Як визначити місце проживання дитини, якщо батьки вже не разом

Дата публікації: 26.12.2025

Розлучення або припинення спільного проживання батьків часто супроводжується дилемою: з ким проживатиме дитина? Правовий механізм визначення місця проживання дитини розʼяснює юристка Білоцерківської ГО «Правова єдність» Олександра Щербина. Вона також відповідає на найбільш поширені запитання щодо процесу.

Українське законодавство виходить із принципу найкращих інтересів дитини, а не з бажань чи соціального статусу батьків. Тому рішення завжди ухвалюється з урахуванням психологічного комфорту, безпеки та стабільності розвитку дитини.

Важливо! Визначення місця проживання дитини та місце її реєстрації — це різні юридичні поняття.
Місце проживання визначає, з ким і де фактично проживає дитина та хто здійснює щоденний догляд і виховання.
Місце реєстрації (прописка) має обліковий характер і саме по собі не визначає, з ким проживає дитина та хто з батьків має перевагу у спорах щодо неї.

Визначення місця проживання дитини в Україні залежить від її віку:

1. Дитина до 10 років — місце проживання визначається за спільною згодою батьків.
2. Дитина від 10 до 14 років — місце проживання визначається за спільною згодою батьків та дитини.
3. Дитина від 14 років — дитина самостійно визначає місце свого проживання, якщо інше не зумовлено загрозою її життю або здоров’ю.

Хто і як визначає місце проживання дитини

1. За домовленістю батьків. У більшості випадків місце проживання визначається добровільною згодою батьків. Домовленість може бути усною або письмовою, а для уникнення конфліктів – оформлена нотаріально. Для нотаріального посвідчення договору про визначення місця проживання дитини потрібно звернутись до будь-якого нотаріуса. З собою необхідно мати:
   – паспорти обох батьків;
   – свідоцтво про народження дитини;
   – довідки про місце реєстрації батьків та дитини.
   Перед зверненням до нотаріуса батьки мають досягнути повної згоди щодо визначення місця проживання дитини.

2. Через орган опіки та піклування (служби у справах дітей). Якщо батьки не дійшли згоди, вони можуть звернутися до органу опіки та піклування, який:
– обстежує умови проживання кожного з батьків;
– спілкується з дитиною (якщо вона достатнього віку);
– оцінює психологічний стан;
– готує висновок, який суд враховує, але не зобов’язаний приймати повністю.

3. Через суд. У випадку, коли є конфлікт між батьками, ризики для дитини або один із батьків перешкоджає спілкуванню з дитиною. При ухваленні рішення суд керується принципом «найкращих інтересів дитини», а не зручністю для батьків.

У процесі визначення місця проживання дитини вагоме значення має її вік та рівень зрілості. Чим старша дитина – тим більший вплив вона має на остаточне рішення.

Критерії, за якими суд і орган опіки визначають місце проживання

• Ставлення кожного з батьків до виконання обов’язків (залученість у виховання, участь у навчанні, стабільність).
• Прив’язаність дитини до батьків, братів, сестер.
• Вік.
• Стан здоров’я дитини та батьків.
• Побутові та житлові умови, можливість забезпечити розвиток і освіту.
• Психологічна атмосфера, стабільність, відсутність конфліктів.
• Ризики (насильство, токсичне оточення, неналежна поведінка).
• Інші важливі фактори: режим дня, зайнятість батьків, підтримка родичів тощо.

Суд не може передати дитину батькові/матері, якщо вони:

• Не мають стабільного доходу.
• Зловживають алкоголем чи наркотиками.
• Мають аморальну поведінку, що шкодить дитині.
• Не забезпечують необхідних умов життя.

У випадках, коли орган опіки або суд встановлює, що ні мати, ні батько не можуть забезпечити безпечні та стабільні умови для проживання дитини, застосовуються альтернативні варіанти, та дитину можуть передати під опіку:

• бабусі або дідусеві;
• повнолітнім братам чи сестрам (якщо вони беруть участь у справі);
• іншим родичам, які можуть забезпечити належні умови.

Якщо таких осіб немає або вони не готові взяти дитину на виховання, її можуть передати під опіку органу опіки та піклування.

Якщо один із батьків самовільно змінює місце проживання дитини, зокрема вивозить дитину без згоди другого з батьків, приховує місце перебування дитини, обмежує доступ до спілкування, такі дії є порушенням закону.

За позовом іншого з батьків суд може прийняти рішення про:

• Негайне відібрання дитини у того, хто незаконно змінив місце проживання.
• Повернення дитини до попереднього місця проживання.

Виняток: повернення не допускається, якщо воно створює реальну загрозу життю або здоров’ю дитини.

Також батько/мати, що самовільно змінили місце проживання дитини, можуть бути зобов’язані відшкодувати:

• матеріальну шкоду (витрати, пов’язані з розшуком, поїздками, правовою допомогою);
• моральну шкоду (переживання, порушення права на батьківське спілкування).

