ВПО за кордоном: коли можуть зняти з обліку

Дата публікації: 11.11.2026

Через довгу відсутність за кордоном тепер переселенців можуть зняти з обліку навіть без їхньої заяви — так передбачає новий закон. Але панікувати не варто: втрата статусу ВПО та скасування грошових виплат — це абсолютно різні речі, які працюють за різними правилами. Юрист розʼяснює, скільки часу можна перебувати за межами України, які причини вважатимуться поважними та як захистити свої права.

Набрання чинності 22 жовтня 2026 року Законом України № 4924-IX «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» змінило правила перебування переселенців на обліку. Особливої уваги потребує питання тривалого перебування за кордоном, адже новий закон прямо передбачає можливість зняття з обліку без заяви самої людини, якщо вона відсутня в Україні понад установлені строки.

Водночас не варто сприймати ці зміни як запровадження абсолютно нового контролю за перебуванням ВПО за кордоном. Подібний механізм уже існував у постанові Кабінету Міністрів України № 509. Принципова відмінність полягає в тому, що раніше тривала відсутність була підставою для додаткової перевірки, а тепер законодавець визначив її самостійною підставою для зняття з обліку, передбачивши певні винятки.

Що саме змінив Закон № 4924-IX

П. 2 ч. 2 ст. 10 Закону № 4924-IX передбачає можливість зняття ВПО з обліку без її заяви у разі, якщо особа виїхала за кордон на постійне проживання або з інших причин відсутня на території України:

•   понад 90 календарних днів поспіль;

•   понад 180 календарних днів сукупно протягом року.

Водночас закон передбачає виняток для випадків перебування за кордоном понад зазначені строки з обґрунтованих причин. Їх перелік та граничні строки перебування має визначити Кабінет Міністрів України.

Важливо розуміти, що критерій 90 днів не з’явився лише з ухваленням нового закону. Порядок № 509 уже передбачав щомісячну верифікацію Мінфіном інформації про перебування ВПО за кордоном не менше ніж 90 календарних днів підряд. Якщо така інформація надходила, проводили додаткову перевірку, за результатами якої довідку могли відкликати у разі встановлення факту виїзду особи на постійне місце проживання за кордон.

Цікаво, що постанова Кабінету Міністрів України № 332 оперує коротшими термінами для впровадження санкцій проти порушників: нарахування та виплата допомоги на проживання припиняється з наступного місяця, коли було встановлено перевищення 30-денного строку перебування людини за кордоном (або 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги). За окремим клопотанням особи ці строки можна збільшити до 60 та 90 днів відповідно, якщо для цього наявні вагомі причини.

Слід зазначити, що на практиці положення про щомісячну верифікацію Мінфіном перебування ВПО за кордоном дуже часто не спрацьовувало. На жаль, багато фактів, коли повідомлення про зафіксований факт перевищення 30-денного строку перебування за кордоном надходило 7-8 місяців потому, і сім’я переселенців отримувала повідомлення з вимогою повернути «надміру нараховані» за весь цей період кошти, що зазвичай становило суттєву суму для сім’ї.

Отже, якщо раніше тривала відсутність сама по собі не означала автоматичного скасування довідки, то новий закон розширив підстави для зняття з обліку, і тепер значення має не лише виїзд на постійне проживання, а й тривала відсутність особи в Україні.

Які причини дозволять залишатися за кордоном довше

Закон № 4924-IX не встановлює вичерпного переліку поважних причин. Визначити їх, а також граничні строки перебування за кордоном має Кабінет Міністрів України.

У проєкті змін до постанови № 509 міністерство запропонувало віднести до таких обставин лікування та реабілітацію, навчання і стажування, службові відрядження, оздоровлення дітей, участь у міжнародних спортивних заходах, хворобу членів сім’ї або родичів, смерть родичів та необхідність догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров’я, судових та правоохоронних органів.

Для підтвердження таких обставин передбачається використання відповідних документів: медичних довідок, документів навчальних закладів, підтверджень відрядження та інших доказів.

