Спадщина без свідоцтва про смерть або з документами з окупованих територій: як підтвердити факт і відкрити спадкову справу

Дата публікації: 18.03.2026

Військовослужбовець загинув, але лікарського свідоцтва про його смерть немає. Цивільна людина загинула на тимчасово окупованій території, і рідні мають лише документи, видані окупаційною владою. Такі обставини не позбавляють спадкоємців права відкрити спадщину, однак суттєво ускладнюють процедуру. Як навіть в обставинах війни та окупації встановити юридичний факт смерті або оголосити особу померлою, розʼяснює юрист Хмельницької ГО «Подільська правова ліга» Руслан Малий — подає алгоритм дій, приклади й посилання на міжнародні стандарти та практику.

За загальним правилом та в ідеальних умовах для отримання свідоцтва про смерть, яке видають відповідні органи РАЦС, необхідно пред’явити лікарське свідоцтво про смерть. Його у свою чергу видають на підставі огляду лікарем тіла загиблого, зокрема військовослужбовця або особи, яка загинула під час окупації.

Адже у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоровʼя або судово-медичною установою. Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоровʼя України N 545 від 08 серпня 2006 року. Відповідно до положень вказаної Інструкції, лікарське свідоцтво про смерть видає лікар медичного закладу, який лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, що відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатом — на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Якщо ж тіло воїна неможливо забрати з поля бою, або за інших обставин відсутності тіла, у родини або в інших членів сім’ї є можливість отримати свідоцтво про смерть загиблого родича, звернувшись до суду.

Куди звертатися і як подати заяву

Для цього попередньо слід звернення до органу реєстрації актів цивільного стану для отримання відмови в реєстрації смерті у зв’язку з відсутністю лікарського свідоцтво про смерть, а вже після цього звернутися до загального місцевого суду із заявою про встановлення факту загибелі смерті або ж оголошення особи померлою.

Заява про оголошення фізичної особи померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Так зазначено в Порядку звернення до суду регламентовано Главою 4 «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою» Цивільного процесуального кодексу України.

У заяві про оголошення фізичної особи померлою повинно бути зазначено:

• для якої мети необхідно заявникові оголосити фізичну особу померлою;
• обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти;
• або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Скільки чекати на результат

Суд розглядає справу за участі заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про оголошення фізичної особи померлою або встановлює відповідний факт смерті.

В свою чергу відповідно до ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у звʼязку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Коли виникає право на спадщину

Варто відзначити, що за загальним правилом, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу (ЦК) України).

Тобто, без встановлення юридичного факту (смерті) неможливо відкрити спадкову справу. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Якщо строк прийняття спадщини пропущено

Варто звернути увагу, що якщо суд вирішив оголосити особу померлою з вірогідної дати смерті, яка понад 6 місяців з моменту реєстрації смерті, тобто отримання свідоцтва про смерть, то фактично строк на прийняття спадщини пропущено.

Це фактично передбачено п. 1.7. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, де зазначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час не може бути прийнято нотаріусом на підтвердження факту смерті.

У такому випадку спадкоємець повинен звернутися до нотаріуса, якщо буде отримано відмову через пропущення строку, слід звернутися до суду для надання додаткового строку на прийняття спадщини у звʼязку з тим, що до моменту реєстрації смерті не було можливості звернутися до нотаріуса для відкриття спадщини.

Приклад. Особа, яка раніше була офіційно визнана зниклою за особливих обставин ще у 2023 році, лише в 2026 році через суд була оголошена померлою. На підставі цього рішення було отримано свідоцтво про смерть, хоч свідоцтво про смерть датується 2026 роком, але дата смерті в свідоцтві буде визначена 2023 рік, що фактично враховуючи момент відкриття спадщини говорить, що спадкоємці пропустили строк.

Варто зазначити, що на практиці нотаріуси не часто дають відмову, якщо їм надати усі докази того, що раніше не існували лікарського свідоцтва про смерть та, що раніше не існувало правових підстав звернення для відкриття спадщини.