Розлучення або роз’їзд батьків не позбавляє жодного з них прав і обов’язків щодо дитини. Той із батьків, хто проживає окремо, має право брати участь у вихованні, спілкуватися з дитиною та приймати важливі рішення, що стосуються її життя:

1. Окремо проживаючий батько або мати має право бути залученим до виховання дитини: відвідувати її, брати участь у навчальному процесі, лікуванні, розвитку, організації дозвілля. Другий з батьків не має права перешкоджати таким контактам, якщо вони не шкодять дитині. Незаконними вважаються дії, спрямовані на обмеження спілкування: заборона побачень, приховування місця проживання дитини, блокування телефонного чи онлайн-зв’язку, відмова віддавати дитину у погоджений час або створення штучних конфліктів.
2. Батьки можуть письмово зафіксувати порядок спілкування у нотаріальному договорі. У ньому визначають графік зустрічей, форму спілкування (особисто, онлайн), порядок виїздів із дитиною та участь у витратах, пов’язаних із розвитком чи лікуванням. Такий договір є обов’язковим до виконання. Його порушення може стати підставою для стягнення шкоди або навіть для перегляду питання про місце проживання дитини.
3. Якщо домовитися не вдається, один із батьків може звернутися до органу опіки. Орган встановлює порядок участі у вихованні та графік побачень — і це рішення є обов’язковим для виконання обома сторонами. Ухилення може спричинити адміністративну відповідальність і вплинути на подальші судові рішення.
4. У разі перешкод другий із батьків має право звернутися до суду. Суд визначає конкретний порядок спілкування: може встановити детальний графік, дозволити або заборонити ночівлі, зобов’язати проведення зустрічей у присутності психолога чи соціального працівника. Якщо ситуація змінюється, умови можуть бути переглянуті. Суд також може передати дитину для проживання з іншим із батьків, якщо поточні умови порушують інтереси дитини або один з батьків систематично перешкоджає спілкуванню.

Поширені запитання щодо визначення місця проживання дитини

• Чи може дитина проживати по черзі з кожним із батьків (тиждень у мами, тиждень у тата)?
• Так, це можливо, але лише за згодою обох батьків. Суд рідко встановлює «почергове проживання», оскільки воно може порушувати сталість та стабільність життя дитини (школа, гуртки, режим дня). Проте, якщо умови в обох батьків рівноцінні та дитина добре адаптується, такий варіант може бути закріплений у рішенні суду, в нотаріальному договорі або за згодою двох батьків.

• Чи може дитина відмовитися бачитися з одним із батьків?
• Дитина має право висловити свою думку щодо спілкування з одним із батьків, але не може самостійно позбавити батька або матір права на спілкування. Причини відмови з’ясовуються органом опіки та піклування або судом. У разі встановлення психологічного тиску, конфлікту чи маніпуляцій умови спілкування можуть бути змінені або обмежені, однак право одного з батьків на контакт із дитиною не припиняється без законних підстав.

• Що робити, якщо один із батьків систематично не виконує графік побачень?
• Є три варіанти захисту:
  – звернутися до органу опіки, який зафіксує порушення та зобов’яже виконувати встановлений порядок;
  – подати заяву до суду про усунення перешкод у спілкуванні;
  – вимагати змінити місце проживання дитини, якщо порушення систематичні й шкодять інтересам дитини.
  Кожне ухилення від виконання встановленого порядку може бути доказом проти порушника.
  
• Чи може суд заборонити батькові/матері бачитися з дитиною?
• Так, але лише у виняткових випадках, коли спілкування створює реальну загрозу для дитини. Підставами можуть бути насильство, алкоголізм/наркозалежність, небезпечна або аморальна поведінка, встановлений факт шкоди психіці дитини.
  У таких випадках спілкування можуть дозволити лише у присутності соціального працівника, матері/батька або тимчасово заборонити.
  
• Хто вирішує, з ким проживатиме дитина, якщо вона досягла 14 років?
• Дитина старше 14 років сама визначає, з ким із батьків проживатиме.
  Якщо батьки не заперечують проти вибору дитини, питання вирішується без звернення до суду. Якщо один із батьків не погоджується з вибором дитини, або існує спір або ризики для дитини, тоді необхідно врегульовувати спір судовим шляхом.

• Чи можна позбавити одного з батьків права визначати місце проживання дитини?
• Такі питання можуть розглядатися лише у двох випадках:
  – позбавлення батьківських прав;
  – визнання батька/матері недієздатним.
  У всіх інших випадках батьки мають рівні права, незалежно від того, з ким проживає дитина.
  
• Чи впливає рівень доходу батьків на рішення суду?
• Впливає, але не сам факт високого чи низького доходу, а здатність забезпечити базові потреби дитини, безпечні умови проживання, стабільність та можливість догляду та участі у вихованні. Суд не віддає перевагу батькові чи матері з «більшими грошима», але відмовляє у визначенні місця проживання, якщо доходу немає взагалі або він нестабільний.

Титульне фото до статті: depositphotos.com       

Читайте також:

Чи може тато «відсудити» дитину, якщо його статки більші, ніж материні?

Чи може батько в судовому порядку примусити матір давати дитину йому?

Чи можуть батько або матір викрасти власну дитину

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.