Маршрут людини після полону: ПТСР, інвалідність, права і виплати

Дата публікації: 21.02.2026

Юрист ГО «Громадська платформа» Сергій Кошель підготував докладний правовий гід для тих, хто пережив полон. Зокрема він розʼяснює, як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) може стати підставою для інвалідності, які права та виплати можна отримати і з чого краще почати.

Звільнення з полону — це не кінець випробувань, а початок довгого шляху відновлення. Багато колишніх полонених стикаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), хронічним болем, погіршенням слуху, зору, загальним виснаженням. Усе це безпосередньо впливає на повсякденне життя, здатність працювати, будувати стосунки, повернутися до служби або цивільної професії.

Саме тому важливо не «терпіти» і не замовчувати наслідки полону, а юридично їх зафіксувати — через медичний огляд, встановлення інвалідності та отримання відповідного статусу.

Посттравматичний стресовий розлад — це психічний стан, який виникає після пережитих екстремальних подій: полону, катувань, бойових дій, безпосередньої загрози життю. Для ПТСР характерні:

• нав’язливі спогади й флешбеки подій полону;
• нічні кошмари та порушення сну;
• постійна тривога, панічні атаки, гіпервігілантність (надмірна настороженість);
• дратівливість, спалахи агресії, конфліктність;
• емоційне «оніміння», втрата інтересу до життя, апатія, депресія;
• проблеми з концентрацією й пам’яттю.

Ці симптоми прямо впливають на працездатність. Людині важко виконувати завдання, що потребують уваги та швидкої реакції; працювати в шумі, колективі, брати на себе відповідальність; перебувати в закритих приміщеннях, користуватися транспортом, чути гучні звуки. Для військових це часто унеможливлює безпечне несення служби, для цивільних — повернення до попередньої професії.

ПТСР, підтверджений лікарями, може бути самостійною підставою для встановлення інвалідності навіть за відсутності супутніх фізичних травм.

Коли «дозріває» підстава для інвалідності при ПТСР

Психіатри орієнтуються не лише на сам діагноз, а на те, наскільки довго і стійко він впливає на людину. Тому військові часто чують формулу: «щоб подаватися на групу, з ПТСР треба пролікуватися мінімум 60 днів безперервно або 180 днів із перервами протягом року».
Важливо розуміти: це не жорстка норма закону, а внутрішній медичний орієнтир — спрощене пояснення, коли стан вважається хронічним, а не короткочасною реакцією.

Що реально вимагають нормативи

Нормативні акти про встановлення інвалідності орієнтуються не стільки на назву діагнозу, скільки на стійкість непрацездатності. Орієнтиром для направлення людини на оцінювання інвалідності є:

• безперервна тимчасова непрацездатність протягом приблизно чотирьох місяців;
• або близько п’яти місяців тимчасової непрацездатності з перервами впродовж останнього року.

Ці строки застосовуються до всіх захворювань, не лише до ПТСР. Саме на них медики спираються, коли «перекладають» вимоги на прості формули на кшталт «60/180 днів лікування», щоб пояснити пацієнтам, що інвалідність оформлюється після певного періоду спостереження, а не одразу після першого встановлення діагнозу.

Чому лікар може казати «ще рано»

У багатьох звільнених з полону спочатку фіксують «розлад адаптації» чи «гостру реакцію на важкий стрес», а вже згодом — ПТСР. Якщо діагноз ПТСР офіційно з’явився лише кілька тижнів тому, для лікаря це виглядає як початковий етап, а не довготривалий хронічний стан.

Щоб обґрунтувати інвалідність, психіатру зазвичай потрібні:

• достатній період спостереження саме з ПТСР;
• кілька виписок чи повноцінні курси лікування (стаціонарні та/або амбулаторні);
• зафіксована динаміка: стан не зникає, а залишається стійким попри терапію.

Новий клінічний протокол МОЗ «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації» також виходить із того, що для оцінки ПТСР важливі тривалість симптомів, їх повторюваність та вплив на повсякденне функціонування.

Дійте, не чекаючи «чарівних» 60/180 днів.

Навіть якщо лікар каже, що до подачі на інвалідність «ще рано», це не означає, що варто нічого не робити.

Рекомендований маршрут для  військових

1. Медичний супровід:

• продовжувати спеціалізоване лікування у психіатричному стаціонарі чи профільному відділенні;
• забезпечити безперервні записи в електронній системі охорони здоров’я (eHealth);
• просити лікарів детально описувати симптоми ПТСР і те, як вони впливають на повсякденне життя: службу, побут, сон, агресивність, панічні атаки, здатність працювати в колективі.

2. Паралельне формування «юридичної бази»:

• висновок військово-лікарської комісії із діагнозом ПТСР і причинним зв’язком «так, пов’язано із захистом Батьківщини» / «внаслідок війни»;
• довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
• підтвердження перебування в полоні (рішення комісії, документи про обмін, матеріали службового розслідування тощо).