Однак необхідно враховувати, що йдеться про пропозиції, викладені в проєкті постанови, а не про остаточно затверджений вичерпний перелік. До ухвалення відповідних змін не можна вважати всі ці обставини безумовно визнаними урядом поважними причинами. Водночас слід зважати на те, що аналогічний за змістом перелік вагомих причин містився як в попередній редакції постанови № 509, так і постанови № 332, тому навряд чи цей список зазнає якихось кардинальних змін.

Чи встиг уряд підготувати необхідні зміни

Окреме питання – своєчасність приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до нового закону. П. 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4924-IX зобов’язав Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців із дня опублікування закону забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових актів та узгодження чинних урядових актів із новим законодавством.

Оскільки закон набрав чинності 22 жовтня 2026 року, до цієї дати уряд мав завершити відповідну роботу. Однак на момент набрання законом чинності зміни до постанови № 509 ще перебували на стадії проєкту. Показовим є п. 4 цього проєкту, відповідно до якого постанова має набрати чинності одночасно із Законом № 4924-IX, але не раніше дня її опублікування. Така конструкція свідчить, що розробник орієнтувався на дату набрання чинності законом, проте завершити нормативну процедуру вчасно не вдалося.

Це створює певну правову невизначеність, оскільки законодавча підстава для зняття з обліку вже діє, а порядок її практичного застосування потребує додаткового врегулювання.

На цю проблему ще до набрання законом чинності звертали увагу правозахисники. Зокрема, 10 серпня 2026 року Центр прав людини ZMINA оприлюднив рекомендації щодо узгодження постанови № 509 із новим законом. Серед основних застережень — необхідність належного повідомлення переселенців, забезпечення можливості оскарження рішень та недопущення порушення їхніх прав під час переходу до нової системи обліку.

Водночас профільне міністерство у повідомленні від 23 жовтня 2026 року зазначило, що зміни впроваджуватимуться поступово. Раніше видані довідки залишаються чинними, переоформлювати їх або повторно ставати на облік не потрібно. Чинні процедури оформлення та отримання допомоги також зберігаються.

Отже, йдеться про затримку нормативного забезпечення окремих положень закону, а не про припинення дії всіх попередніх процедур.

Чи повідомлятимуть про зняття з обліку

Зняття з обліку без заяви ВПО не означає, що державний орган може просто виключити людину з реєстру без належного оформлення рішення.

Ст. 6 Закону № 4924-IX визначає взяття на облік та зняття з обліку як адміністративні акти в розумінні Закону України «Про адміністративну процедуру». Тому рішення має відповідати вимогам до адміністративних актів, бути обґрунтованим і прийматися з дотриманням установленої процедури.

Проєкт змін до постанови № 509 передбачає повідомлення (за встановленою формою) особи про прийняте рішення впродовж 3 днів шляхом:

- вручення особі копії прийнятого рішення або

- надсилання рішення на адресу, за якою ця особа зареєстрована.

Проте конкретний порядок і спосіб такого повідомлення необхідно оцінювати за остаточно ухваленою редакцією урядового акта, але в будь-якому випадку при отриманні інформації про зняття з обліку необхідно вимагати копію рішення в письмовій формі, з’ясувати конкретну підставу його прийняття та перевірити, чи враховано документи, які підтверджують обґрунтовані причини перебування за кордоном (якщо такі докази надавались).

Рішення може бути оскаржене в адміністративному порядку або до суду.

Як тривале перебування за кордоном впливає на виплати

Необхідно розмежовувати зняття з обліку ВПО та припинення допомоги на проживання. Це різні правові процедури, які регулюються різними нормативними актами.

П. 6 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 332 (в редакції, що є чинною на день публікації цієї статті), передбачає припинення виплати допомоги, якщо отримувач перебуває за кордоном понад 30 календарних днів поспіль або понад 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги. За наявності обґрунтованих причин ці строки можуть бути збільшені відповідно до 60 та 90 календарних днів.

Тобто, перевищення встановлених строків перебування за кордоном є самостійною підставою для припинення нарахування і виплати допомоги на проживання.

