Конфіскація земельних ділянок сільгосппризначення у громадян росії: коли питань більше, ніж відповідей

Дата публікації: 22.10.2023

Конфіскація земельних ділянок сільськогосподарського призначення у громадян російської федерації. В умовах війни в цій темі питань більше, ніж відповідей. Водночас щодо неї доречним є вислів «краще пізно, ніж ніколи». Адвокатка Коломийської ГО «Трикутник» Наталія Кравченко проаналізувала ситуацію і роз’яснює актуальне законодавство.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен громадянин нашої держави має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у структурі статті 1. Зокрема необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і  загальним принципами міжнародного права, а  при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Земля як основне національне багатство

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

На рівні національного законодавства державою передбачено застереження, відповідно до якого, землі сільськогосподарського призначення, можуть перебувати лише у  власності громадян України.

Так, відповідно до чинної норми статті 130 Земельного кодексу (ЗК) України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Разом із тим, іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на  такі ділянки в порядку спадкування (прийняття спадщини), проте за частиною 4 статті 81 ЗК України вони протягом року підлягають відчуженню.

На сьогодні безліч земельних ділянок сільськогосподарського призначення перебувають у власності іноземців. І більшість цих «іноземців» (на мою думку) — це громадяни РФ.

Які виклики загострила війна

Норма про обов’язок іноземців протягом року відчужити земельну ділянку існує давно, і на неї не поширювалася заборона купівлі-продажу або іншим способом відчуження. Однак практика відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення була поодинокою. З відкриттям ринку землі прогнозували значне підвищення вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

З початку повномасштабного вторгнення росії це питання набуло особливої актуальності.

Працівники Держгеокадастру здійснюють опрацювання відомостей Державного земельного кадастру щодо незаконного володіння землею с/г призначення іноземцями та особами без громадянства.

На сьогодні ведеться активна робота щодо конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення в судовому порядку.

Позов про конфіскацію ділянки

Відповідно до ч. ст.145 ЗК України, позов про конфіскацію земельної ділянки подає до суду орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Суди задовольняють такі позовні вимоги та відчужують земельні ділянки, зазначаючи, що чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом і, що в даному випадку наявна справедлива рівновага між державними (суспільним) інтересом та приватним інтересом  власника.

Так, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов’язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Чи відшкодовуватимуть кошти колишнім власникам

Отже, після конфіскації земельних ділянок в судовому порядку за діючою нормою наступним кроком має бути відшкодування отриманих коштів колишнім власникам, зокрема громадянам рф. Проте порядок такого відшкодування не затверджений і потребує законодавчого регулювання.

Водночас у Верховній Раді Украни 1 листопада 2022 року зареєстровано законопроєкт № 8167 (проекту Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» щодо врегулювання питання використання грошових коштів, отриманих від продажу земельної ділянки, власником якої є громадянин країни-агресора), який включено до порядку денного 8-ї сесії IX скликання Верховної Ради України під № 2911-IX від 07.02.2023.

Законодавство потребує змін

Метою проєкту Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» щодо врегулювання питання використання коштів, отриманих від продажу земельної ділянки, власником якої є громадянин країни-агресора, є удосконалення норми чинного законодавства, відповідно до якої виручені від продажу на земельних торгах конфіскованої земельної ділянки грошові кошти у випадку, якщо колишній власник є громадянином країни-агресора (російської федерації чи республіки білорусь), зараховуються до державного бюджету.

Для цього пропонується внести зміни та  доповнення до  частини  4 статті  145 Земельного кодексу України.

І це, вважаю, є правильним. Але на сьогодні проєкт так і залишився проєктом.

Водночас деякі громадяни рф, які є власниками земельних ділянок, проживають на території України, мають тісні соціальні зв’язки і ніколи не повернуться на територію росії. Чи буде таке рішення справедливим у разі, якщо вони не матимуть можливості отримати громадянство? Питання дискусійне.

В такому разі, якщо ви є іноземцем (особа яка не перебуває у громадянстві  України) або особою без громадянства (особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства  не вважає своїм громадянином) і отримали у спадок земельну ділянку сільськогосподарського призначення, обов’язково відчужіть земельну ділянку протягом року.

Відлік річного строку для добровільного відчуження земельної ділянки починається з дати отримання витягу. Якщо іноземець (особа без громадянства) має намір добровільно відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може це зробити шляхом укладення відповідної цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). Якщо успадкована земельна ділянка перебуває в оренді, то згідно зі ст.9 ЗУ «Про оренду землі» орендар має переважне право на придбання її у власність, за умови , що відповідно до закону він може мати у власності таку ділянку та сплачує ціну, за якою вона продається.

У разі відмови, наприклад нотаріусом, у засвідчені правочину, вимагайте надати таку відмову в письмовому вигляді.

Зрештою, питання компенсації вартості земельної ділянки громадянам рф залишається відкритим.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.