Шкільний булінг: захистити права дитини

Дата публікації: 12.04.2019

Дуже часто шкільне цькування призводить до непоправних наслідків, тому головна задача педагогів та батьків – зупинити насилля. Про те, як мають діяти дорослі, аби запобігти боулінгу, і як захистити права дитини, якщо інцидент вже стався, розповідають представники Білозерського офісу Мережі правового розвитку при громадській організації «Білозерський центр регіонального розвитку».

Вчителі можуть робити вигляд, що нічого не помічають, а керівництво шкіл – не реагувати і не структурувати випадки діянь, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, що вчиняються стосовно малолітньої особи або особою стосовно інших учасників освітнього процесу. Дуже часто шкільне цькування, або булінг призводить до непоправних наслідків, а тому останнім часом дуже активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.
Головне – це робота з батьками та сім’єю. Якщо в родині існує насильство, то дитина наслідує стиль поведінки. Гіперопіка та авторитарний стиль виховання теж впливають на те, що дитина стає або жертвою, або переслідувачем у шкільному булінгу, пояснює психолог проекту «Посилення правових можливостей об’єднаних громад у захисті прав дітей та жінок» Лідія Діброва.
У сучасних родинах батьки замало уваги приділяють дітям. Результати досліджень показують, що в середньому лише 12-17 хвилин на день батьки приділяють спілкуванню з дитиною.

Що можуть зробити дорослі
У роботі з жертвами цькування та з переслідувачем мають бути застосовані індивідуальні підходи, звичайно, із залученням психолога.
«Звернення до поліції викликає увагу, створює резонанс, і діти розуміють, що це так просто не пройде. Якщо немає юридичної відповідальності, то моральна відповідальність існує, тому про це потрібно говорити», – зазначає представниця Білозерського офісу мережі правового розвитку Наталя Юшко.
Звідси виникає дуже багато питань у батьків: а що саме можуть зробити вони та, які права мають? Батьки дошкільнят, школярів та студентів мають право отримувати інформацію про надання соціальних та психолого-педагогічних послуг жертвам цькування, свідків булінгу чи самих агресорів.
Вони можуть подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки цькування стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу. А також вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу. Але при цьому батьки зобов’язані сприяти у проведенні розслідування щодо випадків цькування і виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу в закладі освіти.

Хто має контролювати ситуацію
Виконання плану заходів щодо запобігання та протидії цькуванню у садках, школах, має засновник закладу або уповноважена ним людина – директор чи заступник. Керівник закладу розглядає таке звернення та з’ясовує усі обставин булінгу. Надалі він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей. До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші заінтересовані особи. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України. Але за будь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.