Одноразова винагорода 1 млн грн: чи має значення, що контракт спершу укладався до 24 лютого 2022 року

Дата публікації: 17.08.2026

Чи може військовослужбовець отримати одноразову винагороду у 1 млн грн, якщо перший контракт із ЗСУ він уклав ще до початку повномасштабної війни, а згодом підписав новий? На практиці відповіді на це питання не завжди однакові: військові отримують відмови у виплаті та змушені відстоювати своє право в суді. Юрист Хмельницької ГО «Подільська правова ліга» Руслан Малий аналізує одну з таких справ і роз’яснює, які обставини можуть мати значення для отримання винагороди.

Передусім зазначимо, що цей матеріал створений у продовження теми, розпочатої у статті «Одноразова винагорода військовослужбовцям у розмірі 1 млн грн: порядок отримання, права, обов’язки та спірні питання».

Практика застосування постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі — Постанова №153) щодня поповнюється новими спорами. Одне з найгостріших питань, з яким стикаються військовослужбовці та їхні представники, — чи має право на 1 млн грн особа, яка вперше уклала контракт ще до 24 лютого 2022 року, а вже під час воєнного стану підписала новий контракт (наприклад, у звʼязку з присвоєнням сержантського звання).

Розберемо цю проблему на основі реальної судової справи, покажемо, чому дата первинного прийняття на службу не повинна бути перешкодою для отримання винагороди, наведемо актуальну судову практику (зокрема щодо військовослужбовців, які вже звільнені зі служби), а також дамо перелік документів, які варто зібрати ще на етапі підготовки до звернення за виплатою.

Суть проблеми: контракт «до війни» і контракт «під час війни»

Пункт 4 Постанови №153 говорить, що право на винагороду мають особи рядового, сержантського і старшинського складу, які до набрання чинності постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного 24.02.2022, проходять службу та брали безпосередню участь у бойових діях сукупно не менше шести місяців станом на дату набрання постановою чинності (13.02.2025).

Військові частини нерідко трактують цю норму буквально: якщо особа вперше стала військовослужбовцем ще до 24.02.2022 (наприклад, за контрактом 2020 чи 2021 року), то формально вона не «прийнята або призвана на службу під час воєнного стану» — а отже, право на виплату відсутнє, навіть якщо згодом, уже під час війни, вона підписала новий контракт.

Типова ситуація виглядає так:

– у 2020 році людину прийняли на службу за контрактом на посаду рядового складу;

– у звʼязку із закінченням строку дії контракту його дію продовжено на період мобілізації;

– під час воєнного стану військовому присвоюється сержантське звання та він отримує посаду командира відділення, у звʼязку з чим підписує новий контракт — вже за формою для осіб сержантського і старшинського складу;

– станом на 13.02.2025 Захисник продовжує службу та має щонайменше 6 місяців безпосередньої участі в бойових діях;

– військова частина відмовляє у виплаті, посилаючись виключно на дату первинного прийняття на службу — до 24.02.2022.

Чому таке трактування є помилковим

Позиція, яку ми послідовно відстоюємо і яка підтверджується судовою практикою, ґрунтується на кількох аргументах.

1. Новий контракт — новий юридичний факт. Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обовʼязок і військову службу», для осіб рядового складу передбачений один вид контракту, а для осіб сержантського і старшинського складу — інший. Тобто із присвоєнням нового звання особа об’єктивно не може продовжувати проходити службу за «старим» контрактом (укладеним для рядового складу) — укладення нового контракту, який відповідає новому званню, є обовʼязковим. Відповідно, попередній контракт припиняє свою дію, а підписання нового контракту під час воєнного стану створює новий юридичний факт — прийняття на військову службу за контрактом саме в період дії воєнного стану.

2. Постанова №153 не вимагає, щоб контракт був «першим у житті». Текст пункту 4 Постанови №153 не містить жодного застереження про те, що право на винагороду має лише той, хто підписує контракт із Збройними Силами вперше. Норми постанови не встановлюють обмежень ні щодо повторного укладення контракту, ні щодо впливу попереднього проходження служби за контрактом на право на отримання винагороди. Вузьке тлумачення, за яким право визнається лише за тими, кого вперше приймають/призивають на службу під час воєнного стану, є розширювальним тлумаченням «не на користь особи» і фактично додає до постанови умову, якої там немає.

3. Продовження дії контракту на період мобілізації — це також підстава для проходження служби саме в умовах воєнного стану. Якщо строк дії первинного контракту закінчився і був продовжений вже після 24.02.2022 (на період дії мобілізації), це означає, що з моменту такого продовження правовою підставою перебування особи на службі є саме воєнний стан і мобілізація, а не «мирний» контракт, підписаний до війни.

