібні побутова хімія, засоби гігієни, одяг», — констатує Катерина Гранкіна.

Ще одна проблема — зношування меблів та техніки, яку закупили три роки тому. Потрібне оновлення, але фінансування на це знайти складно.

Окрім того, залишається невизначеність щодо майбутнього шелтеру. Договір між «Трикутником» та Коломийською міською радою закінчується у березні 2026 року.

«Поки немає конкретного рішення, що буде далі. Люди звикли жити тут, багато хто не може або не хоче виїжджати. В Україні вже майже ніде не розселяють людей, якщо вони вже переміщалися по країні. Немає куди їхати», — зауважує Соломія Зінець-Мацишин.

Водночас адміністраторка шелтеру тримає у фокусі уваги той факт, що на Івано-Франківщину можуть прибути нові хвилі переселенців у разі евакуації з інших регіонів.

«Івано-Франківська область отримала вимогу прийняти до 100 000 людей. Зараз всі Місця компактного поселення, які працюють із шелтерами, роблять розрахунки, скільки місць вони можуть надати тимчасово. У нас зараз три кімнати вільні, можемо прийняти ще 12 людей. Якщо буде евакуація, у нас стоять додаткові ліжка у тренінговій кімнаті — до 50 людей можемо розмістити», — розповідає Катерина Гранкіна.

Плани на майбутнє

Досвід «Трикутника» показує, що навіть добре обладнаний простір для ВПО потребує постійної присутності координатора, який не лише вирішує конфлікти, а й системно працює над інтеграцією переселенців, налагоджує зв’язки з гуманітарними та соціальними службами, організовує заходи й індивідуальний супровід для тих, хто цього потребує. Та координація, яка є зараз і стала можливою завдяки підтримці від GlobalGiving, зробила життя у шелтері впорядкованим і злагодженим.

Окрім роботи з «Вуликом», організація розвиває інституційні напрями своєї діяльності. У складі команди працюють координаторка, менеджерка, бухгалтерка, проєктна менеджерка, перекладачка, юристка. Організація займається проєктом перекваліфікації та навчання ветеранів, зокрема у сфері IT та digital-професій. Також один раз на тиждень надають безоплатні юридичні консультації: для мешканців шелтеру, ветеранів, їхніх сімей та всіх, хто потребує.

Серед планів на майбутнє — робота з молоддю над питаннями демократії та євроінтеграції, підтримка місцевих митців, жіночої спільноти та розвиток громад. Організація також планує розширити свій вплив на інші області України, зокрема — на Миколаївщину, де вже мала досвід роботи.

Матеріал створила ГС «Мережа правового розвитку» за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving. Зміст публікації є виключно відповідальністю Мережі правового розвитку.

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.