Незадоволені потреби та точки напруги у ветеранській політиці Коломийської громади — висновки соціологічного опитування

Дата публікації: 17.03.2025

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку

У 2024 році Мережа правового розвитку у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки Чеської агенції розвитку виявила та проаналізувала потреби і потенціал у розробці та впровадженні стратегічних планів та планів відновлення у воєнний час шести громад-учасниць проєкту «Віднова». Наступним етапом стало соціологічне дослідження, що дозволило оцінити спроможності громад реагувати на виклики війни. У цьому матеріалі ділимося найцікавішими знахідками соціологічного опитування у Коломийській громаді Івано-Франківської області, у межах якого досліджувалися потреби військовослужбовців, ветеранів, їхніх сімей та інших жителів.

Ознайомитися з комплексним дослідженням потреб і потенціалу у Коломийській громаді

Про дослідження

«Напередодні розробки стратегічного плану та плану відновлення у нашій громаді відкрили ветеранський простір, в якому зосередилася основна робота з підтримки ветеранів, об’єдналися різні організації, а також створений майданчик для співпраці громадськості з органами місцевого самоврядування та державної влади», — спеціалістка з фасилітації, модерації заходів, менторства та експертизи для розвитку громад у проєкті  «Віднова» в Івано-Франківській області Соломія Зінець-Мацишин.

В соціологічному опитуванні, яке відбувалося 2-10 грудня 2024 року, взяли участь 320 осіб із 6 населених пунктів Коломийської громади. Серед респондентів: 94 родичі або близькі особи учасників бойових дій, 13 ветеранів, які брали участь у бойових діях після повномасштабного вторгнення, та 213 жителів громади, які не є ветеранами або членами сім’ї учасників бойових дій.

Опитування проводилося методом вуличного інтерв’ю за анкетою, запрограмованою для мобільних пристроїв. Деякі інтерв’ю з важкодосяжними групами (ветеранами, членами родин учасників бойових дій) здійснювалися дистанційно.

Зважаючи на малу кількість опитаних ветеранів, їхні відповіді варто сприймати, як тенденції, що потребують додаткової перевірки.

«Коломийська громада є досить великою, і значна кількість її мешканців має безпосередній зв’язок із військовою службою. Одним із важливих підтверджень актуальності розробки якісної, з урахуванням потреб, запитів і слабких місць ветеранської політики є висока активність та зацікавленість респондентів під час опитування. У порівнянні з іншими соціологічними дослідженнями в інших громадах, це особливо помітно», — зазначає спеціаліст із фасилітації, модерації заходів, менторства та експертизи для розвитку громад у проєкті  «Віднова» в Івано-Франківській області Михайло Данищук.

69% опитаних жителів громади готові долучатися до підтримки військовослужбовців та ветеранів, але не всі ветерани це відчувають

Очікувано, майже три чверті (74%) учасників опитування назвали пріоритетними напрямами фінансування допомогу Збройним силам України. 58% відповіли, що відчувають потребу в інформації про особливості комунікації з людьми, які мають бойовий досвід.

«Це — відповіді жителів громади, які не мають серед близьких людей —  дітей, батьків, подружжя — тих, хто беруть або брали участь у бойових діях. Те, що у більш ніж половини респондентів є запит на інформацію про комунікацію з людьми з бойовим досвідом, це показово», — зауважує координаторка команд комплексного дослідження, соціологиня Марина Шпікер.

Майже одностайно — 95% — опитані погодились із тим, що у громаді треба запроваджувати традиції шанування ветеранів. Абсолютна більшість респондентів (94%) підтримує створення пільгових навчальних програм для ветеранів та підтримки їхніх ініціатив із відкриття малого бізнесу або самозайнятості.

Так само високий — 69% — рівень готовності жителів Коломийської громади долучатися до підтримки ветеранів та сімей військових. Серед зацікавлених надавати допомогу 48% хотіли б допомагати ветеранам, 45% — сім’ям полеглих, полонених або зниклих безвісти, 41% — сім’ям чинних військовослужбовців, 38% — родинам ветеранів. Найчастіше жителі відповідають, що могли би надавати матеріальну допомогу (58%) або брати волонтерську участь у роботі громадської організації, яка опікується ветеранськими питаннями (46%). Разом із тим, серед ветеранів не всі відчувають до себе повагу через їхній статус.

«Це не перше дослідження ветеранської політики, з яким я знайомлюсь чи яке допомагаю проводити. Тому можу говорити про те, що цю стійку тенденцію декларованої поваги до ветеранів не надто відчувають самі ветерани, їм чогось не вистачає. Люди кажуть: так, давайте фінансувати Збройні сили, поважати ветеранів, започатковувати традиції вшанування, але, коли запитуєш ветеранів, далеко не всі з них відчувають повагу до себе. Декларована пересічними жителями повага не виявляється у тій формі, яку ветерани масово можуть сприйняти», — каже Марина Шпікер.