4. Дискримінаційний ефект вузького тлумачення. Якщо визнавати право на винагороду лише за тими, хто вперше прийнятий на службу після 24.02.2022, то військовослужбовці, які й до повномасштабного вторгнення сумлінно проходили службу, а потім підписали новий контракт, підвищили кваліфікацію, отримали звання та продовжили захищати державу — опиняються у гіршому становищі порівняно з тими, хто прийшов на службу «з нуля». Це суперечить меті постанови — підвищенню мотивації до проходження військової служби, а не покаранню за те, що людина розпочала службу раніше за інших.

Судова практика на підтримку цієї позиції

Аналогічну правову позицію вже неодноразово підтримували суди апеляційної інстанції та суди першої інстанції:

– постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі №560/14855/25;

– постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №560/14752/25;

– постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2026 у справі №160/35623/25;

– постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі №360/1904/25;

– постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 у справі №380/23250/25;

– рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі №560/22123/25.

У цих справах суди зважали на те, що укладення нового контракту (у тому числі у зв’язку зі зміною складу — з рядового на сержантський/старшинський) під час дії воєнного стану є самостійною підставою для застосування Постанови №153, а факт більш раннього — «довоєнного» — початку служби сам собою не позбавляє особу права на винагороду.

Варто також згадати позицію, яку раніше висвітлював профільний матеріал щодо застосування Постанови №153: за одним зі спорів суд прямо зазначив, що постанова поширюється на військовослужбовців, які відповідають встановленим критеріям, незалежно від дати укладення контракту. Це узгоджується з наведеною вище логікою: визначальними є не рік первинного прийняття на службу, а факт відповідності всім критеріям постанови станом на 13.02.2025 (вік до 25 років на момент прийняття/призову, служба та участь у бойових діях під час воєнного стану, відсутність кримінальної/адміністративної/дисциплінарної відповідальності).

Друге спірне питання: чи впливає дата підписання нового контракту на відлік участі у бойових діях?

Окремо військові частини часто намагаються звузити період, який враховується для підрахунку шести місяців безпосередньої участі у бойових діях, — привʼязуючи його виключно до дати підписання нового контракту (наприклад, лише з березня 2024 року), ігноруючи весь попередній період служби та участі в бойових діях.

Це також є помилковим підходом. Постанова №153 встановлює лише часові межі самого періоду, який враховується для цілей виплати, — з 24.02.2022 (дата введення воєнного стану) по 13.02.2025 (дата набрання постановою чинності). Жодних додаткових обмежень щодо того, з якого моменту саме починається відлік участі в бойових діях (наприклад, лише після переукладення контракту), норма не містить.

Більше того:

– довідку за формою №1 (додаток до окремого доручення Міністра оборони України) видає сама військова частина на підставі первинних документів, і саме вона фіксує весь період безпосередньої участі особи в бойових діях — незалежно від того, скільки разів за цей період змінювався контракт чи звання;

– Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 у справі №280/8933/24 сформував позицію, що безпосередня участь у бойових діях підтверджується первинними документами військової частини і не може встановлюватися на підставі припущень командування;

– Донецький окружний адміністративний суд у справі №200/3887/25 зазначив, що вік військовослужбовця для цілей постанови обчислюється на дату початку військової служби, а не на дату розгляду документів про виплату, — тобто підхід судів у принципі орієнтований на об’єктивні, документально підтверджені факти, а не на зручне для військової частини тлумачення дат.

Таким чином, дата підписання нового контракту (наприклад, у звʼязку з новим званням) не «обнуляє» і не звужує період, за який враховується участь у бойових діях, — рахувати потрібно весь підтверджений документами період з 24.02.2022 по 13.02.2025.

Звільнення зі служби не позбавляє права на виплату

Ще один важливий і практично значущий аспект — доля права на винагороду в разі, якщо військовослужбовець на момент звернення чи розгляду документів уже звільнений зі служби (наприклад, через поранення, встановлення інвалідності чи визнання непридатним до служби військово-лікарською комісією).

Військові частини нерідко відмовляють у нарахуванні винагороди саме з цієї причини, посилаючись на те, що Постанова №153 нібито стосується лише тих, хто продовжує проходити службу. Актуальна судова практика такий підхід не підтримує:

– Івано-Франківський окружний адміністративний суд (рішення оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень у липні 2026 року, реєстр за посиланням reyestr.court.gov.ua/Review/137769198) задовольнив позов військовослужбовця, якого звільнили в запас за станом здоров’я після встановлення захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини. Військова частина відмовила у виплаті, оскільки на момент розгляду документів позивач уже не проходив службу. Суд визнав бездіяльність частини протиправною та зобов’язав нарахувати і виплатити винагороду, звернувши увагу на окреме доручення Міністра оборони України №5601/уд від 26.09.2025, яким командирам приписано складати контрольні списки саме тих військовослужбовців, які після 13.02.2025 загинули, померли або були звільнені зі служби та не отримали належну винагороду.

– В іншій справі, яку висвітлював ресурс з юридичної практики, суд також зобов’язав військову частину виплатити 1 млн грн звільненому військовослужбовцю, який був звільнений через встановлення інвалідності внаслідок війни: постанова №153 не містить норми, за якою сам факт звільнення зі служби позбавляє особу права на винагороду, а звільнення з підстав, що не залежали від волі військовослужбовця (непридатність за станом здоров’я), не повинно погіршувати його становище порівняно з тими, хто продовжує службу.

