Чи законно укладати попередні договори купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення

Дата публікації: 26.09.2019

Автор: Маргарита Плахотнюк, адвокат/ІРЦ «Правовий простір»

До Херсонського офісу Мережі правового розвитку при громадській організації «ІРЦ «Правовий простір» звернувся учасник бойових дій з проханням надати правову оцінку укладеному ним попередньому договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Під час консультації виявилося, що подібні договори були масово укладені з військовослужбовцями, тому ситуація потребує широкого висвітлення і деяких застережень.

Суть укладеного договору зводилася до того, що громадянин бере на себе зобов’язання використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення та протягом 30-ти днів з моменту приватизації землі зобов’язується продати її юридичній особі, з якою укладено цей попередній договір. Разом із попереднім договором військовослужбовець також оформив у нотаріуса довіреність на його представництво для  здійснення процедури приватизації земельної ділянки (хто є довіреною особою та який обсяг прав передано такій довіреній особі, він не пам’ятав).

Вважаємо за необхідне застерегти громадян від укладення подібних правочинів протягом дії мораторію на продаж сільськогосподарських земель, адже на даний час такі договори прямо заборонені чинним законодавством.

Так, за змістом пункту 15 Перехідних положень (розділ Х) Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) земельних ділянок, розташованих в масиві сільськогосподарських земель, з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Угоди (зокрема довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

На нашу думку, попередні угоди щодо подальшого відчуження земель сільськогосподарського призначення є нікчемними, тобто, такими, що жодних правових наслідків не породжують та можуть використовуватись недобросовісними підприємствами виключно для залякування захмарними штрафами за невиконання умов договору. Це може бути своєрідним засобом психологічного тиску на громадян, аби спонукати їх укладати договори оренди або користуватися земельною ділянкою після приватизації.

Слід окремо відмітити, що навіть у випадку скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, попередні домовленості, яких було досягнуто під час дії мораторію, не можуть бути реалізовані в силу вищезазначених положень Земельного кодексу України.

Додатково застерігаємо від оформлення довіреностей на представництво на користь малознайомих або незнайомих осіб, а також довіреностей, зміст яких не зрозумілий або передбачає більш широкий спектр повноважень, порівняно із тим, який було усно обумовлено сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 Цивільного кодексу України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.