Як розірвати шлюб, якщо один з подружжя проти

Дата публікації: 05.06.2018

Автор: ГО “Суспільна служба правової допомоги”

До Новоайдарського офісу Мережі правового розвитку при ГО “Суспільна служба правової допомоги” звернулася місцева жителька Світлана Лиман*, яка живе разом з чоловіком та 8-річним сином. Жінка хоче розлучитися, але не знає, яким чином це зробити: куди звертатися та скільки коштів необхідно. Пані Світлана розповіла, що чоловік розривати шлюб не хоче, спору між ними щодо поділу майна немає.

Юрист офісу Максим Боков, посилаючись на норми законодавства, роз’яснив, які кроки необхідно зробити пані Світлані, аби розлучитися з чоловіком. До того ж у цій ситуації є свої нюанси, адже подружжя має неповнолітнього сина.

1. Відповідно до статті 104 Сімейного кодексу України, однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання. Оскільки, подружжя має неповнолітню дитину, то згідно з ч. 3 ст. 105 та ст. 110 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Після того, як рішення суду про розірвання шлюбу набере законної сили, суд надсилає його до органу державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за місцем ухвалення рішення. У РАЦСі мають внести відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставити відмітку в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили (ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України).

2. Для складання позовної заяви, згідно зі ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, необхідні такі  документи:

• паспорт,
• картка платника податків,
• довідка про склад сім’ї,
• свідоцтво про укладення шлюбу,
• свідоцтво про народження дитини,
• квитанція про сплату судового збору.

Копії цих документів додаються до позовної заяви (ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України).

3. За подання до суду позовної заяви необхідно сплатити судовий збір. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу судовий збір встановлюється 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік», розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу складає 1762 грн. Таким чином, у 2018 році за подання позовної заяви сплачується судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4. Відвідувачці додатково пояснено, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1 та 2 ст. 181 Сімейного кодексу України). Якщо такої домовленості між батьками не буде досягнуто, то за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з ким проживає дитина.

Юрист Максим Боков додає: “Статтею 18 Сімейного кодексу України встановлено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14-річного віку, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу”.

Наразі пані Світлана має час на роздуми та збір документів, необхідних для складання та подання позову до суду. Юрист офісу при ГО “Суспільна служба правової допомоги” готовий й далі безоплатно підтримувати відвідувачку у правових питаннях.

*Ім’я змінене з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження”.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.