Індивідуальний аспект: документи з окупованих територій

Визнання документів, виданих на тимчасово окупованих територіях, фактично означало б легітимацію влади російської федерації на цих землях. Водночас у 1971 році Міжнародний суд ООН сформулював так звані «намібійські винятки». Це підхід у міжнародному праві, відповідно до якого суди можуть враховувати документи, видані окупаційною владою, якщо їх повне ігнорування призведе до суттєвого порушення або обмеження прав людини.

Цей принцип отримав подальший розвиток у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема у справах Лоізіду проти Туреччини, Кіпр проти Туреччини та Мозер проти Республіки Молдова та Росії Суд наголосив, що обов’язок повністю ігнорувати дії de facto органів окупаційної влади не є абсолютним. Життя людей на таких територіях триває, і їхні базові права мають бути забезпечені. Тому в інтересах мешканців окремі акти фактичної влади не можуть автоматично ігноруватися, зокрема судами, адже це призвело б до повного позбавлення людей навіть мінімального обсягу прав.

Отже, загальне правило полягає в невизнанні документів, виданих окупаційними органами. Виняток становлять випадки, коли їх невизнання спричинить істотне порушення прав громадян і водночас не завдасть значної шкоди національним інтересам держави. Саме тому Україна визнає документи, що підтверджують факти народження, смерті чи шлюбу, які відбулися на тимчасово окупованих територіях.

Ці підходи застосовуються і в національній судовій практиці. Зокрема 20 серпня 2015 року Попаснянський районний суд Луганської області ухвалив перше в Україні рішення, в якому використав «намібійські винятки» для вирішення питання державної реєстрації акту цивільного стану — у справі щодо визнання свідоцтва про смерть.

Водночас документи про смерть, видані окупаційними органами рф на тимчасово окупованих територіях України, формально не визнаються як офіційні. Проте вони можуть використовуватися як докази в суді для встановлення факту смерті відповідно до «намібійських винятків», тобто з метою захисту прав людини. Для отримання українського свідоцтва про смерть необхідно звернутися із заявою до будь-якого суду на підконтрольній Україні території, додавши наявні документи (копії виданих на окупованій території свідоцтв, медичні довідки, фотоматеріали тощо).

Збірник судових рішень Верховного Суду: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_fakt_voen_stan.pdf

Висновки

Отже, відсутність лікарського свідоцтва про смерть або наявність документів, виданих на тимчасово окупованих територіях, не позбавляє спадкоємців можливості реалізувати свої права, однак суттєво ускладнює процедуру відкриття спадщини. Ключовим етапом у таких справах є встановлення юридичного факту смерті або оголошення особи померлою в судовому порядку, адже саме з цього моменту виникає право на спадкування та починається перебіг шестимісячного строку для прийняття спадщини. Судова процедура стає необхідним механізмом захисту прав родичів у випадках, коли отримати медичні документи неможливо через воєнні дії, зникнення особи або окупацію території.

Водночас українська правова система, спираючись на міжнародні стандарти та практику, сформовану зокрема Міжнародним судом ООН і Європейським судом з прав людини, застосовує підхід, за яким документи окупаційних органів не визнаються як офіційні, але можуть бути використані як докази з метою захисту прав людини. Такий баланс дозволяє не легітимізувати окупаційну владу і водночас не залишати громадян без мінімального правового захисту.

Таким чином, навіть у складних обставинах війни та окупації спадкові права можуть бути реалізовані, якщо спадкоємці своєчасно звертаються до суду, збирають належні докази та дотримуються процесуальних вимог. Практика свідчить, що за наявності обґрунтованих причин пропуску строків суди та нотаріуси здебільшого стають на бік заявників, забезпечуючи реальний доступ до спадщини та відновлення порушених прав.

Матеріал створила ГС «Мережа правового розвитку» за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving. Зміст публікації є виключно відповідальністю Мережі правового розвитку.

Титульне фото до статті: depositphotos.com

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.