Військовослужбовець загинув під час СЗЧ: чи можуть родичі отримати одноразову грошову допомогу?

Дата публікації: 26.03.2026

Чи можуть рідні військовослужбовця отримати одноразову грошову допомогу, якщо він помер (загинув) під час проходження військової служби, але на момент настання події (смерті/загибелі) самовільно покинув дислокацію військової частини? Відповідь на запитання та приклад із правової практики подає  юрист Хмельницької ГО «Подільська правова ліга» Руслан Малий.

Що говорить законодавство

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних з проходженням військової служби (ст. 16 Закону).

Тобто, якщо військовий помер (загинув) та за наслідками «посмертної» ВЛК було прийнято рішення, що смерть повʼязана із проходженням військової служби, то родичі померлого (коло родичів визначено ст. 16-1 Закону) мають право претендувати на одноразову грошову допомогу (ОГД).

На практиці виникає питання: чи можуть родичі отримати ОГД, якщо військовослужбовець помер (загинув) під час проходження військової служби, але на момент настання події (смерті/загибелі) останній самовільно, без дозволу покинув дислокацію військової частини?

Розглянемо приклад

Військовий отримав поранення, після лікування повернувся до своєї частини та подав рапорт на проходження ВЛК, адже вважав, що внаслідок поранення його ступінь придатності змінився.
Зі свого боку військова частина, ігноруючи рапорт і приписи законодавства відмовилися направляти на ВЛК. Військовий через таку несправедливість вирішив самостійно пройти огляд у лікарів і для цього самовільно залишив військову частину. Частина по своїх внутрішніх документах оголосила військовослужбовця таким, що самовільно залишив військову частину.
Військовий, прямуючи до медичного закладу, помер в потязі.
Родичі звернулися для отримання ОГД у встановленому порядку. Однак Комісія МОУ відмовила: мовляв, військовий пішов в СЗЧ, а тому жодних виплат не передбачено — і послалася на ст.16-4 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Адже в матеріалах службового розслідування визначено, що смерть є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-11 КУпАП (самовільне залишення частини). Водночас жодних відомостей, що особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, не існує.

Така позиція Комісії МОУ є помилковою, адже відповідно до ст.16-4 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть (загибель) є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Тобто, щоб відмовити особі у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на зазначену вище підставу, необхідно довести факт вчинення особою таких дій, а також причинно-наслідкового зв’язку смерті з цими обставинами.

Висновок

Таким чином, сам факт самовільного залишення військової частини на момент смерті військовослужбовця не є безумовною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги членам його сім’ї. Законодавство чітко встановлює, що така відмова можлива виключно за умови, якщо доведено не лише факт вчинення відповідного правопорушення у встановленому порядку, але й існує прямий причинно-наслідковий зв’язок між цим правопорушенням і настанням смерті.

Відсутність належних і допустимих доказів притягнення військовослужбовця до відповідальності, а також недоведеність того, що саме самовільне залишення частини стало причиною смерті, свідчить про протиправність відмови у виплаті ОГД. Водночас встановлення причинного зв’язку смерті із проходженням військової служби, зокрема за висновком ВЛК, є достатньою правовою підставою для реалізації членами сім’ї права на відповідну соціальну гарантію.

Матеріал створила ГС «Мережа правового розвитку» за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving. Зміст публікації є виключно відповідальністю Мережі правового розвитку.

Титульне фото до статті: lenta.ua

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.