Реєстрація права власності на майно, розташоване на тимчасово окупованій території: актуальна правова база

Дата публікації: 30.09.2024

Необхідність Державної реєстрації права власності на майно  — гостре питання, що виникло для багатьох українців з початку повномасштабної війни. Це стосується як областей, де ведуться активні бойові дії, так і підконтрольних Уряду України територій, і відповідних документів про право власності, що були оформлені на паперових носіях в комунальних БТІ до 2013 року. Важливі правові аспекти процесу реєстрації роз’яснює юрист ГО “Подільська правова ліга”, адвокат Павло Слободянюк.

Наразі громадяни, які змушені були виїхати з територій, де ведуться активні бойові дії, та мають у власності такі об’єкти нерухомого майна, стикаються з неможливістю зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отримати компенсацію за пошкоджене чи зруйноване майно за державними програмами, чи будь яким іншим способом відчужити власну нерухомість (продати, подарувати). Але є винятки в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, за підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, зокрема на нерухоме майно (в тому числі на земельні ділянки), що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. Якщо державний реєстратор не може здійснити свої повноваження щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території, орган державної реєстрації визначає Кабінет Міністрів України.

На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, зокрема щодо земельних ділянок, вчинений із порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Словник правових понять:

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав) — офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (таке тлумачення зазначене в ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (далі — Закон України № № 1952-IV від 01 липня 2004 року).

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав) — єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Заявник — власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (зокрема замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи — в разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав

Обтяження — заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Правовстановлюючі/правоустановчі документи — документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно, таким зокрема є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Реєстраційна справа — сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються в паперовій та електронній формі.

Реєстраційна дія — державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Ви можете отримати індивідуальну консультацію через онлайн-чат Мережі правового розвитку. Чат працює щодня з 10:00 до 16:00. Допомогу надають юристи та юристки правозахисних організацій, які входять до складу Мережі правового розвитку.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Титульне фото до статті: vikna.tv

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.