Чи повинні студенти, які навчалися на бюджеті, відшкодовувати державні кошти за освіту

Дата публікації: 02.04.2019

Чи повинні студенти, які навчалися на бюджетній основі, відшкодовувати державні кошти, витрачені на їхню освіту, якщо вони не відпрацювали за направленням визначений період? З таким запитанням до Білозерського офісу Мережі правового розвитку звернувся житель села Микільське. Роз’яснення подає юрист Офісу при громадській організації «Білозерський центр регіонального розвитку» В’ячеслав Лях.

Випускники вишів, які навчалися за державним замовленням, вільні у виборі місця роботи. Парламент були прийняв зміни до Закону України “Про вищу освіту”, що набули чинності 1 січня 2017 року. Законом № 1662-VІІІ скасовується обов’язкове відпрацювання випускниками вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням.
Передбачається, що випускники вишів вільно можуть обирати місце роботи (за винятком військових), а ВНЗ не зобов’язані здійснювати їх працевлаштування.
Відтепер навчальні заклади лише сприяють працевлаштуванню та не зобов’язані здійснювати працевлаштування своїх випускників.
Так, Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, затверджений Постановою КМУ за № 992 від 22.08.1996 року, був прийнятий на виконання статті 52 ЗУ “Про освіту”, і цією статтею закону передбачалася обов’язковість у відпрацюванні, проте ця норма закону не діє з середини 2014 року. Натомість спеціальний закон, тобто Закону України “Про вищу освіту” не містив обов’язку у відпрацюванні, був та є пріоритетним у застосуванні перед положеннями ЗУ “Про освіту”.
Більше того, процедура відшкодування вартості навчання за рахунок коштів державного бюджету законодавчо не прописана. Хоча на нього є посилання в Указі Президента України “Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів” від 23 січня 1996 року за № 77/96), де посилаються на законодавчо визначений порядок відшкодування вартості. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Використання примусової праці забороняється. Конвенція Міжнародної організації праці № 29 «Про примусову чи обов’язкову працю», що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов’язує держави не допускати примусової праці.
Згідно зі статтею l Міжнародної Конвенції «Про скасування примусової праці» № 105, що ратифікована Законом України від 05.10.2000 № 2021-ІІІ, держава зобов’язується скасувати обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічною розвитку.
Таким чином, примушування вузом відпрацювання є порушенням права громадянина України щодо вільного вибору місця роботи.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.