Чи можна зняти з реєстрації чоловіка, який тривалий час не живе разом із дружиною

Дата публікації: 13.11.2018

До Новоайдарського офісу Мережі правового розвитку звернулася жінка, яка мешкає в селищі Штормове Новоайдарського району за консультацією з наступного питання: чи можна зняття з реєстрації місця проживання її чоловіка, який не живе разом із нею вже понад три роки?

Клієнтка пояснила: мало того, що чоловік не мешкає разом із нею вже тривалий час, вона навіть не знає, де він зараз. Жінка є власницею домоволодіння, однак чоловікова реєстрація перешкоджає їй реалізувати в повній мірі права власника на користування та розпорядження своїм майном.
Роз’яснення подає юристка Офісу при громадській організації «Суспільна служба правової допомоги» Ганна Кормілецька.

Положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 150 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для приватного мешкання та мешкання членів своєї сім`ї та мають право розпоряджатись цією власністю за своїм розсудом.
Відповідно до ст. 383 Цивільного кодексу України, будинок використовується власником для власного проживання та проживання членів його сім’ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції. Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).
Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїх майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Частинами 2, 3 ст.386 Цивільного кодексу України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг” від 10.12.2015 р. № 888-VIII з 04.04.2016 р. повноваження щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання особи передано виконавчим органам сільської, селищної або міської ради на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до постанови Кабміну України від 02.03.2016 р. № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі – орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Окрім того, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, судового рішення, яке набрало законної сили (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», втрата права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Отримавши консультацію, жінка має намір звернутися до суду з позовом про визнання чоловіка, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням – житловим будинком. У разі необхідності юристка Офісу готова і далі надавати клієнтці безоплатну правову допомогу.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.