Чи правомірно не допускати до навчального закладу невакциновану дитину

Дата публікації: 01.09.2019

Розпочинається новий навчальний рік. В світлі прецедентного рішення Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду гостро постає питання допуску до навчальних закладів невакцинованих дітей. Вельми актуальну тему у свій консультації висвітлює адвокат Херсонського офісу Мережі правового розвитку при ІРЦ «Правовий простір» Маргарита Плахотнюк.

Резонансна постанова у справі № 682/1692/17 була опублікована у Єдиному державному реєстрі судових рішень України ще 13 травня 2019 року, а на пресконференції, яка відбулась 14 серпня, висновки суду щодо тлумачення законодавства були підтримані очільницями Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти та науки. Це дає підстави передбачати суттєві зміни в реагуванні закладами освіти на відмови батьків від вакцинації.

Суть судового рішення зводиться до переваги суспільного інтересу над індивідуальним у питаннях захисту населення від інфекційних хвороб. У своїй постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про правомірність недопуску дитини, яка не мала медичних протипоказань до вакцинації, але не була щеплена через ненадання згоди на вакцинацію батьками,  до дошкільного навчального закладу.

Така позиція Суду базується на наступних законодавчих положеннях.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

У статті 15 даного Закону закріплено, що прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо дитині проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Водночас Верховний Суд врахував, що право на безпеку та охорону здоров’я гарантуються нормами норми Конституції України (зокрема, статтями 3, 27 та 49).

При цьому норми Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не порушують конституційного права на освіту, оскільки стаття 9 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачає різні форми здобуття дошкільної освіти, серед яких є сімейна (домашня) форма; можливість здобуття дошкільної освіти за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність; за допомогою фізичних осіб – підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

Крім цього, Верховний Суд також врахував позицію Європейського суду з прав людини у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2011 року, згідно якої обов’язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання.

 

Оскільки розглянута справа стосувалась недопуску дитини до закладу дошкільної освіти, вона не містить висновків щодо порядку здобуття загальної середньої освіти. При цьому, з аналізу рішення вбачається, що недопуск до навчання в колективі не є порушенням права на освіту, оскільки законодавство передбачає альтернативні форми її здобуття.

Виходячи з такої логіки, необхідно мати на увазі положення статті 13 Закону України «Про загальну середню освіту», в якій, окрім групової, передбачено також індивідуальну форму навчання у закладах загальної середньої освіти. Тому очікувати якогось іншого підходу у питаннях вакцинації для дітей шкільного віку, на нашу думку, не варто.

Слід зазначити, що відвідування навчального закладу дитиною, якій не проведено профілактичні щеплення, можливе лише за наявності позитивного рішення лікарсько-консультативної комісії, якщо питання вирішується щодо відвідування дитиною загальноосвітнього навчального закладу, до складу комісії обов’язково має входити лікар-епідеміолог.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.