Пенсіонерка зі статусом ВПО без адресної допомоги не залишиться

Дата публікації: 28.03.2019

Автор: Оксана Осарчук/ГО «Подільська правова ліга»

Пенсіонерці зі статусом внутрішньо переміщеної особи відмовили в наданні адресної допомоги на проживання та оплату житлово-комунальних послуг. Аргументували тим, що міста, де вона раніше мешкала, немає в переліку населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, або на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Довести, що місцеве управління соцзахисту діє незаконно, пенсіонерка змогла через суд за допомоги юристів Хмельницького Офісу Мережі правового розвитку.

Валентина Василівна* звернулася до Офісу при громадській організації «Подільська правова ліга» в лютому 2019 року. Просила захистити її інтереси та права і пояснити, наскільки правомірними є дії Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради по відношенню до неї.

До серпня 2014 року пані Валентина мешкала у місті Маріуполь Донецької області. Збройний конфлікт вимусив жінку покинути рідний край – разом із донькою вона переїхала до Хмельницького. Тут обидві отримали статуси внутрішньо переміщених осіб.
У листопаді 2018 року Валентина Василівна звернулася письмово до управління соцзахисту щодо призначення (відновлення) адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг на черговий шестимісячний термін. Але отримала відмову. Чиновники пояснили: прохання відхилили у зв’язку з відсутністю Маріуполя у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та в переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року за №1085. Пенсіонерка не погодилася з таким рішенням і вирішила оскаржити його в судовому порядку.

Адвокат Офісу Роман Рачок надав клієнтці консультацію, склав процесуальні документи та представив її інтереси в суді. На його переконання, така позиція органів соцзахисту суперечила нормам діючого законодавства України та порушувала права позивачки у сфері соціального захисту.

У позовній заяві, складеній за допомоги адвоката, було зокрема зазначено: «Позивачка є людиною похилого віку, яка у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту була змушена покинути своє місце проживання та переїхати до Хмельницького. Вік та стан здоров’я не дозволяє їй працювати, єдині джерела доходу – пенсія та кошти адресної допомоги, які йдуть на оплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування та необхідних ліків, а сума, яка щомісячно витрачається на вищевказані потреби є достатньо великою і саме це ставить її у складне матеріальне становище…».

Суд розглянув справу і прийняв рішення на користь Валентини Василівни: матеріальну допомогу переселенці мають повернути на зазначених підставах відповідно до норм ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». До речі, жінку також звільнили від судового збору.

Варто зазначити, що пані Валентина вже вдруге зверталася до Хмельницького офісу МПР по безоплатну правову  допомогу – і цього разу завдяки фаховим діям адвоката Романа Рачка знову досягла позитивного результату.

Коментує юрист:

Роман Рачок, адвокат Хмельницького Офісу Мережі правового розвитку.

Відповідно до норм ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа має право на безпечні умови життя і здоров’я, отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування, інші права, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм ч.ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до норм Порядку, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 №505.

Відповідно до норм п. 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, орган, що здійснює соціальні виплати, та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

Позивач має право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до норм Порядку, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 №505.

Відповідно до норм п. 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

Основним нормативним документом, який регламентує порядок призначення  щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, є Порядок, затверджений постановою КМУ №505 від 01.10.2014. «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» з наступними змінами та доповненнями (далі – Порядок).

Нормами п. 6 Порядку  встановлений вичерпний перелік підстав, за умови яких адресна допомога не призначається:

• будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;
• наявність депозитного банківського рахунку із сумою вкладу, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до витягу з протоколу №21 від 30.11.2018. засідання комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг «відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 №365, припинити щомісячну адресну допомогу з 09.11.2018. (пані Валентині – ред.) (п. 2.1 постанови №505)»

Водночас:

– постанова №505, на яку йдеться посилання у витязі з протоколу, не містить п. 2.1;

–  зазначений витяг з протоколу не містить жодних посилань на підстави припинення виплати адресної допомоги, передбачених п. 6 Порядку.

Крім того, правовий статус внутрішньо переміщеної особи (а відповідно і право на отримання адресної допомоги) виник у позивача в 2014 році, що підтверджується довідкою від 14.11.2014 №6825800221, в той час як Постанова КМУ №370 від 31.05.2017., якою було внесені зміни до п. 2 Порядку, набрала законної сили 03.06.2017., зворотної сили не має та застосовується виключно до правовідносин, пов’язаних із призначенням адресної допомоги з червня 2017 року.

За змістом норм ст.ст. 19, 20 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України , окружним адміністративним судам  підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно – правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Витяг з протоколу №21 від 30.11.2018. про припинення щомісячної адресної допомоги був надісланий на адресу позивача за супровідним листом №184 від 09.01.2019., а отже строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущений.

Відповідно до ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

• визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень;
• визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;
• інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до пп. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат є справами незначної складності.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України справи незначної складності розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КАС України клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі та може міститися у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.  7, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,  ст. ст. 2, 6, 11, 17, 18, 19, 87, 94, 104-106, 158-164  Кодексу адміністративного судочинства України.

*Персональні дані змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.