Як довести факт не проживання особи в житловому приміщенні

Дата публікації: 28.02.2019

Доволі типова ситуація: у квартирі «прописані» двоє або більше людей, а сплачує за комунальні платежі лише один*. Як бути з тими, хто самоусунувся від участі у витратах з утримання будинку, якщо не вдалося домовитися «по-сімейному», роз’яснює юристка Кам’янець-Подільського офісу Мережі правового розвитку при громадській організації «Асоціація юристів м. Кам’янець-Подільського» Богдана Яворницька.

1. Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

• заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
• судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
• свідоцтва про смерть;
• паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
• інших документів, які свідчать про припинення:
• підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
• підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
• підстав на право користування житловим приміщенням.

Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено як у добровільному порядку, так і в примусовому, тобто, в судовому порядку, на підставі рішення суду про:

• позбавлення права власності на житлове приміщення;
• позбавлення права користування житловим приміщенням;
• виселення;
• визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

2. Згідно зі статтею 405 Цивільного кодексу України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
3. Перелік осіб, які є членами сім’ї власника житла визначено в статті 64 Житлового кодексу УРСР, зокрема до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
4. Згідно статті 156 Житлового кодексу УРСР, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім’ї власника будинку (квартири) зобов’язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах з утримання будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Отже, якщо член сім’ї без поважних причин понад один рік не проживає в житловому приміщені та не бере участь у витратах з утримання будинку (квартири), а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, в такому випадку власник житла має право звернутися до суду з позовною заявою про визнання члена своєї сім’ї таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням.

Доказами про не проживання члена сім’ї можуть бути будь-які фактичні дані, зокрема:

• документи, які підтверджують, що позивач є власником житла (договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину та інші);
• довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб;
• акти обстеження умов проживання;
• показання свідків, які підтвердять у суді факт не проживання особи в житловому приміщенні;
• інші докази, зокрема: утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо.

Після розгляду справи і задоволення позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, власнику житлового приміщення необхідно отримати рішення суду, яке набрало законної сили та звернутися із заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до відповідних територіальних органів реєстрації.

*Успішна історія на основі подібної ситуації – за посиланням.

Відеоконсультацію “Зняття людини з реєстрації в судовому порядку” від юриста Чугуївського офісу Мережі правового розвитку Максима Мельника можна переглянути тут або тут.  

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.