Бачимо ціль — не бачимо перешкод!

Дата публікації: 12.05.2020

Вже другий тиждень поспіль завдяки сучасним технологіям Громадські центри правосуддя збираються разом, аби обмінятися досвідом та отримати нові знання і навички*. 

Минулої середи, 29 квітня 2020 року, представники Центрів зустрілися, щоб обмінятися інформацією щодо стану справ в частині перемог та викликів, які постали перед ними. Дуже приємно було відзначити, що всі центри активно працюють та надають допомогу своїм громадам. Багато хто з керівників створив на базі Центрів волонтерські штаби, об’єднавши таким чином зусилля громади для надання підтримки населенню в умовах карантину та заходів, спрямованих на боротьбу з коронавірусом. 

Звичайно, перед Центрами постали й нові виклики: пошук усіх можливих засобів зв’язку для забезпечення належної комунікації, підтримки діяльності офісів та організації їх роботи, попри введені карантинні обмеження та припинення надання деяких видів послуг партнерами проєкту. 

Під час зустрічі керівники Центрів обговорили існуючі проблеми, що виникають у зв’язку з ситуацією, яка  склалася в країні, та потребами персоналу Центрів; визначили найбільш актуальні  питання, що потребують якнайскорішого вирішення та запланували проведення серії відповідних навчальних заходів. 

Перше із запланованих навчань за темою “Вимірювання впливу діяльності Громадських центрів правосуддя” відбулося 06 травня 2020 року. 

Спікерами на ньому виступили  експертка проєкту Програми “Нове правосуддя” Олена Матвійчук та фахівець з моніторингу та оцінки цієї Програми Томас Вертелецький. 

Олена Матвійчук детально роз’яснила працівникам центрів, яким чином та за якими індикаторами можна вимірювати вплив їхньої діяльності : “Вплив — це дія на проблему та очікувані зміни. Це те, що необхідно врахувати на початку планування нашої діяльності.”

Зустріч розпочали з обговорення питань:

• “З чого починається оцінювання впливу?” 
• “Що було б, якби не було ГЦП?” 
• “Що було б із вашими громадами?”

Олена Матвійчук роз’яснила: “Вимірювання — це в першу чергу порівняння. Ти порівнюєш показники в часі, або відмінну від певних стандартів, або як змінюється певна ситуація в часі.”

Фахівець з моніторингу та оцінки проєкту Томас Вертелецький допомагав учасникам розібратись в питанні “А навіщо це робити та що це дає?” 

“Ми плануємо зміни — ми плануємо результат. Зміни все одно будуть, питання в тому, які вони будуть — позитивні чи негативні, можуть відповідати очікуванням, або ні, будуть швидкі чи повільні. 
Ми все спланували, діємо, а потім починаємо вимірювання. Але от питання: коли це потрібно робити та які інструменти для цього використовувати?
Є традиційні елементарні методи оцінювання (але жоден з них сам не працює, це завжди має бути комбінація): 

• кабінетні дослідження
• глибинні інтерв’ю представників зацікавлених сторін (ключових інформаторів) 
• опитування експертів
• фокус-групи
• керовані дискусії
• спостереження 
• аналіз відкритих даних
• соціологічні дослідження 
• інше. 

Важливо, щоб кожен із центрів запровадив для себе практику проведення таких досліджень, особливо застосовуючи при цьому проведення  глибинних інтерв’ю з представниками всіх зацікавлених сторін періодичністю один або два рази на місяць.” — зазначив Томас Вертелецький.

В результаті навчання кожен із представників центрів визначив, які саме інструменти він вже використовує у своїй поточній роботі, а які варто обов’язково запровадити. Також фахівці центрів обмінялися  інформацією про результати та індикатори своїх вимірювань впливу та плани на майбутнє. 

*Заходи проходять за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.