Енергоефективність — це ключ до безпеки та успішної відбудови громад

Дата публікації: 25.08.2025

Авторка: Галина Колесник, директорка зі стратегічних комунікацій Мережі правового розвитку

Світло, тепло й вода — речі, без яких громада не може жити. Війна показала, що звичні джерела енергії можуть зникнути в одну мить. Чи готові місцеві бюджети, школи й лікарні працювати в таких умовах?

Олег Левченко, консультант із розвитку громад, який працює з Березнегуватською та Галицинівською громадами Миколаївської області над створенням муніципальних планів енергоефективності, розповідає, чому енергоефективність — це не лише про економію, а й про виживання та що варто враховувати громадам сьогодні. Розробку стратегічних рішень забезпечує Мережа правового розвитку в партнерстві з гуманітарною організацією «Людина в біді» за фінансування Чеської агенції розвитку.

МПР: Якщо говорити про Березнегуватську та Галицинівську громади, які загалом ви бачите прогалини по енергоефективності?

Олег Левченко: Березнегуватська і Галицинівська громади — показові приклади типових проблем щодо енергоефективності. До складу Березнегуватської громади входить понад 50 населених пунктів, це десятки шкіл та інших закладів. Найбільшими споживачами енергоресурсів є саме школи та інші комунальні заклади. Поширеним ставленням є «котел увімкнув — і забув». Якщо вже температура на вулиці висока, тоді трохи зменшують подачу тепла. Це патерналістська поведінка, яка йде ще з радянських часів: діти ж не залишаться без тепла, значить хвилюватися не треба.

До повномасштабної війни це ще якось працювало. Але коли зараз інфраструктура зазнає атак, може зникнути і газ, і світло одночасно. Альтернативних рішень немає. І тут починається справжня криза.

І коли, наприклад, у школі відкриті квартирки чи тече кран — це мінус 20% від усього бюджету на енергоспоживання. Відсутність енергоменеджменту, контролю й системи обліку призводить до того, що громада щороку втрачає щонайменше 20% коштів, а в найгіршому випадку ризикує взагалі зупинити своє функціонування.
У Галицинівській громаді нам вдалося за кілька зустрічей «прокачати» історію, пов’язану з усвідомленням загроз. Вони побачили приклади, де енергоефективність уже працює, і зрозуміли: це питання не абстрактне, а про їхню безпеку. Березнегуватська громада поки на шляху до цього усвідомлення й головне завдання — сформувати розуміння, що енергоефективність — це реальна проблема, а не «рядок у бюджеті». 

Є кілька механізмів для цього.

• Практичний приклад. Найкраще діє стажування там, де це вже працює. Коли громади бачать котельню на біомасі чи сонячні панелі, зникає скепсис.
  
• Пояснення особистої вигоди. Я завжди кажу: не треба соромитися цього слова. Особиста вигода — це тепле приміщення, чиста громада, працююча школа. Це вигода для кожного мешканця.
  
• Комунікація з різними групами. Якщо не реагує влада, працюємо з бізнесом, активними середовищами чи навіть опозицією. Головне — показати, що їхня безпека напряму залежить від енергетичного плану.
  
• Пошук «входу» через приховані ресурси. Наприклад, у Березнегуватській є підприємство, яке робило палети із соломи. Це потенційне місцеве джерело енергії.

Моя практика показує: якщо немає внутрішньої мотивації громади, то жодні зовнішні експерти чи консультанти за них це не зроблять. Моє завдання — «запустити процес»: показати небезпеки, допомогти сформувати перше розуміння і створити робочу групу.

МПР: Тобто ключова проблема — низьке усвідомлення потреби в енергоефективності та забезпечення автономності громад від зовнішніх джерел енергії?

Олег Левченко: Саме так. Автономності дуже мало. Громади не можуть самостійно забезпечити себе теплом чи електроенергією навіть у короткостроковій перспективі. А це означає, що будь-яка аварія або криза фактично паралізує їхню роботу.

Я завжди пояснюю це простою метафорою. Уявіть собі стілець на трьох ніжках: економіка, соціальний захист і екологія. На цьому стільці стоять мешканці громади. Якщо ніжки рівні, стілець стоїть рівно, і люди почуваються стабільно. Але якщо одна ніжка стає коротшою — наприклад, немає води, роботи чи якісної освіти — стілець хитається, люди намагаються втриматися. А якщо «ламаються» дві чи три ніжки, люди просто йдуть в інші місця, туди, де стілець рівний.

Те саме з громадами. Якщо відсутня енергетична безпека, якість життя падає, і люди починають шукати інші місця для життя. Це прямий шлях до знелюднення територій.

МПР: Які сфери має охоплювати муніципальний план енергоефективності?

