Поділ спільного нажитого майна подружжя: строк позовної давності

Дата публікації: 12.03.2019

Під час шлюбу дружина ніде не працювала, єдиним доходом родини була заробітна палата чоловіка, відтак все майно було придбане за його кошти. Чи є це майно спільною сумісною власністю подружжя та чи підлягатиме розподілу в разі розірвання шлюбу? І чи вважається спільною сумісною власністю квартира, в якій подружжя прожило разом 17 років, але яка оформлена на брата дружини? Саме з такими запитами звернувся до Білозерського офісу Мережі правового розвитку місцевий житель. Роз’яснення подає юрист Офісу при громадській організації «Білозерський центр регіонального розвитку» В’ячеслав Лях.

Спільно нажитим майном подружжя вважається майно, яке було придбане парою під час шлюбу. Винятком є лише майно, що було подароване, успадковане або приватизоване.
В разі розподілу майна частини чоловіка та дружини будуть рівними, якщо, звісно, вони не погодять інші умови або не затверджені умовами договору.
Майно подружжя може поділити і самостійно або за умови укладення нотаріально завіреного договору про поділ майна подружжя.
Якщо в добровільному порядку чоловік і дружина не можуть дійти згоди щодо поділу майна, єдиним вирішенням цього питання є звернення до суду з відповідним позовом. Але слід звернути увагу на наступне: якщо подружжя вирішить розпочати процедуру поділу майна під час шлюбу, то в такому випадку строків позовної давності не існує.
Якщо ж поділ майна родини відбувається вже після розірвання шлюбу, то слід пам’ятати, що строк позовної давності складає три роки (ст.72 Сімейного кодексу України).
Строк позовної давності вираховується від дня, коли один із подружжя дізнався про факт порушення свого права. Але під час судового засідання раджу не зловживати даною нормою, оскільки факт пропуску позовної давності слід чітко документально аргументувати.
Отже, все що придбано подружжям під час шлюбу, є спільною сумісною власністю і є об’єктом права на поділ майна.
Однак квартира, яка є власністю брата дружини, не може бути спільною сумісною власністю, оскільки не є майном подружжя.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.