Внесення змін до процесуальних кодексів має вдосконалити розгляд судових справ

Дата публікації: 04.03.2020

У лютому цього року набув чинності закон № 460-ІХ. Він вносить зміни до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ. Роз’яснення щодо змін – від юристки Кам’янець-Подільського офісу Мережі правового розвитку Богдани Яворницької .

Внесені до трьох кодексів зміни передбачають комплексне регулювання питань організації діяльності Верховного Суду, аби він міг виконувати своє головне завдання: забезпечувати єдність і сталість судової практики, збалансоване навантаження справами між різними юрисдикціями, а також швидкий розгляд справ.  

Усі три кодекси доповнено нормою, згідно з якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Також визначено чіткі підстави для касаційного оскарження рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій за наслідками розгляду спору по суті:

• незастосування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного в постанові Верховного Суду;
• умотивоване обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку Верховного Суду;
• відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.

Тобто обов’язковим є посилання у касаційній скарзі на певне рішення Верховного Суду.

Підставами ж для оскарження рішень, ухвалених із процесуальних питань, є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Тобто підстави для такого оскарження залишені без змін.

Іншою поправкою є внесення змін до приписів, що регламентують межі розгляду справи Верховного Суду. Тепер суд касаційної інстанції вправі вийти за межі доводів та вимог скарги виключно за умови виявлення відповідних порушень норм процесуального права. А також у разі необхідності застосування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного в постанові касаційного суду після подання відповідної скарги.

Отже, виявлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, якщо цим не була обґрунтована скарга, з 08.02.2020 р. не дає права Верховного Суду вийти за межі її доводів та вимог та застосувати норму матеріального права, що підлягає застосуванню до відповідних правовідносин, якщо касатор припустився помилки в юридичній кваліфікації.

Крім того, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, зокрема в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.