Досвід, що стає інструментом: як Мережа допомагає громадам знаходити власні рішення

Дата публікації: 27.08.2026

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку

Українські громади різні, але між ними більше спільного, ніж відмінного. Ті практики, що успішно зарекомендували себе в одних громадах, можуть бути застосовані в інших, навіть, якщо між громадами тисячі кілометрів. У цьому переконалися експерти/ки Мережі правового розвитку (далі — Мережа, МПР), які влітку 2026 року провели серію тренінгів для представників громад Харківської, Дніпропетровської та Миколаївської областей.

Віталій Дорох очолює громадську організацію «Право» з міста Хмільник Вінницької області. Його організація одна із перших увійшла до Мережі, десятки років надає юридичну підтримку всім, хто потребує, та допомагає громадам налагоджувати ефективну взаємодію — між органами місцевого самоврядування і громадськістю та навпаки. Наталія Костишин є головою правління ще однієї членської організації — «Молодіжного ініціативного центру» з міста Шептицького Львівської області. Крім надання правової та психологічної допомоги, правопросвітництва,  ГО «МІЦь» працює над налагодженням діалогів у громадах та між громадами, залученням жителів до процесів ухвалення рішень, супроводжує громади у процесах розробки статутів і стратегій. Ірина Чайка — фасилітаторка, директорка з організаційного розвитку МПР. Завданням тренерів/ок було допомогти прифронтовим громадам розставити пріоритети та об’єднати зусилля своїх спільнот для досягнення змін. Про зроблені після роботи з громадами висновки ми запитали експертів/ок Мережі у цьому інтерв’ю.

Чотири рівні взаємодії та практична правопросвіта — фокус роботи

— Які теми охопила навчальна програма? Які саме аспекти життя громад ви взялися підсилити?

Віталій Дорох: Моя тема — взаємодія органів місцевого самоврядування з громадськістю. Ми розбирали чотири рівні: інформування, консультації, діалог і партнерство — з конкретними прикладами, історіями успіху і типовими помилками на кожному з них. Показував все це на прикладі своєї Хмільницької громади, де ми раніше провели оцінку взаємодії за адаптованою методологією та на її основі розробили план вдосконалення.

Наталія Костишин: Ми з Іриною підхоплювали те, чого Віталій навчив учасників протягом першого навчального дня, і переводили це в площину правопросвітництва — корисну й практичну саме для громад. Для мене найпомітнішою стала проблема комунікації всередині громад — між різними секторами, які фактично працюють над одним і тим самим, але часто не чують один одного.

Відповідність статутів, націленість на результат, єдине розуміння — виклики громад

— Яку проблематику ви зауважили в учасників від громад?

Віталій Дорох: Зараз перед усіма громадами України, незалежно від їхнього географічного розташування, одне спільне завдання: виконати вимоги Закону «Про народовладдя»* на рівні місцевого самоврядування і до 1 січня 2027 року привести у відповідність статути — головні місцеві документи. З’являються нові механізми участі: громадське оцінювання, право молоді з 14 років бути залученою до процесів ухвалення рішень.

Ірина Чайка: Типова проблема, яку ми бачили у більшості учасників, — люди роками виконують функціонал за посадовою інструкцією, втрачаючи розуміння, навіщо, власне,  вони це роблять. Це стосується і посадовців, і громадських організацій, які нерідко проводять заходи заради того, аби закрити показники, а не заради реального результату для людей.

Наталія Костишин: Додам, що часто трапляється різночитання  нормативних документів, навіть базових термінів. Наприклад, термін «консультації» у розрізі згаданого Закону, посадовці й громадськість розуміють по-різному. Для перших — це «надати інформацію», а законодавець прописав, що це — запитати зворотний зв’язок щодо того чи іншого рішення. Для прикладу, отримати пропозиції від громади при обговоренні проєкту документа. І це різночитання буває доволі разючим.

*Довідково
Закон України № 3703-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування» набув чинності 8 січня 2025 року. Документ розширює можливості мешканців впливати на рішення місцевої влади, деталізує механізми прямої демократії в громадах та підвищує прозорість роботи рад.

Спільні пріоритети та промовистий досвід

— Який досвід під час тренінгів запам’ятався найбільше?

