Як власникам однієї квартири розділити особові рахунки за сплату комунальних послуг

Дата публікації: 02.01.2019

Квартира перебуває у власності двох людей. Однак сплачує комунальні рахунки лише один – інший платити відмовляється. Сплачувати за обох сумлінний власник житла не зобов’язаний – особові рахунки за сплату «комуналки» можна розділити через суд. Як це зробити, пояснюють юристи Слов’янського офісу Мережі правового розвитку.

До Офісу при громадській організації «Агенція демократичного розвитку Донбасу» звернулася мешканка Слов’янська Тетяна Петрусенко*. Пояснила, що є власницею ½ частини квартири, в якій мешкає. Власником іншої половини житла є її брат, який у квартирі не мешкає, оскільки з 2001 року живе в місті Маріуполь. Жінка уточнила: брат жодного разу не сплачував комунальних платежів за утримання квартири та за послуги з вивезення відходів – він взагалі відмовляється їх сплачувати. Відтак цікавилася, чи може вона розділити особові рахунки за сплату комунальних послуг.

Роз’яснення подає юристка Офісу Лілія Олексенко.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1,2 статті 317 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Пленум Верховного Суду України у пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз’яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Стаття 360 Цивільного кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Статтею 179 Житлового кодексу України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово- комунальних послуг належать централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Пунктами 10, 13 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати. Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», визначено, що якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Оскільки, пані Тетяна та її брат не мають можливості спільно за домовленістю здійснювати оплату за надані комунальні послуги, відповідно до належної їм частки квартири, їм варто розділити особові рахунки між співвласниками після встановлення порядку користування житлом.

• Отже, пані Тетяні необхідно звернутися з позовом до брата та комунального підприємства, яке утримує будинок на надає послуги з вивезення відходів, про визначення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю та зобов’язання розподілити особові рахунки, – радить юристка.

Отримавши консультацію, жінка має право звернутися до суду з позовною заявою про визначення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю, та про зобов’язання розділити особові рахунки.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.