Формула стійкості: як навчання та наставництво допомагають зростати під час війни — тези дискусії

Дата публікації: 20.10.2025

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку

Чому організаціям громадянського суспільства важливо навчатися, переймати кращі практики і шукати собі наставників та як все це у комплексі забезпечує їхній розвиток, обговорювали учасниці/ки публічної онлайн дискусії «Формула стійкості: як навчання та наставництво допомагають зростати під час війни». Захід організувала Мережа правового розвитку у межах ініціативи «Посилення спроможності юридичних клінік для доступу людей до правових послуг у громадах України», що впроваджується за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки Уряду Данії. Читайте основні тези спікерок події.

Нові виклики — нові підходи до навчання

Після повномасштабного вторгнення Мережа правового розвитку (МПР) тісно працювала з локальними організаціями. Цей досвід дозволив помітити, що нова соціальна реальність, переміщення людей, нові запити у громадах спровокували появу нових та зростання вже наявних правозахисних ініціатив. Окремі громадські організації змінили профілі своєї діяльності. Зазнали змін й інші гравці у сфері забезпечення доступу до правосуддя, як-от юридичні клініки, що функціонують при закладах вищої освіти.

«У 2025 році нам випала нагода попрацювати з командами юридичних клінік та  громадських організацій, які були створені на базі юридичних клінік або співпрацюють з ними, аби дослідити, яким чином ми надаємо правову допомогу, обмінятися досвідом, створити мережу провайдерів правової допомоги, яка надалі зможе обмінюватися між собою ідеями, напрацьовувати нову практику і втілювати спільні проєкти», — каже директорка з організаційного розвитку МПР Ірина Чайка.

Виконавча директорка Мережі правового розвитку Ольга Настіна підкреслює важливість дослідження нових форм роботи в умовах повномасштабної війни:

«Для юридичних клінік та громадських організацій, що діють на базі клінік, ми підібрали цікаві формати навчання. У навчальній програмі нам вдалося глибоко пропрацювати правову просвіту, її інструменти, методики проведення соціологічних досліджень, підходи до надання правової допомоги, які можемо розвивати безпосередньо на місцях. І я дуже пишаюся тим, що ми змогли долучити до менторства в цьому проєкті кращих в Україні представниць  правозахисного руху в Україні».

Спеціалістка з малих грантів Програми відновлення та розбудови миру ПРООН в Україні Регіна Чулініна наголошує на критичній важливості фахової підтримки.

«Умови війни формують нові виклики і нове поле для роботи. Ми спостерігаємо велику потребу у наданні кваліфікованої юридичної правової допомоги у різних громадах. Навчання, яке базується на практиці і адаптоване до реалій сьогодення, наставництво, яке дозволяє передавати досвід і допомагати молодим фахівцям — це не тільки про інструменти, це також про стійкість, яка допомагає організаціям не тільки працювати, але деколи й виживати».

Від теорії до практики: досвід наставництва у правозахисній роботі

Координаторка юридичної служби БФ «Право на захист» Христина Захарова розповідає про досвід впровадження системи менторства у різних напрямах діяльності організації.

«Здобувати знання допомагають викладачі у школах, в університетах, але коли ми кажемо про реальний практичний досвід, тут виходить на сцену менторство. Саме воно допомагає передавати фаховість і компетентність, зв’язувати ті знання, які у нас були, з реальним середовищем, в якому будемо працювати далі».

Христина ділиться особливостями роботи з фахівцями/чинями, які тільки починають свій професійний шлях.

«Коли ми залучаємо нового юриста в штат, ми розуміємо, що він або вона гарний/а фахівець/чина, який/а знає законодавство. Але зазвичай у людей рідко є досвід роботи з категорією осіб, із якою ми працюємо, і в тих умовах — в кризових, респонсивних, в яких ми працюємо. Саме в цьому аспекті на допомогу приходить наставництво всередині нашої організації».

Окремий виклик постав перед фондом «Право на захист» при роботі з параюристами.

«У цьому році ми запілотували широку систему параюристів — зараз 66 фахівців/чинь працюють у 18 областях України. Це стало певним викликом, тому що ми ледь не вперше на професійній постійній основі почали працювати з не-юристами. Нам треба навчити їх базовим юридичним знанням та водночас розробити потужну, глибинну систему підтримки».

Христина також наголошує на важливості співпраці з молодими фахівцями та студентами, які є допитливими та спраглими до набуття професійного досвіду.

Навчання та дослідження: синергія теорії та практики

Спеціалізована юридична клініка Сумського державного університету бере участь у проєкті з посилення спроможності юридичних клінік. Поряд із навчальним та наставницьким напрямами проєкту клініка стала однією з трьох, які заглибилися у соціологічне дослідження правових потреб своїх клієнтів.

Людмила Руденко, керівниця цієї юридичної клініки, ділиться досвідом впровадження нових компонентів у роботу організації.

«У концепції розвитку нашої юридичної клініки два компоненти були для нас новими. Перший — це відбір і супровід стратегічних справ у сфері компенсацій та репарацій за пошкоджене/зруйноване внаслідок війни майно, і другий — це соціологічне дослідження. Найбільш цінним у проєкті було те, що нас навчили, як правильно побудувати соціологічне опитування: сформувати вибірку, скласти опитувальник, провести інтерв’ювання. Ми не могли охопити це самостійно у межах своєї поточної діяльності».

