Штрафи за роботу під час карантину: судова практика*

Дата публікації: 26.03.2020

Юристи Першого громадського центру правосуддя на Харківщині та адвокати Чугуївської правозахисної групи Роман Лихачов та Антон Биченко вивчили судову практику притягнення до відповідальності за порушення карантину, проаналізувавши Єдиний державний реєстр судових рішень.

Так, правоохоронці продовжують вживати заходів із запобігання поширенню коронавірусної інфекції та охорони публічної безпеки. З початку карантинних заходів поліцейські склали 1415 адміністративних протоколів за ст. 44-3 (порушення правил щодо карантину людей) Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Водночас юристи зазначають, що при складанні протоколів представники поліції досить часто допускають системні порушення та ініціюють неправомірне притягнення осіб до відповідальності.

Зокрема суд закрив справу, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено на найнятого працівника, а не на суб’єкта господарювання http://reyestr.court.gov.ua/Review/88342073.

Суд повернув адміністративну справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП  до Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для належного оформлення, оскільки не протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в протоколі не зазначено порушену норму закону, враховуючи бланкетність диспозиції ст. 44-3 КУпАП. Крім того, до матеріалів справи не долучено жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення http://reyestr.court.gov.ua/Review/88332333.

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Швець В.М., розглянувши матеріали адміністративного провадження про здійснення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав особу винною у здійсненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП і звільнити її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням в силу малозначності адміністративного правопорушення http://reyestr.court.gov.ua/Review/88331579.

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А., розглянувши матеріали, які надійшли від Криворізького районного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернув матеріали до відділу поліції, оскільки в порушення вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, які саме правила були порушені, та яким нормативно-правовим актом ці правила встановлено.
Стаття 44-3КУпАП є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на порушення особою  п.п.3 п.2 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020. Натомість вказана постанова не містить будь-яких заборон щодо зупинення роботи об`єктів загального користування на території смт Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, зокрема магазинів.    Будь-які    дані    про те ,    що органами     місцевого самоврядування ухвалювалися відповідні рішення, їх оприлюднення, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять http://reyestr.court.gov.ua/Review/88326090

20 березня 2020 року суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Хаустова Т.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП відмовила в притягненні до адміністративної відповідальності особи за ст. 44-3 КУпАП – за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Своє рішення суд мотивував тим, що до протоколу, на доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП інспектором не було надано пояснення відвідувачів магазину, яких особа нібито було прийнято та здійснено їх обслуговування. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому всі викладені в Протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який (…) встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення.
Відтак, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та за наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а, навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили. http://reyestr.court.gov.ua/Review/88336660

У разі, якщо у вас залишились запитання, можете зателефонувати нашим юристам за телефоном: 0675755939

P.S. Проект “Перший громадський центр правосуддя на Харківщині”  реалізується громадською спілкою “Мережа правового розвитку” за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках програми “Нове правосуддя”.

*Більше інформації щодо актуальних правових (і не тільки) питань, пов’язаних із протидією поширенню пандемії коронавірусу – у нашій Спецкатегорії COVID-19 у  розділі «Правова допомога» за цим посиланням.

Будьте в курсі кожної новини та події — підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.