Дідусь помер у Донецьку: онука довела право на спадщину

Дата публікації: 03.12.2018

Автор: Олена Орлова/Мережа правового розвитку

Юрист Скадовського офісу Мережі правового розвитку допоміг онуці старенького, який помер на тимчасово окупованій території України, встановити факт його смерті. Це дозволило клієнтці стати законною спадкоємицею майна, яке заповів їй дідусь.

Марія Старченко*, мешканка Скадовська, звернулася до Офісу при громадській організації «Скадовщина – мій рідний край» зі спадковим питанням. За соціальним статусом вона – тимчасово переміщена особа, переїхала на Херсонщину з Донецька. Там, на батьківщині, у липні 2018 року помер її дідусь. Марія стала його спадкоємицею за заповітом, але оформити спадщинуне могла . Причина полягала в тому, що свідоцтво про смерть дідуся, видане Кіровським РАЦСу міста Донецьк державної рєстраційної палати Міністерства юстиції так званої Донецької народної республіки (ДНР), в Україні вважалося недійсним.

Окрім свідоцтва про смерть, на руках у Марії була також копія свідоцтва про народження, яке підтверджувало її ступінь спорідненості з дідусем, і копія заповіту, посвідченого державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Донецької області. Останній документ засвідчував, що на випадок своєї смерті дідусь заповів усе належне йому майно саме онуці Марії.

Юрист Офісу Сергій Кеба вивчив усі деталі справи та надані клієнткою документи, проконсультував її, а також допоміг підготувати й подати заяву до Скадовського районного суду Херсонської області щодо встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території в окремому провадженні.
Юрист послався на норми законодавства**, перевіривши їх наданими пані Марією доказами, тобто документами. Серед них були наступні:
1. Копія свідоцтва про смерть діда заявниці.
2. Копії паспорта та ідентифікаційного податкового номера заявника.
3. Копія свідоцтва про народження заявника.
4. Копія свідоцтва про народження батька заявниці.
5. Копія відмови про державну реєстрацію смерті діда заявниці.
6. Копія заповіту та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
7. Копії паспорта та ідентифікаційного коду заявника.
8. Фотокартка з місця поховання діда заявниці.
9. Лікарське свідоцтво про смерть.

• Суд дослідив матеріали справи і визнав, що пані Марія не має можливості надати документи, необхідні для проведення державної реєстрації смерті діда, відтак дійшов висновку про необхідність задоволення заяви.У ході розгляду суд встановив факт, що дідусь відвідувачки дійсно помер 28 липня 2018 року в м. Донецьк Україна за місцем свого проживання, – коментує Сергій Кеба.

Згідно з вимогами частини 4 статті 317, пункту 8 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Тепер Марії Старченко ніщо не заважає стати законною спадкоємицею майна, яке заповів їй дідусь.

** Норми законодавства, якими керувався юрист

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, місто Донецьк, відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015№ 252-VІІ та постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VІІ, місто Донецьк визнане тимчасово окупованою територією, де діє особливий порядок місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Стаття 4 цього ж закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі фельдшерська довідка про смерть);
в) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

*Персональні дані змінено з етичних міркувань.

***Посилання на рішення суду в Єдиному держреєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77063137

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.