Як оскаржити наказ про незаконне звільнення з роботи

Дата публікації: 19.09.2019

Мешканка Луганщини була переконана, що її звільнили незаконно і була налаштована відстоювати свою правоту через суд. Тому до Новоайдарського офісу Мережі правового розвитку жінка звернулася з проханням роз’яснити, чи можна оскаржити наказ про звільнення, чи встановлений строк для такого оскарження та чи необхідно платити судовий збір за подачу позову. Консультацію подає юристка Офісу при громадській організації «Суспільна служба правової допомоги» Тамара Оніпко.

Пані Ольга, мешканка одного з сіл Новоайдарського району, пояснила, що в серпні 2019 року її звільнили з роботи за прогул, тобто за відсутність на роботі без поважної причини. Однак жінка вважала, що причина її відсутності була поважною: у неї піднявся артеріальний тиск, стало зле, і вона звернулася до сімейного лікаря, що підтверджується виданою медиком довідкою. Але роботодавець довідку сімейного лікаря не взяв до уваги, посилаючись на те, що відсутність на роботі за станом здоров’я повинна підтверджуватися виключно листком непрацездатності.

Отже тепер жінка хотіла отримати вичерпну інформацію про свої права в ситуації, що склалася.

Юристка роз’яснює

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин ( п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

Трудове законодавство не містить вичерпного переліку причин, що вважаються поважними. Оцінку поважності причини відсутності працівника на роботі в кожному конкретному випадку надає роботодавець, а при виникненні трудового спору – суд.

Причину невиходу на роботу можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунені самим працівником. Виходячи із судової практики (постанови ВСУ від 27.06.2018 р. у справі № 799/3487/16-ц, від 31.05.2018 р. у справі № 324/1102/16-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 р. у справі № 182/2686/14-ц), серед причин, які в більшості випадків визнаються поважними, є, зокрема, хвороба працівника або членів його сім’ї, яка може підтверджуватися не лише листками непрацездатності, але й іншими документами, наприклад, довідкою і випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також свідченнями свідків та іншими доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися до суду із заявою про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позовна заява подається до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача відповідно до порядку, передбаченого законодавством.

У разі пропуску з поважних причин місячного строку, встановленого для подання позовної заяви про поновлення на роботі, суд може поновити цей строк.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отримавши консультацію, пані Ольга має осмислити інформацію, зібрати необхідні документи та за бажанням звернутися до суду з позовною заявою про поновлення на роботі. У разі необхідності юристи Офісу готові й далі надавати жінці безоплатну правову допомогу.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.