Коли реально виходити на оформлення інвалідності

Формально ніде не написано, що без «60/180 днів» саме з діагнозом ПТСР людина не має права подаватися на інвалідність. Однак на практиці експертні команди оцінюють, чи є:

• тривале лікування та систематичне спостереження;
• стійкий дефіцит повсякденного функціонування (самообслуговування, комунікація, праця, навчання, поведінка в стресі);
• документальні докази того, що стан не є «свіжим епізодом», а має хронічний перебіг.

Практичний алгоритм після звільнення з полону:

1. Пройти рекомендований курс лікування (наприклад, мінімум 21 день стаціонару, якщо це вказано у висновку ВЛК) і продовжити спостереження амбулаторно.
2. Накопичити 2-3 виписки, де чітко вказаний ПТСР, пов’язаний з війною/полоном, і описані конкретні обмеження життєдіяльності.
3. Після цього ініціювати електронне направлення на оцінювання інвалідності, посилаючись на документи про полон, ПТСР, висновок ВЛК та довідку про обставини травми.

Які документи потрібні  звільненому з полону

Аби держава визнала, що здоров’я постраждало внаслідок війни та полону, потрібен узгоджений пакет медичних і службових документів.

Основні елементи документального пакета

1. Документ про перебування в полоні

Підтвердженням може бути:

• рішення уповноваженої комісії щодо факту позбавлення особистої свободи;
• довідки від державних органів (Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими);
• документ про обмін;
• матеріали службового розслідування;
• довідки військової частини.

Важливо зафіксувати: дати потрапляння в полон, звільнення та загальну тривалість перебування.

2. Медичні документи

Після звільнення з полону необхідно звернутися до лікарів: психіатра, невролога, отоларинголога, терапевта, інших спеціалістів за потреби.

У виписках і висновках бажано, щоб було зазначено:

• основні діагнози (зокрема ПТСР, інші психічні розлади);
• наслідки фізичних травм (акубаротравма, травми суглобів, хребта, органів зору тощо);
• зв’язок цих станів з перебуванням у полоні та бойовими діями;
• вплив на повсякденне функціонування та працездатність;
• записи про тривале спостереження у психіатра (амбулаторні візити, повторні госпіталізації).

3. Висновок ВЛК для військових

ВЛК має зафіксувати діагноз, ступінь порушень і причинний зв’язок: «так, пов’язано із захистом Батьківщини» або «внаслідок війни».
Критично важливо: саме це формулювання впливає на можливість отримати статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» і розмір виплат.

Як зараз замість МСЕК встановлюється інвалідність

Система експертизи інвалідності в Україні оновлюється: замість традиційних МСЕК запроваджується механізм оцінювання повсякденного функціонування. Дивляться не лише на діагноз, а на те, як стан здоров’я впливає на життя людини.

Маршрут встановлення інвалідності складається з кількох кроків:

1. Лікування та спостереження у лікарів
Людина проходить стаціонарне чи амбулаторне лікування, збирає виписки. Для ПТСР важливим є тривале спостереження у психіатра. У військових це може бути лікування у військовому госпіталі, цивільному закладі або спеціалізованому центрі.

2. Електронне направлення на оцінювання інвалідності
Лікуючий лікар формує електронне направлення в системі eHealth.

У ньому мають бути:

• перелік діагнозів;
• опис функціональних обмежень;
• посилання на документи щодо полону;
• висновок ВЛК ;
• рекомендація розглянути питання встановлення інвалідності.

3. Робота експертної команди

Експертна команда (аналог колишньої МСЕК) аналізує документи, за потреби запрошує людину на огляд, ставить додаткові питання. Оцінюються здатність до самообслуговування (чи може людина самостійно їсти, одягатися, дотримуватися гігієни), пересування та орієнтація, спілкування й взаємодія з іншими, можливість навчатися, працювати й виконувати складні завдання, а також емоційна стабільність і поведінка в стресових ситуаціях.

4. Рішення про інвалідність

За результатами оцінювання приймається рішення:

• встановити інвалідність (із визначенням групи та строку переоцінки);
• не встановлювати інвалідність (якщо обмеження визнані незначними);
• змінити раніше встановлену групу.

Критично важливо для людей, які були в полоні, щоб у рішенні була правильно зафіксована причина інвалідності: «у зв’язку із захистом Батьківщини»/«внаслідок війни», оскільки саме це відкриває доступ до спеціальних гарантій та підвищених виплат.

Статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та які права він дає

Людина, яка через війну (включно з полоном) отримала стійкі порушення здоров’я й інвалідність, має право на статус «особи з інвалідністю внаслідок війни».

Порядок отримання статусу

Подати до органу соцзахисту або через ЦНАП:

• документ про встановлення інвалідності (з причиною «внаслідок війни» / «пов’язано із захистом Батьківщини»);
• документи про участь у бойових діях, проходження служби або перебування в полоні;
• заяву встановленого зразка.

