Примусова евакуація дітей із зон бойових дій: актуальне законодавство та алгоритм дій

Дата публікації: 01.09.2025

На сьогодні ефективного державного механізму щодо евакуації дітей із зон бойових дій без згоди батьків в Україні не існує, зазначає юрист Хмельницької ГО «Подільська правова ліга» Микола Лозінський. Він проаналізував чинне законодавство і подає правову базу щодо  визначення прав та обов’язків батьків і держави, а також алгоритм дій у разі примусової евакуації.

З початком повномасштабної агресії російської федерації Україна стикається з масштабними викликами у сфері захисту цивільного населення, зокрема дітей. Попри запровадження обов’язкових евакуацій у низці регіонів, держава не має дієвого механізму примусового вивезення дітей із зон активних бойових дій, якщо їхні батьки чи законні представники відмовляються від евакуації. Це створює серйозні загрози для життя та здоров’я неповнолітніх.

Правові акти, що регулюють евакуацію в Україні:

• Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (п. 19 ст. 8) передбачає можливість евакуації населення за рішенням військового командування та військових адміністрацій.
• Кодекс цивільного захисту України (ст. 33) встановлює порядок евакуації населення у разі загрози життю та здоров’ю.
• Сімейний кодекс України (ст. 150, 155, 180) визначає, що батьки зобов’язані піклуватися про життя та здоров’я дитини, а держава має право втручатися у випадку неналежного виконання цих обов’язків.
• Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 6, 12) закріплює право дитини на безпечні умови життя та обов’язок держави захищати її від небезпеки.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 (п. 31) закріплює обов’язкову евакуацію дітей в примусовому порядку та заборону від відмови в примусової евакуації.

Жоден із чинних нормативно-правових актів прямо не передбачає реальної (практичної) можливості примусової евакуації дітей у випадку, коли батьки відмовляються залишати зону бойових дій. Це пояснюється тим, що відповідно до сімейного законодавства вилучення дитини від батьків у примусовому порядку є забороненим.

Водночас у подібних ситуаціях застосування механізму примусової евакуації може відбуватися опосередковано — через органи опіки та піклування, які мають право ініціювати притягнення батьків до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неналежне виконання обов’язків щодо захисту дитини, що у подальшому може стати підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Тобто механізм примусової евакуації частково законодавчо існує, однак відсутнє його реальне (практичне) застосування.

Стаття 170 Сімейного кодексу України передбачає, що у виняткових випадках при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини (з зони ведення бойових дій) орган опіки та піклування або прокурор може прийняти рішення про те, щоб забрати дитину від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Проблематика полягає в тому, що примусова евакуація дітей частково врегульована щодо місцевості де наразі проводяться бойові дії, однак відсутнє регулювання примусової евакуації з місцевості, де бойові дії можливі. Також відмова батьків від евакуації дітей пов’язана із відсутністю механізму передачі дітей батькам чи родичам після евакуації з території бойових дій і подальшого механізму повернення дітей до їхніх сімей.

Права та обов’язки батьків і держави

Батьки (законні представники):

• мають право самостійно визначати місце проживання дитини;
• зобов’язані забезпечити її безпеку, здоров’я та життя;
• у разі свідомої відмови від евакуації фактично наражають дитину на небезпеку, що може розцінюватися як неналежне виконання батьківських обов’язків.

Держава:

• має обов’язок створювати безпечні умови для дітей;
• може обмежити права батьків у разі загрози життю дитини (наприклад, через судове позбавлення чи обмеження батьківських прав, ст. 170 СК України);
• наразі не має ефективного інструменту оперативного вилучення дітей із небезпечних територій.

Алгоритм дій у разі примусової евакуації

1. Виявлення загрози: органи влади ухвалюють рішення про обов’язкову евакуацію.
2. Попередження батьків: їм надається офіційне повідомлення про необхідність виїзду разом із дітьми.
3. Відмова від евакуації: фіксується в письмовій формі (акт, заява).
4. Залучення органів опіки та піклування: вони можуть звернутися до суду щодо обмеження чи позбавлення батьківських прав, якщо існує реальна загроза життю дитини.
5. Судове рішення: лише за рішенням суду можливо примусово вилучити дитину від батьків.
6. Фактична евакуація: здійснюють органи державної влади за участі соціальних служб, Національної поліції та військових.

Таким чином, навіть у випадках реальної небезпеки держава обмежена часовими рамками судових процедур, що унеможливлює оперативну примусову евакуацію.

Висновок

На сьогодні в Україні відсутній чіткий і швидкий механізм примусової евакуації дітей із зон бойових дій, якщо батьки відмовляються від виїзду. Запровадження обовʼязкової евакуації дітей у примусовий спосіб є радикальним рішенням, яке спрямоване на збережння їхнього життя та здоровʼя. Однак поміж цим, недопрацьований механізм евакуації в примусовий спосіб потребує врегулювання з нормами Сімейного кодексу, який буде чітко регулювати порядок примусової евакуації та процедури повернення таких дітей до їхніх сімей водночас не допускаючи порушень прав самих батьків.

Титульне фото до статті: suspilne.media

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.