На переконання Людмили Руденко, польові дослідження мають практичну цінність, адже дозволяють побачити справжні потреби людей.

«Можна скільки завгодно писати на сайті юридичної клініки алгоритми та інструкції до дії, але, коли стається лихо, люди все одно губляться. Тому маємо відштовхуватися від потреб людей, розуміти їхню психологію, як їм буде краще отримувати інформацію. Польове дослідження допоможе нам ефективно вибудувати роботу і якісно комунікувати з людьми», — зазначає Людмила Руденко.

Адаптація підходів до менторства в умовах війни

Голова правління ГО «Молодіжний ініціативний центр», менторка Наталка Костишин поділилася власним сприйняттям менторства як двостороннього процесу. Адже, наставляючи інших, менторки/ки отримують багато нового для себе.

«Менторство для мене — це процес, який дає можливість, працюючи з командами, працювати з собою набагато більше, ніж до цього. Вміння чітко відчути, на якому етапі ти менторка, а на якому сама вчишся, стало моїм досягненням», — розповідає Наталка Костишин.

Менторка відзначає якісні зміни у роботі з командами юридичних клінік, які супроводжує.

«Відбулася зміна і переосмислення поколінь. Ми працюємо з командами, які не бояться експерименту, тому що вони не знають, як воно має бути. Вони знають, як воно може бути. І це плюс. Ця складова дає можливість експериментувати разом із ними», — зауважує Наталка Костишин.

Щодо організації навчального процесу, Наталка підкреслює важливість гнучкого підходу.

«Укладаючи плани менторського супроводу, ми з командами домовилися, що враховуємо їхні потреби. З їхніх запитів та потреб Мережа сформувала тематику вебінарів і підібрала фахівців, які забезпечують впровадження навчальної складової. Це зняло велику частину навантаження з мене як менторки, тому що окремі теми і блоки проходили у супроводі швидше, легше і з більшою віддачею обох сторін», — наголошує Наталка Костишин.

Одним із найбільших викликів для команд менторка називає організацію роботи у дистанційному форматі, коли члени команд знаходяться у різних областях, а іноді — й країнах.

«Виклик — це підтримка команди і втримування команди в темпі, у тому руслі, в якому вони працювали раніше і в якому намагатимуться працювати далі».

Індивідуальний підхід до команд-менті

Правозахисниця, менторка Марія Цип’ящук розповіла про досвід наставництва різних типів команд.

«Одна команда — це студентки, які тільки-но перейшли на третій рік навчання. При цьому вони мають багато різного життєвого досвіду, пов’язаного з війною, оскільки самі походять із Херсонщини і вже повноцінно надають правову допомогу вимушеним переселенцям  і постраждалим від війни. Ця команда вирішила заснувати власну громадську організацію. З іншого боку, я працюю з командою, до якої входять представники/ці двох інституцій, обом із яких — понад 20 років, обидві з Луганщини та переміщені декілька разів. До участі у проєкті вони мали певні перетини у роботі, але тісно не взаємодіяли. Тому на перших декількох зустрічах вони шукали і врешті знайшли спільні точки дотику», — розповідає Марія Цип’ящук.

Менторка наголошує на важливості мережування і співпраці організацій зі схожим досвідом для досягнення успішних результатів у роботі.

Стійкість через підтримку

Про вмотивованість та бажання юридичних клінік та їх партнерських громадських організацій вийти на новий рівень розвитку свідчить їхнє ставлення до участі у заходах проєкту.

«Для мене для менторки досвід наставництва юридичних клінік цінний тим, що я маю можливість з ними працювати, і я безмежно вдячна за довіру. Те, що команди клінік перебувають під час наших зустрічей часто в небезпечних умовах, але при цьому все одно доєднуються, знаходять на це свій час — це дійсно дуже цінно», — акцентує Марія Цип’ящук.

Наталка Костишин каже, що під час зустрічей із командами-менті завжди тримає відкритою карту повітряних тривог, аби розуміти, в яких умовах перебувають учасники/ці. Менторка пригадує нещодавній випадок.

«Під час онлайн зустрічі я побачила, що двоє учасників/ць команди юридичної клініки вимикають відео і з ними втрачається зв’язок. Спочатку не розумію, що відбувається, тому що на карті повітряної тривоги немає. Потім учасники/ці кажуть, що далі будуть без відео, оскільки над нами літають шахеди і вони перейшли у коридор. Це дуже багато говорить про мотивацію та відданість людей своїй справі», — наголошує Наталка Костишин.

Підсумки

Підсумовуючи обговорення, Ірина Чайка підкреслила зв’язок навчання та менторства як невід’ємних частин у процесі організаційного зростання.

«Одна справа щось прослухати та спробувати в експериментальному форматі на навчанні. Бо навчання, як би там не було, це — штучні умови, уявні горизонти, до яких учасники навчання прямують. Інша ж справа — втілення в життя теоретичних знань у супроводі людини-професіонала, у нашому випадку — менторки. З цього виходить унікальний досвід кожного і кожної, хто навчається та підлаштовує отримані знання до тих специфічних умов, в яких доводиться працювати», — каже Ірина Чайка.

Матеріал створено за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки Уряду Данії. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.