Арештувати банківські рахунки – не означає позбавити засобів існування

Дата публікації: 24.07.2020

Автор: Інна Малишко/БМГО «Правова єдність»

Юристи Білоцерківського офісу Мережі правового розвитку довели, що державний виконавець, арештувавши рахунки пенсіонера, позбавив його засобів існування. В історії, наведеній нижче, подано докладне правове обґрунтування ситуації, з якою успішно впоралися правники.

До юристів Громадського центру правосуддя м. Біла Церква,  створеного на базі Офісу при громадській організації «Правова єдність», звернувся пан Дмитро*. Розповів, що на примусовому виконанні в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відносно нього перебуває на примусовому виконанні виконавче провадження №59548580 щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області  від 28 серпня 2019 року було арештовано усі рахунки пана Дмитра.

Коли 30 листопада 2019 року чоловік спробував отримати залишок пенсії за допомоги картки у відділенні банку, з`ясувалося, що операція неможлива: як повідомили працівники банку, на рахунок заявника накладений арешт. Арешт рахунків відбувся також і аналогічною за змістом постановою від 12 листопада 2019 року – її виніс державний виконавець.

Пан Дмитро зазначає, що двома вищезгаданими постановами було арештовано усі його кошти – і навіть це пенсія, яка є єдиним джерелом для його існування та утримання ще двох неповнолітніх дітей.

Юристи Центру  роз’яснили  пану Дмитру, як діяти в цій ситуації – порадили звертатися до суду та склали скаргу «Про визнання постанов державного виконавця неправомірними та зобов`язання зняти арешт з рахунку».

Згідно з випискою за рахунком чоловіка в АТ «Ощадбанк», на його рахунок зараховується пенсія, яка є основним джерелом доходу.

Юристи, які супроводжували справу пана Дмитра, змогли через суд довести, що постанова головного державного виконавця  про арешт коштів боржника позбавила заявника права на розпорядження пенсією, а саме її залишком. Фактично це стягнення на 100 % пенсії чоловіка, що суперечить приписам законодавства.

Зрештою скаргу «Про визнання постанов державного виконавця неправомірними та зобов`язання зняти арешт з рахунку» пана Дмитра суд задовольнив**. Визнав дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) неправомірними.

Роз’яснення юриста

Відповідно до інформації про виконавче провадження, постановою від 12.11.2019 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на кошти скаржника накладено повторний арешт.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого, згідно з практикою Суду, відносяться й грошовій кошти, отримані у якості пенсійних виплат.

Водночас у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається із приписів ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника направлений насамперед для забезпечення реального виконання рішення, тобто стягнення сум за виконавчим документом на користь стягувача. В той же час при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати пенсії, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату пенсії та заробітної плати, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Згідно з ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

**Посилання на рішення суду:  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90032845

P.S Публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя».

Погляди авторів, викладені у матеріа

Автор: Інна Малишко/БМГО «Правова єдність»

Юристи Білоцерківського офісу Мережі правового розвитку довели, що державний виконавець, арештувавши рахунки пенсіонера, позбавив його засобів існування. В успішній історії, наведеній нижче, наведено докладне правове обґрунтування ситуації, з якою стикнулися правники.

До юристів Громадського центру правосуддя м. Біла Церква,  створеного на базі Офісу при громадській організації «Правова єдність», звернувся пан Дмитро*. Розповів, що на примусовому виконанні в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відносно нього перебуває на примусовому виконанні виконавче провадження №59548580 щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області  від 28 серпня 2019 року було арештовано усі рахунки пана Дмитра.

Коли 30 листопада 2019 року чоловік спробував отримати залишок пенсії за допомоги картки у відділенні банку, з`ясувалося, що операція неможлива: як повідомили працівники банку, на рахунок заявника накладений арешт. Арешт рахунків відбувся також і аналогічною за змістом постановою від 12 листопада 2019 року – її виніс державний виконавець.

Пан Дмитро зазначає, що двома вищезгаданими постановами було арештовано усі його кошти – і навіть це пенсія, яка є єдиним джерелом для його існування та утримання ще двох неповнолітніх дітей.

Юристи Центру  роз’яснили  пану Дмитру, як діяти в цій ситуації – порадили звертатися до суду та склали скаргу «Про визнання постанов державного виконавця неправомірними та зобов`язання зняти арешт з рахунку».

Згідно з випискою за рахунком чоловіка в АТ «Ощадбанк», на його рахунок зараховується пенсія, яка є основним джерелом доходу.

Юристи, які супроводжували справу пана Дмитра, змогли через суд довести, що постанова головного державного виконавця  про арешт коштів боржника позбавила заявника права на розпорядження пенсією, а саме її залишком. Фактично стягненню підлягало 100 % пенсії чоловіка, що суперечить приписам законодавства.

Зрештою скаргу «Про визнання постанов державного виконавця неправомірними та зобов`язання зняти арешт з рахунку» пана Дмитра суд задовольнив**. Визнав дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) неправомірними.

Роз’яснення юриста

Відповідно до інформації про виконавче провадження, постановою від 12.11.2019 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на кошти скаржника накладено повторний арешт.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого, згідно з практикою Суду, відносяться й грошовій кошти, отримані у якості пенсійних виплат.

Водночас у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається із приписів ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника направлений насамперед для забезпечення реального виконання рішення, тобто стягнення сум за виконавчим документом на користь стягувача. В той же час при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати пенсії, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату пенсії та заробітної плати, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Згідно з ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

**Посилання на рішення суду:  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90032845

P.S Публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя».

Погляди авторів, викладені у матеріалі, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.