Права ВІЛ-інфікованих осіб на отримання медичної допомоги

Дата публікації: 19.04.2019

Жінка мешкає на Луганщині, на тимчасово не підконтрольній українській владі території. Разом зі своєю неповнолітньою ВІЛ-інфікованою донькою має намір переїхати на територію, де органи української влади здійснюють свої повноваження. Однак офіційного місця реєстрації мати отримати не зможе. Відтак хвилюється, чи матиме родина право на безоплатне отримання антиретровірусних препаратів? Консультацію подає юристка Новоайдарського офісу Мережі правого розвитку при громадській організації «Суспільна служба правової допомоги» Тамара Оніпко.

Відповідно до ст.ст. 3, 24, 49 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Відповідно до норм міжнародного права, Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», визначений порядок правового регулювання діяльності у сфері профілактики, лікування, догляду і підтримки, необхідних для забезпечення ефективної протидії поширенню хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини, та відповідні заходи щодо правового і соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ.

Права ВІЛ-інфікованих осіб, доступність до медичної допомоги передбачені Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».
Частиною 3 ст. 284 Цивільного кодексу України визначено, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, проводиться за її згодою. Особам, які не досягли 14 років, медична допомога надається за згодою законних представників. Це стосується також і послуг у сфері протидії ВІЛ-інфекції.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України –  користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав, зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту своїх прав.
Крім загальних прав і свобод людини і громадянина, люди, які живуть з ВІЛ, мають також право на безоплатне забезпечення антиретровірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я (п. 2 ч.1 ст. 15 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»).
Антиретровірусна терапія (АРТ) є невід’ємною частиною комплексної медико-соціальної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, та надається на безоплатній основі.
АРТ надається закладами охорони здоров’я, що включені до переліку таких закладів, які проводять антиретровірусну терапію у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
Згідно з п.1.4. «Порядку організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД», затвердженого наказом МОЗ України від 10.07.2013 року № 585 (далі – Порядок № 585), спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога людям, які живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІД, надається ЗОЗ, що пройшли державну акредитацію в установленому законодавством порядку та відповідають вимогам, визначеним Стандартами державної акредитації лікувально-профілактичних закладів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 березня 2011 року № 142, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 6 червня 2011 року за № 680/19418, а саме:
– Центрами (відділеннями) з профілактики та боротьби зі СНІДом;
– ЗОЗ, у складі яких функціонують кабінети «Довіра» або кабінети інфекційних захворювань (далі – КІЗ);
– інфекційними лікарнями;
– багатопрофільними лікарнями;
– клінікою Державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» (за згодою);
– протитуберкульозними диспансерами, туберкульозними лікарнями, територіальними медичними об’єднаннями (далі – ТМО), які надають спеціалізовану медичну допомогу хворим на поєднану патологію ВІЛ/ТБ.
Відповідно до п.9. «Інструкції щодо заповнення медичного нагляду за ВІЛ-інфікованою особою», затвердженої Наказом МОЗ України від 21.03.2012 № 182, у пункті 5 розділу «Інформація про пацієнта» вказується місце фактичного проживання ВІЛ-інфікованої особи.
Якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання, вказується місце її реєстрації або вказується: «без постійного місця проживання».
Якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання або місця реєстрації, то вказуються найменування та місцезнаходження закладу охорони здоров’я, у якому пацієнт має перебувати під диспансерним наглядом.
Відповідно до п. 3.6. Порядку № 585 видача антиретровірусних препаратів пацієнту здійснюється відповідно до вимог клінічних протоколів антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції з розрахунку на 1 місяць лікування, а при високій прихильності до лікування – з розрахунку на 3 місяці лікування.
Для забезпечення процесу безперервної АРТ при зміні місця медичного нагляду лікарські засоби видаються пацієнту з розрахунку на 3 місяці лікування. Вищевикладене свідчить про те, що ВІЛ-позитивні громадяни України мають право отримувати медичні послуги в ЗОЗ за місцем фактичного проживання, без реєстрації місця проживання.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.