Права та гарантії, які надає цей статус

1. Фінансові виплати та пенсійне забезпечення:

• Підвищена пенсія по інвалідності внаслідок війни — розмір залежить від групи інвалідності та значно перевищує звичайну пенсію по інвалідності.
• Щомісячна грошова допомога — додаткова виплата до пенсії для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
• Для військових: одноразова грошова допомога при встановленні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманих під час проходження військової служби (розмір залежить від групи інвалідності).
• Щомісячне довічне грошове утримання для військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини.
• Додаткові виплати членам сім’ї — у разі смерті годувальника, який був особою з інвалідністю внаслідок війни, члени його сім’ї мають право на відповідні виплати.

2. Житлово-комунальні пільги:

• Пільги на оплату житлово-комунальних послуг — компенсація 50% вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, газо- та електропостачання, опалення, вивезення побутових відходів).
• Пільги на оплату житла у межах норм, встановлених законодавством.
• Першочергове забезпечення житлом для окремих категорій осіб з інвалідністю внаслідок війни, які потребують поліпшення житлових умов.
• Першочергове встановлення квартирного телефону та інших засобів зв’язку.

3. Медична та психологічна реабілітація:

• Безоплатне забезпечення лікарськими засобами за рецептами лікарів у межах переліку, затвердженого МОЗ.
• Першочергове безоплатне зубопротезування (крім протезів із дорогоцінних металів).
• Безоплатне санаторно-курортне лікування один раз на рік за медичними показаннями в санаторіях системи соціального захисту населення.
• Безоплатне забезпечення путівками до санаторіїв для лікування і реабілітації.
• Безоплатна психологічна реабілітація у спеціалізованих центрах.
• Забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації: інвалідні візки, протези, ортопедичне взуття, слухові апарати, окуляри, милиці тощо.
• Безоплатний проїзд один раз на рік до місця лікування і назад усіма видами транспорту (крім таксі).
• Першочергове медичне обслуговування у лікувально-профілактичних закладах.

4. Трудові та соціальні гарантії:

• Додаткові гарантії працевлаштування — державні центри зайнятості надають першочергову допомогу у працевлаштуванні.
• Заборона звільнення з ініціативи роботодавця (крім випадків ліквідації підприємства) без згоди органів Фонду соціального захисту інвалідів.
• Скорочений робочий тиждень (30 годин на тиждень для осіб I та II групи інвалідності) зі збереженням повної заробітної плати.
• Додаткова відпустка — до 30 календарних днів за власний рахунок на рік.
• Можливість гнучких умов праці — неповний робочий день, дистанційна робота, індивідуальний графік.
• Безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), а для мешканців сільської місцевості — в межах адміністративного району за місцем проживання на автомобільному транспорті загального користування (крім таксі).
• Позачергове придбання квитків на всі види транспорту.
• Пільги на проїзд залізничним транспортом — один раз на рік з 50% знижкою вартості проїзду.
• Позачергове обслуговування у всіх лікувально-профілактичних, торговельних, побутових, культурно-освітніх та інших закладах.

5. Освітні та культурні пільги:

• Першочергове зарахування до вищих і професійно-технічних навчальних закладів за наявності позитивних результатів зовнішнього незалежного оцінювання або вступних випробувань.
• Державна стипендія для студентів з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому законодавством.
• Безоплатне відвідування музеїв, виставок, концертів та інших культурно-освітніх заходів у державних та комунальних закладах.

6. Додаткові гарантії для членів сім’ї:

• Пільги на оплату житлово-комунальних послуг поширюються на всіх членів сім’ї.
• Право на освітні пільги для дітей осіб з інвалідністю внаслідок війни (позачергове зарахування до дошкільних навчальних закладів, пільги при вступі до вищих навчальних закладів).
• Право на пенсію у разі втрати годувальника для непрацездатних членів сім’ї.
• Соціальна підтримка та психологічна допомога членам сімей.

Чому іноді доводиться йти до суду

Не всі історії закінчуються швидким і справедливим рішенням. На практиці звільнені з полону часто стикаються з тим, що:

• експертна команда не визнає інвалідність попри виражені симптоми ПТСР і тривале лікування;
• людині встановлюють «легшу» група інвалідності, ніж та, що відповідає реальному стану;
• причина інвалідності формулюється як «загальне захворювання», а не «внаслідок війни»;
• органи соцзахисту або Пенсійний фонд відмовляють у виплатах чи статусі, посилаючись на «неповний пакет документів».

Важливо! Людина, яка пережила полон, заплатила надвисоку ціну. ПТСР, хронічний біль, втрата працездатності — це не «особисті проблеми», а прямі наслідки війни й агресії. Оформлення інвалідності, статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни», отримання виплат та доступ до реабілітації — не прояв слабкості, а використання законних прав, за які вже розраховано здоров’ям і свободою.

Матеріал створила ГС «Мережа правового розвитку» за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving. Зміст публікації є виключно відповідальністю Мережі правового розвитку.

Титульне фото до статті: expertize-journal.org.ua

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.