Олег Левченко: Усі. Бізнес, соціальну сферу, освіту, житловий сектор. Але головне — він має базуватися на реальних даних. На жаль, стратегічні документи, які громади ухвалювали до війни, були написані «на мирний час». Вони не враховують ризиків війни, кризових відключень, зростання цін. Виходить, що плани існують, вони гарно виглядають на папері, але не працюють у реальному житті.

Інша проблема — енергетична складова часто взагалі випадає зі стратегій. Пишуть про культуру, молодь, підтримку бізнесу — а базових речей, як-от управління енергією, там немає. А це — фундаментальна частина розвитку громади.

МПР: Якщо говорити про процес створення муніципального плану енергоефективності, як він відбувається на практиці?

Олег Левченко: Перший етап — це збір інформації. Це базова точка, з якої все починається. Поки громада не знає, скільки і де вона споживає ресурсів, план буде «віртуальним». Ми пробуємо збирати по крупинці інформацію, бо без цього рухатися далі неможливо.

Другий етап — баланс енергетичного споживання. Ми повинні зрозуміти: де витрачається, де є резерви, де приховані можливості. Дуже часто громада каже «нема нічого», але насправді є. У них багато аграріїв, які вирощують пшеницю, до прикладу, це потенційне джерело енергії.

Третій етап — робоча група. Ми створюємо групу з представників громади, яка розуміє, навіщо це все робити. Бо якщо документ пишеться лише експертами — він залишиться на папері. Люди мають самі пройти цей шлях, щоб потім ним користуватися.

Четвертий етап — розробка проєкту плану. Ми формуємо перші напрацювання: що є, що потрібно, які загрози. Але поки документ сирий, його обговорює тільки робоча група. Я вважаю, що мешканцям не можна показувати половину результату. Коли вже є повний проєкт, тоді його можна винести на обговорення ширшого кола — мешканців, бізнесу, інших стейкхолдерів.

П’ятий етап — затвердження і робота з пріоритетами. Коли з’являється готовий документ, ми разом визначаємо, які проєкти першочергові. Бо донори чи міжнародні партнери дивляться насамперед: у вас є план чи ні, є готовність чи немає.

І останнє — практична реалізація. Це вже про розробку конкретних проєктів, детальних планів для обладнання, будівель, мереж. План — це ще не щастя, це лише карта. Далі потрібні проєктні інститути, кошти і управління.

МПР: Чому план енергоефективності настільки важливий?

Олег Левченко: План дає громаді три стратегічні переваги.

Перше — розуміння власних ресурсів. План дозволяє вперше чітко побачити: скільки ми реально споживаємо енергії, де найбільші втрати, які об’єкти «тягнуть» найбільше. Без цього громада нагадує водія, який вирушає в дорогу без датчика пального — і ризикує зупинитися посеред поля.

Друге — управління ризиками. Уявіть, завтра подорожчає газ у кілька разів. Або припиняться його поставки. Якщо громада має план, вона знає, які альтернативи може задіяти: біомаса, сонце, вітер, генератори. Якщо плану немає — вона стає заручником обставин.

Третє — конкурентоспроможність у відновленні. Коли почнеться масштабна відбудова, донори, уряди, міжнародні партнери насамперед даватимуть гроші тим громадам, які мають готові пакети проєктів. Якщо у вас немає навіть ідей чи документів, ви програєте. Вікно можливостей відкрите лише один раз.

План енергоефективності — це ще й політичний документ. Якщо у вас є план із цифрами й чітким баченням, ви виглядаєте господарями своєї території. Якщо ж ні — ви вразливі й неконкурентні.

Це питання не лише економіки, а й політичної суб’єктності громади. Адже опоненти завжди можуть сказати: дивіться, навіть цифр не знає, не вміє керувати ресурсами. Тому наявність плану — це ще й аргумент у політичній боротьбі, і ознака зрілості громади.

МПР: Які три ключові кроки ви б порадили громадам зробити вже сьогодні?

Олег Левченко:

1. Призначити відповідальну людину за енергоменеджмент.
2. Підготувати реалістичний план енергоефективності з конкретними даними.
3. Використовувати унікальні місцеві ресурси — біомасу, вітер, сонце — і формувати енергетичний баланс із кількох джерел.

Бо жодна технологія не може бути «панацеєю». Сонячні панелі взимку не працюють ефективно — тоді треба мати вітрову енергію чи генератор. Баланс і диверсифікація — ключ до енергетичної стійкості.

Матеріал підготувала Мережа правового розвитку у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки Чеської агенції розвитку.

Викладені в матеріалі висновки, інтерпретації зібраної інформації тощо є виключно позицією авторів і не відображають думок донорів і партнерів проєкту.

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.