Наталія Костишин: Показовою була робота групи представників/ць Златопільської громади Харківської області. Група була змішаною — заступниця міського голови, представники управління соціального захисту, ветеранської спільноти, шелтеру для ВПО, волонтерських ініціатив. І вони всі разом дійшли згоди у тому, щоб працювати не над окремими проблемами, а зосередитись на одній — підтопленні житлових масивів під час дощів. І жоден/а учасник/ця з районів, яким ця проблема менш актуальна, не наполягав/ла почати з чогось іншого. Це ознака того, що в громаді справді працюють спільні пріоритети, а не лише формальна єдність.

Або ще приклад: одна з представниць державного сектору підійшла й почала розпитувати, чому Віталій Дорох постійно наводить приклади самеі своєї, Хмільницької, громади на Вінниччині. Я їй пояснила, що тренер розповідає про власний, крок за кроком пройдений досвід, а не абстрактну теорію. Після цього учасниця стала помітно відкритішою і згодом сама почала ділитися практиками своєї громади. Це показує, чому особистий «прожитий» досвід тренера працює краще за загальні рекомендації.

Ірина Чайка: Мені згадалося, як після тренінгу Віталія одна з учасниць піднялася і сказала: нарешті я зрозуміла, як вирішити в громаді моє питання. Цей випадок ще раз доводить, що для вирішення кожної проблеми є свій інструмент, про який у громаді не задумувались або не знали. Не треба роками писати заяви, перечитувати масиви нормативних документів, адже всі інструменти насправді вже прописані і можна піти зовсім іншим шляхом. Про це ніхто не знає доти, доки не прийде хтось і не поділиться готовим інструментом і тим, як він практично працює, як це зробили на прикладі своїх громад Віталій Дорох та Наталія Костишин.

Рекомендований підхід — послідовність

— Чого, на вашу думку, найбільше бракує громадам після завершення тренінгу?

Ірина Чайка: Навчання не може бути фінальним показником проєкту — це лише елемент впливу на цільову аудиторію. Після тренінгу людям потрібна підтримка: інструментарій, із яким вони можуть повернутися у свої населені пункти та провести вже власні заходи. Далі — менторський супровід, коли в щоденній роботі з’являються практичні питання і підводні камені, про які на тренінгу могли лише згадати.

Наталія Костишин: Дійсно, за результатами навчання найбільше бракує саме менторського супроводу. Виникає багато цілком практичних питань, особливо там, де зміни для громади нові й не кожен сектор, передусім державний, швидко й гнучко має до них адаптуватися.

Віталій Дорох: Тому наш рекомендований підхід — це послідовність. Спершу — оцінка поточного стану взаємодії, потім — виявлення конкретних прогалин, далі — план покращення. Паралельно має відбуватися навчання конкретних відповідальних осіб у кожному структурному підрозділі. Саме так ми реалізували це у власній Хмільницькій громаді. За результатами проведеної оцінки виконавчий комітет затвердив план покращення взаємодії з громадськістю, а в кожному підрозділі розпорядженням міського голови призначили відповідального за цей напрям.

Аналіз, діалог та співпраця — рушії позитивних змін

— Як робота з громадами Харківщини, Миколаївщини та Дніпропетровщини вплинула на вас як експертів/ок і як цей досвід співвідноситься із загальним підходом Мережі?

Віталій Дорох: Мені було цікаво, як в інших громадах організовані процеси. І я вкотре переконався, що саме в цьому напрямі, який я просуваю — ефективна взаємодія ОМС та громадськості — потрібно застосовувати методичний, можливо, не показовий, на перший погляд, підхід. Позитивні зміни відбуваються тільки тоді, коли вони ґрунтуються на попередньому аналізі.

Наталія Костишин: Я побачила перспективу у створенні в громадах постійних діалогових майданчиків: від фізичного простору для зустрічей — до фахівців, які вміють їх модерувати, — з залученням усіх зацікавлених сторін: мешканців, бізнесу, громадського сектору, органів влади. Вчергове переконалася, що окремий тренінг здатен лише активізувати процес, але для реального результату цього замало.

Ірина Чайка: Якісні зміни в громаді можливі тільки тоді, коли громадський сектор, органи місцевого самоврядування і населення включно з бізнесом співпрацюють. Без  взаємодії, коли кожен продовжує діяти окремо, навряд чи буде очікуваний результат чи позитивні зміни у громаді. Саме тому Мережа правового розвитку поширює свої напрацювання не лише у громадах, де представлені наші членські організації. Практики, що добре зарекомендували себе в одній громаді, ми свідомо передаємо туди, де вони потрібні зараз. У цьому підсиленні і суть нашої роботи.

Інтерв’ю підготовлене за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.