Важлива перемога: переселенцю виплатять пенсію за рік

Дата публікації: 27.04.2018

Автор: ГО “Подільська правова ліга”

В ЗМІ неодноразово висвітлювалися проблемні питання пенсійного забезпечення переселенців.  Міжнародні організації та правозахисна спільнота України вже не один рік б’ють в набат, привертаючи увагу влади до необхідності вирішення проблем пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб, як однієї із найбільш соціально незахищеної категорії населення. Однак до  цього часу індивідуальний судовий позов залишається найбільш ефективним інструментом захисту пенсіонера-переселенця, що і підтверджує чергова історія успіху Хмельницького офісу Мережі правового розвитку при ГО “Подільська правова ліга”.

До громадської приймальні ГО «Подільська правова ліга»  звернувся пенсіонер, якому територіальний орган Пенсійного фонду України відмовився виплачувати заборгованість з пенсії за цілий рік (березень 2016 – квітень 2017 року).

Адвокат організації Роман Рачок проаналізував норми чинного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення, прав та свобод внутрішньо переміщених осіб, практики Європейського суду з прав людини:

• ст. ст. 19, 22, 46, 64, 92 Конституції України,
• ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,
• ст.ст. 4, 5, 46, 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,
• ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,
• справи ЄСПЛ «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії».

Після цього правник підготував необхідні юридичні документи та представив інтереси чоловіка в Хмельницькому окружному адміністративному  та Вінницькому апеляційному адміністративному судах.

Роман Рачок, адвокат ГО “Подільська правова ліга”

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову переселенця, мотивуючи дотриманням територіальним органом Пенсійного фонду України вимог підзаконних нормативних актів, зокрема постанов КМУ №365 від 08.06.2015.

Адвокат оскаржив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду в апеляційному порядку.

За результатами розгляду скарги Вінницьким апеляційним адміністративним судом була прийнята постанова від 12 квітня 2018 року якою:

• апеляційну скаргу задовольнили  повністю;
• рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом  до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про зобов’язання вчинити дії скасовано;
• прийнято нову постанову, якою позов задоволено;
• зобов’язано управління Пенсійного фонду України в   м. Хмельницькому здійснити виплату пенсії за період з 01 березня  2016 року по 30 квітня 2017 року;
•  стягнути на користь ВПО за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 1762,01 грн. відповідно до квитанцій  № 20 від 10 січня 2018 року та № 38 від 27 лютого 2018 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний адміністративний суд  зазначив наступне:

«Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

 Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Так, ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст. 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

В силу ч.2 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У відповідності до ст. 49 даного Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 вказаного Закону.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (із змінами від 24.12.2015 року) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

При цьому, з листа відповідача встановлено, що фактично підставою для відмови у виплаті пенсії позивачу за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року слугувало рішення Комісії з питань відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам № 12 від 10.08.2017 року, яким виплату пенсії поновлено позивачу з 01.05.2017 року, а також витяг з протоколу засідання комісії з питань відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам № 14 від 21 вересня 2017 року про виплату пенсії з 01.05.2017 року.

Однак, чинне законодавство України не передбачає такої підстави для відмови у виплаті пенсії особі, як зазначена вище.

Вимогами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

 Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні позивачу виплати пенсії за минулий період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року, чим порушено гарантоване Конституцією України право позивача на пенсійне забезпечення. Внутрішньо переміщені особи мають право на пенсію на підставі норм законодавства України, в тому числі на виплату пенсії за минулий період, коли пенсія їй не виплачувалась. Відмова у виплаті пенсії за відповідний період суперечить вимогам чинного законодавства України».

З повним текстом рішення суду першої інстанції можна ознайомитися за посиланням (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72278877).

З повним текстом рішення суду апеляційної інстанції можна ознайомитися за посиланням (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73396988).

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

 Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження”.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.