В яких випадках одного з батьків можуть звільнити від сплати аліментів

Дата публікації: 17.07.2023

Юрист ГО «Молодіжний ініціативний центр» Андрій Мицак підготував консультацію на тему аліментів у відповідь на найбільш часті запитання щодо звільнення від їх сплати та припинення виплат.

Звільнити одного з батьків від обов’язку утримувати дитину закон дозволяє за наступних підстав:

• Досягнення дитиною повноліття. У цьому випадку батько звільняється від сплати аліментів, якщо дитина досягла 18 років. Також така дитина повинна бути працездатною та не навчатися у вищому навчальному закладі.
• Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків. Окрім цього, дохід дитини повинен повністю забезпечувати її потреби. Якщо дохід дитини зменшився та не забезпечує її потреби, то заінтересована особа (той, з ким проживає дитина) може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Батьки можуть бути звільненні від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 189 СК України, якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то звільнення від сплати аліментів можливе у разі виникнення наступних обставин:

• закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу;
• загибель однієї зі сторін угоди.

Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких наступає звільнення від сплати аліментів:

• досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей;
• усиновлення дитини іншою особою;
• у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах;
• вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги;
• смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються.

У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймає суд, і воно залежатиме від низки причин, сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин.

Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на майно

Відповідно до ст.190 Сімейного кодексу України, батьки дитини мають право укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку та ін.).

Такий договір можна укласти лише з дозволу органів опіки та піклування. Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років. Договір про припинення права на аліменти посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації.

Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Аби забезпечити охорону майнових прав неповнолітньої дитини, яка стала власником нерухомого майна на підставі договору про припинення права на аліменти для дитини, та забезпечення її утримання, встановлено правило про неможливість звернення стягнення на це майно. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.

Укладений договір про припинення права на аліменти для дитини  визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. В разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

За позовом відчужувача нерухомого майна договір може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов’язку з її утримання.

Кому належатиме нерухоме майно

Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або ж дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності.

Закон не визначає розмірів часток у праві спільної часткової власності.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving та LegalEmpowermentFund (програма FundforGlobalHumanRights) та Мережі правового розвитку. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку» і не обов’язково відображає погляди попередньо згаданих організацій.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.