Державній допомозі переселенцю з дитиною – бути!

Дата публікації: 04.01.2019

Автор: Подільська правова ліга

Протягом двох років справу жителя Хмельниччини розглядали у трьох судах. Відстояти свої права як громадянина України та внутрішньо переміщеної особи на державну допомогу чоловікову вдалося через Хмельницький офіс Мережі правового розвитку. На всіх етапах юридичний супровід у справі надавав адвокат Офісу при громадській організації «Подільська правова ліга» Роман Рачок. Крапку у питанні на користь родини переселенця поставив Верховний Суд України.

Пан Володимир* має статус переселенця. Він переїхав із Криму в місто Нетішин Хмельницької області, де нині й мешкає з родиною. Юристам Офісу, куди він звернувся по допомогу, розповів, що його хотіли позбавити частини виплат, які родина одержувала на неповнолітніх дітей та змусити відшкодувати суму, яку буцімто неправильно нарахували.
Відтак місцеве управління праці та соцзахисту населення подало позов на пана Володимира про стягнення надміру виплаченої суми адресної допомоги, а саме 19,5 тисяч гривень. На думку органу соціального захисту, родина не мала законного права отримувати цю допомогу згідно з 505-ю постановою Кабміну України, оскільки діти мали тимчасову реєстрацію місця проживання в іншому місті.
Відтоді для переселенця та його родини почалася судова тяганина, яка тривала протягом
2017-2018 років. Його справу розглядав Нетішинський міський суд, апеляційний суд Хмельницької області та Верховний Суд України. І на всіх етапах розгляду справи юридичний супровід надавав адвокат громадської організації «Подільська правова ліга» Роман Рачок.
У своєму  рішенні від 27.04.2017 року**  суд першої інстанції навів використану правову базу і зазначив, що «не встановив факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих грошових коштів, які є допомогою переміщеним особам, а також наявності рахункової помилки з боку позивача». Аналізуючи вищевикладені обставини, суд не побачив підстав вважати, що відповідач неправомірно отримав щомісячну адресну грошову допомогу та відмовив у позові органу соцзахисту.
Той у свою чергу подав апеляцію на це рішення. Суд апеляційної інстанції скаргу відхилив, залишивши  рішення суду першої інстанції без змін***.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, управління соцзахисту подало касаційну скаргу – тепер уже у Верховний Суд.
Оцінивши ситуацію, адвокат склав заперечення на касаційну скаргу. Посилаючись на ч.2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, у запереченні адвокат зазначив, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

• Метою цього правочину було зберегти виплати громадянину зі статусом ВПО та відстояти достовірність усіх даних, наданих ним у поточні установи, – прокоментував Роман Рачок.

Він зазначив, що правові аргументи, аби стягувати з відповідача виплачені йому кошти, були відсутні, підстава цьому – стаття 1212 Цивільного кодексу України.
Зрештою Верховний Суд касаційну скаргу органу соцзахисту відхилив і повністю став на бік батька-переселенця****.
Таким чином, пан Володимир не повертатиме 19,5 тисяч буцімто помилково нарахованої допомоги на оплату житлових послуг, а також і надалі отримуватиме соціальні виплати від держави.
Ця, хоч і тривала, та зрештою успішна справа вкотре доводить, наскільки важливо діяти, вчасно звертатися по правову безоплатну допомогу. У даному випадку бажання клієнта захистити свої права та професійний підхід до справи адвоката Офісу дали відмінний та показовий результат.

Окрім цього, посилання на рішення судів трьох інстанцій допоможуть юристам, які стикаються з подібними справами, ознайомитися з правовою базою, якою керувалися адвокат у запереченні на апеляційну скаргу та суди – у своїх рішеннях.

• Зазначене рішення суду касаційної інстанції буде мати надважливе значення для такої категорії справ, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»,  висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, – пояснює Роман Рачок і радить ознайомитися із наведеними нижче висновками у даній справі.

Із рішення Верховного Суду України

У своєму рішенні суд касаційної інстанції зокрема зазначив наступне:

«Стаття 1215 Цивільного кодексу (ЦК) України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у    статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Частинами першою, другою статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»  факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що згідно даних паспорту громадянина України  серії НОМЕР_1, виданого Красноперекопським міжрайонним відділом головного управління Міністерства внутрішніх справ України Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6 з 30 липня 2003 року зареєстрований АДРЕСА_3.

20 листопада 2014 року ОСОБА_6 та його неповнолітній син – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, були взяті на облік управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.
26 листопада 2014 року ОСОБА_6 звернувся до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області із заявою № 00978 про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Рішенням управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 02 грудня 2014 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання                    ОСОБА_6 та його сину – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 26 листопада 2016 року призначено щомісячну допомогу на сім’ю.
Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено підстави для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Однією з таких підстав є подання особою завідомо недостовірних відомостей.
Пунктами 10, 11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505   (далі – Порядок) встановлено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
Уповноважений представник сім’ї, якому призначено грошову допомогу, зобов’язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім’ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою з м. Красноперекопська Автономної Республіки Крим, що позивачем не оспорюється; здійснює виховання та утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який переїхав разом з ним на підконтрольну Україні територію та фактично набув статусу внутрішньо переміщеної особи. Факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих грошових коштів, які є допомогою переміщеним особам, а також наявності рахункової помилки з боку позивача, судом не встановлено, а, відтак, відсутні правові підстави для стягнення виплачених відповідачу коштів на підставі статті 1212 ЦК України. При цьому судом правильно зазначено, що пунктом 6 Порядку встановлено вичерпний перелік підстав, за яких щомісячна адресна допомога не призначається, проте такої підстави як тимчасове проживання одного з членів особи не на окупованій території не передбачено.
Посилання касаційної скарги на те, що неповнолітні діти відповідача разом із матір’ю – ОСОБА_8, були зареєстровані за місцем свого переважного перебування за адресою Одеського обласного центру обліку бездомних громадян по АДРЕСА_2, безпідставні, оскільки неповнолітній син відповідача, як член його сім’ї, переїхав разом з батьком на підконтрольну Україні територію і є внутрішньо переміщеною особою.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають».

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

 Посилання на рішення судів у Єдиному держреєстрі судових рішень:

**http://reyestr.court.gov.ua/Review/67275580)
***http://reyestr.court.gov.ua/Review/69649730

****http://reyestr.court.gov.ua/Review/78160225

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.