– Аналогічну позицію зайняв і суд у Львівській області, зобовʼязавши військову частину виплатити 1 млн грн військовослужбовцю, призваному до 25 років, підкресливши, що норма постанови встановлює обовʼязок держави виплатити винагороду військовослужбовцям, які з обʼєктивних причин (зокрема, поранення) не змогли продовжити службу.

Отже, сама лише обставина, що станом на дату розгляду документів чи звернення до суду людина вже не перебуває на військовій службі, не є законною підставою для відмови — визначальним є відповідність критеріям постанови станом на 13.02.2025 (або на момент виникнення права, якщо йдеться про особливі підстави — поранення, полон тощо).

Що варто підготувати заздалегідь: перелік документів для звернення за виплатою

З огляду на описані вище спори, ключове значення має якість та повнота пакета документів, який підтверджує весь ланцюжок фактів — від первинного прийняття на службу до безпосередньої участі в бойових діях у потрібний період. З практики підготовки адвокатських запитів до військових частин, на етапі підготовки до звернення за виплатою (чи до оскарження відмови) варто заздалегідь зібрати:

1. Довідку про проходження військової служби у відповідній військовій частині станом на дату звернення.

2. Копії всіх контрактів про проходження військової служби за весь період — і первинного (наприклад, 2020 року), і наступних (укладених чи продовжених під час воєнного стану), включно з контрактом, що відповідає новому званню.

3. Витяги з наказів про зарахування до особового складу військової частини та про виключення з нього (у тому числі накази про присвоєння звань, призначення на посади, продовження строку дії контракту).

4. Витяг із послужного списку та послужну (обліково-послужну) картку — документи, що системно відображають усю історію проходження служби.

5. Довідку про безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій за формою, наведеною у додатку до окремого доручення Міністра оборони України (від 20.02.2025 №999/уд та від 26.09.2025 №5601/уд), із зазначенням відсутності чи наявності випадків притягнення до відповідальності.

6. Витяги з бойових розпоряджень, якими військовослужбовця залучали до бойових дій у відповідних районах.

7. Витяги з журналів бойових дій (вахтового, навігаційно-вахтового) або журналів ведення оперативної обстановки, бойових донесень — якщо йдеться про підрозділи, де такі документи ведуться.

8. Витяги з рапортів (донесень) командира підрозділу про участь особи в бойових діях у відповідних районах.

9. Витяги з наказів про виплату додаткової винагороди (до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в бойових діях) — вони опосередковано підтверджують фактичну участь у бойових діях за конкретні періоди.

10. Довідку про грошове забезпечення за весь період проходження служби у відповідній частині.

11. Витяг з ІАС про (не)притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості.

12. Документи, що підтверджують вік на момент прийняття/призову на службу (паспорт, військовий квиток).

Практика показує, що доцільно звертатися з адвокатським запитом на кожне з цих питань окремо, з чіткою нумерацією, та встановлювати строк відповіді відповідно до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України (за загальним правилом — не пізніше пʼяти робочих днів з дня отримання запиту; строк може бути продовжений військовою частиною до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин). Це дозволяє заздалегідь зафіксувати позицію військової частини щодо кожного окремого факту та суттєво посилює доказову базу як на етапі досудового врегулювання, так і в разі звернення до суду.

Висновки

1. Факт первинного прийняття на військову службу до 24 лютого 2022 року сам собою не позбавляє Захисника права на одноразову грошову винагороду за Постановою №153, якщо під час воєнного стану з ним було укладено новий контракт (зокрема у звʼязку зі зміною складу — присвоєнням сержантського чи старшинського звання).

2. Постанова №153 не містить вимоги про те, що контракт має бути укладений «вперше»; будь-яке звужувальне тлумачення в цій частині суперечить її тексту та меті, а також підтверджується стабільною судовою практикою апеляційних адміністративних судів.

3. Дата переукладення контракту не звужує період, який враховується для підрахунку шести місяців безпосередньої участі в бойових діях, — рахувати слід весь підтверджений документами період з 24.02.2022 по 13.02.2025.

4. Звільнення зі служби (зокрема через поранення чи встановлення інвалідності) не є законною підставою для відмови у виплаті, якщо військовий відповідав критеріям постанови станом на дату набрання нею чинності або настання відповідної особливої підстави.

5. Успіх у спорі з військовою частиною значною мірою залежить від якості та повноти доказової бази, зібраної ще до звернення за виплатою, — тому доцільно завчасно готувати повний пакет документів, за потреби — шляхом направлення детального адвокатського запиту.

Ця стаття має інформаційний характер і не є вичерпною консультацією щодо конкретної справи. Кожна ситуація має свої фактичні особливості, тому за детальним правовим аналізом і супроводом варто звертатися до фахівця.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Титульне фото до статті: depositphotos.com

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.