Таким чином, людина може зберігати статус ВПО, але втратити право на допомогу через порушення строків, визначених постановою № 332. І навпаки, припинення виплат саме по собі не означає автоматичного зняття з обліку.

Тому отримувачам допомоги необхідно враховувати обидва нормативні акти, а не орієнтуватися виключно на 90-денний строк, передбачений новим законом № 4924-IX (це, звісно, якщо не відбудеться якихось суттєвих змін в постановах № 332 і № 509 стосовно вказаних строків).

Як зберегти або відновити статус

Особам, які за сімейних чи інших обставин виїжджають за кордон, слід планувати поїздку з врахуванням строкових обмежень, встановлених Законом № 4924-IX — не більше 90 календарних днів поспіль та не більше 180 календарних днів сукупно протягом року.

Особам, у яких термін перебування за кордоном збільшений, доцільно завчасно подбати про документи, що підтверджують причини тривалої відсутності. Це особливо важливо у випадках лікування, навчання, реабілітації або сімейних обставин.

До речі, більш жорсткий самоконтроль має бути у тих ВПО, хто перетинає кордон, продовжуючи отримувати допомогу на проживання, оскільки існує реальний ризик втратити соціальні виплати одразу за кілька місяців.

Слід зважати на те, що оприлюднений проєкт змін до постанови № 509 не передбачає будь-якої комунікації з особою (наприклад, досі діюча редакція постанови № 509 містить вимогу — перед прийняттям рішення провести додаткову для підтвердження інформації про виїзд особи на постійне проживання за кордон). Запропоновані до Порядку зміни свідчать, що після надходження інформації про тривале перебування особи за кордоном рішення про зняття з обліку ВПО приймається без жодної перевірки, а запис про зняття з обліку невідкладно вноситься в Єдину інформаційну базу даних.

Водночас проєкт містить деякі рекомендації для запобігання такої ситуації: внутрішньо переміщена особа має право завчасно або в період перебування за кордоном подати до уповноваженого органу/підрозділу соцзахисту відповідну заяву з документами, що підтверджують наявність обґрунтованих причин перевищення встановлених строків перебування за межами країни. Така заява, йдеться в документі, може бути надіслана поштою або направлена засобами Порталу Дія та, за технічної можливості, має бути внесена до Єдиної інформаційної бази для врахування під час прийняття рішення про зняття ВПО з обліку.

У проєкті зазначено, що документи, які підтверджують поважні причини перевищення строків перебування за кордоном, можуть бути також подані після повернення особи в Україну. Водночас не уточнюється, чи стане таке подання документів складовою подальшої адміністративної процедури оскарження вже прийнятого рішення про зняття особи з обліку, чи підставою для спрощеного скасування підрозділом соцзахисту свого рішення.

У будь-якому випадку, якщо зняття з обліку вже відбулося, Закон № 4924-IX передбачає можливість повторного звернення: ч. 4 ст. 10 закріплює право особи повторно звернутися із заявою про взяття на облік у разі зміни обставин, які стали підставою для зняття з обліку.

Висновок

Закон № 4924-IX не запровадив саму практику перевірки тривалого перебування переселенців за кордоном, адже відповідний механізм уже існував у постанові № 509. Основна зміна полягає в розширенні підстав для зняття з обліку: тепер юридичне значення має не лише виїзд на постійне проживання, а й тривала відсутність в Україні.

Водночас закон передбачає винятки для обґрунтованих причин, можливість оскарження рішень та повторного взяття на облік, але практична реалізація цих гарантій залежить від своєчасного ухвалення урядом необхідних підзаконних актів.

Переселенцям, які перебувають за кордоном, важливо стежити за офіційними роз’ясненнями, контролювати строки, встановлені для збереження статусу ВПО та соціальних виплат, а також (за наявності) завчасно надсилати до підрозділу соцзахисту докази вагомих причин тривалої відсутності в Україні. Саме документальне підтвердження обставин і дотримання адміністративної процедури матимуть вирішальне значення у разі виникнення спору з державним органом.

Матеріал створено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Титульне фото до статті: usistatic.kyivpost.com

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.