Як зняти арешт з рухомого майна

Дата публікації: 08.09.2020

Мешканець Вінниці купив автомобіль, який на момент оформлення відповідних документів у нотаріуса в єдиному державному реєстрі не значився як такий, що перебуває під арештом. Через певний час, коли покупець вирішив відчужити авто, виявилося, що у базах поліції воно значиться як арештоване на підставі ухвали суду. Пізніше з’ясувалася і наступна обставина: через 6 днів після оформлення договору купівлі-продажу на автомобіль у рамках кримінального провадження наклав арешт слідчий суддя. З проханням надати правову допомогу в ситуації, що склалася, чоловік звернувся до Вінницького офісу Мережі правового розвитку. Як діяти, щоб не втратити новопридбане майно, роз’яснює юрист Офісу при Подільському центрі прав людини Олександр Довбиш.

Випадки накладення арешту після придбання майна не є поодинокими. Згідно з п.п. 1-4 ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

• збереження речових доказів;
• спеціальної конфіскації;
• конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
• відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Особа, щодо якої порушено кримінальне провадження, розуміючи, що майно, яке перебуває у його власності, може бути арештоване, з метою отримання матеріальної вигоди в терміновому порядку намагається позбавитися зазначеного майна – відчужити його. При цьому новий власник, нічого не підозрюючи, через певний час виявляє, що на його новопридбане майно суд наклав арешт.

Єдиним виходом із такої ситуації є звернення із заявою до слідчого судді з проханням зняти арешт з рухомого майна. До заяви слід додати документи, що підтверджують законність придбання майна.

Відповідно до наказу Державної митної служби “Про затвердження Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення окремих транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України” від 17.11.2005 N 1118, вбачається, що до документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб відносяться:

а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств, – засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України в країні придбання договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;

б) придбані в підприємств, – оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів та інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно зі змістом відповідного бланка, мають зазначатися дата продажу, номери шасі, кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель та рік виготовлення, а також прізвище, ім’я, по батькові особи, якій продано ТЗ;

в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи  контролю  за доставкою ТЗ до митного органу призначення (ДКД), оформлені в установленому порядку, попередня декларація для громадян (ПДГ), повідомлення про транзитне переміщення ТЗ (далі – ПТП).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Заходи з  кримінального провадження, зокрема арешт майна, мають  тимчасовий характер.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , у якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Окрім консультації, юрист також допоміг клієнтові класти і подати до суду відповідну заяву про зняття арешту з рухомого майна.

P.S. Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у межах проекту ««Безпечна та правоспроможна громада».

Матеріал відображає позицію автора і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

Будьте в курсі кожної новини та події — підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.