Чи можна претендувати спадок від родича, який не залишив заповіту

Дата публікації: 17.10.2019

Правові умови прийняття спадщини роз’яснює юрист Новоайдарського офісу Мережі правового розвитку Олексій Кормілецький. Консультація підготовлена у відповідь на звернення мешканця Луганщини, який не знав, чи має право на частку спадщини від тітки, яка померла, не залишивши заповіту.

До Офісу при  громадській організації «Суспільна служба правової допомоги» звернувся пан Віталій, мешканець селища Михайлюки Новоайарського району. Пояснив, що у травні 2019 року померла його рідна тітка, після смерті якої відкрилася спадщина. Заповіту жінка не залишила. Чоловіка та дітей у тітки не було, з близьких родичів залишилися лише рідна сестра. Батько Віталія був рідним братом тітки, але він помер ще 2017 року. Отже, клієнта цікавило питання, чи може він претендувати на частку тітчиної спадщині.

Згідно зі ст. 1222 Цивільного кодексу (ЦК) України, спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1258 ЦК України).

Спадщина переходить до спадкоємців за законом, коли відсутні спадкоємці за заповітом. Це можливо у випадках, коли:
– заповіт не складали;
– спадкоємець за заповітом не прийняв спадщини або відмовився від неї;
– заповіт було визнано недійсним у судовому порядку. Законом визначено черговість спадкоємців.
Особливість черговості полягає в тому, що поки існує хоча б один спадкоємець попередньої черги, спадкоємцям наступної черги можна ні на що не розраховувати.

Загалом існує 5 черг спадкоємців за законом (ст. 1261 – 1265 ЦК України).
Перша черга включає батьків, другого з подружжя (йдеться тільки про офіційно зареєстрований шлюб) і дітей. Що стосується дітей, то не має значення від якого вони шлюбу. Головне, щоб в їхніх свідоцтвах про народження спадкодавець був записаний як батько.
У другу чергу успадковують рідні брати/сестри, дід/баба спадкодавця.
До третьої черги входять рідні тітка і дядько.
У четверту чергу право успадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини.
І п’ята черга – це всі інші спадкоємці: племінники, троюрідні онуки та інші близькі особи. У цю ж чергу входять особи, які перебували на утриманні спадкодавця і не були членами його сім’ї.
Статтею 1266 ЦК України передбачено спадкування за правом представлення. У разі спадкування за правом представлення мова йде про право на спадщину, зокрема, племінників і племінниць, якщо їхні батьки (сестри, брати спадкодавця) були спадкоємцями після спадкодавця та померли раніше за нього.
Частки спадкоємців в рамках однієї черги є рівними.
Якщо у спадок входить рухоме майно, то спадкоємці за усною домовленістю можуть поміняти розмір частки кожного з них.
Що стосується нерухомого майна (квартири, будинки, землі і т.д.) або транспортних засобів, то змінити розмір частки одного зі спадкоємців можна тільки за письмовим договором, який укладається і засвідчується нотаріусом.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, Віталій має право на спадщину за правом представлення. Він може звернутися до нотаріуса у встановлений строк із заявою про прийняття спадщини.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.