У той же час більше половини (54%) членів родин учасників бойових дій схильні погоджуватися, що вони відчувають повагу з боку інших жителів громади у зв’язку з тим, що їхня близька людина бере чи брала участь у захисті України. Причому члени родин військовослужбовців вдвічі частіше обирали відповідь «так» порівняно з родичами ветеранів — останні погоджувалися більш стримано («скоріше так»).

«Результати соціологічного дослідження показали, що значна частина громади висловлює бажання допомагати ветеранам, проте самі ветерани часто цього не відчувають. Очевидно, що однією з ключових проблем є брак розуміння конкретних механізмів допомоги та недостатня поінформованість громадськості про реальні потреби ветеранів. Важливо проводити системну роботу в громаді, зокрема створювати ветеранські простори, які можуть стати осередками підтримки та взаємодії. В Коломийській громаді такий простір є, тому потрібно гуртуватися навколо нього, щоб ця комунікація та довіра ставала кращою», — зауважує Михайло Данищук.

Більшість жителів підтримує надання послуг ветеранам та їхнім сім’ям поза чергою, а ветерани зацікавлені в отриманні послуг в окремих приміщеннях та окремими фахівцями

На запитання «Яку модель соціальної підтримки та супроводу ветеранів та родин учасників війни ви більше підтримуєте?» більшість опитаних (44%) відповіли, що підтримують модель, в якій надання послуг цим категоріям буде здійснюватися поза чергою фахівцями, що працюють з усіма мешканцями громади.

У той же час, у ветеранів така модель — лише на третій позиції. Ветерани віддають перевагу отриманню послуг в окремих приміщеннях окремими фахівцями, на другому місці за кількістю голосів — надання послуг окремими фахівцями на базі спільної інфраструктури громади.

За словами соціологині Марини Шпікер, відповідь на це запитання не є показовою ані для Коломийської, ані для інших громад, в яких досліджувалися ветеранська політика. 

«Десь ветерани відповідають, що хочуть обслуговування просто поза чергою, десь — в окремих закладах і спеціальними фахівцями, щоб не перетинатися з цивільними. Можливо, ветерани не зовсім комфортно почуваються у громадських місцях, де є скупчення людей, потребують більшої приватності. Проте це питання потребує детальнішого дослідження», — коментує Марина Шпікер.

Ветерани можуть задовольнити у громаді меншість своїх потреб

Відповідно до відповідей ветеранів у Коломийській громаді, найкраще у своїй життєвій ситуації вони оцінюють стосунки з близькими: середній бал за 10-бальною шкалою становить 7,7. Найгірша ситуація у ветеранів — із їхнім економічним становищем, роботою чи бізнесом та можливостями для самореалізації — більшість оцінок негативні, а середній бал не перевищує 5 з 10. Серед опитаних ветеранів лише один працює по найму, двоє ведуть індивідуальну трудову діяльність, ще двоє мають нерегулярні підробітки, п’ятеро — безробітні, дві особи не працюють через інвалідність, а один займається волонтерством.

Зі слів Марини Шпікер, загалом ієрархія проблемних аспектів життя ветеранів варіюються від громади до громади. В той час, як у Коломийській громаді болючою точкою стала економічна тема та фінансове становище, наприклад, у Тлумацькій громаді цієї ж, Івано-Франківської, області ветерани найгірше оцінили ситуацію зі своїм психологічним та фізичним станом здоров’я. У Баштанській громаді Миколаївської області, де також у межах проєкту «Віднова» досліджували ветеранську політику, найбільш проблемними аспектами ветерани вважають і економічне становище, і стан здоров’я.

Щодо потреб ветеранів у Коломийській громаді, то найчастіше вони повідомляли про потреби у медичних послугах, соціальній підтримці та матеріальній допомозі, підтримці в бюрократичних та юридичних питаннях, реабілітаційних/спортивних програмах, відпочинку та оздоровленні. Також відносно затребуваними є психологічна підтримка, інформаційна, освітні програми та курси перепідготовки, працевлаштування, кар’єрні послуги та розвиток бізнесу. Соціальні заходи, клуби, групи підтримки, допомога у вирішенні житлових питань та транспортні послуги користуються порівняно низьким попитом.

Ветерани кажуть про те, що можуть у своїй громаді задовольнити меншість своїх потреб. Часто ветерани, які зазначали, що мають ту чи іншу потребу, вважають, що не можуть задовольнити її повністю ніде. Зрідка вони вказували, що це можливо зробити лише за межами громади. 

Ключовими причинами неможливості задовольнити потреби для всіх послуг є брак відповідних можливостей (послуг, робочих місць) у громаді та невідповідність критеріям отримання послуги.

Цікаво, що більшість жителів громади (76%) покладає основну відповідальність за фінансування заходів соціальної підтримки ветеранів на державу, меншість — на місцевий бюджет. Як зазначає Марина Шпікер, такі показники можуть вказувати на те, що люди не вірять у спроможність місцевого бюджету задовольняти потреби ветеранів.

Понад 60% респондентів із числа родин військовослужбовців не отримували будь-якої допомоги

Більшість родин (60%) учасників бойових дій (ветеранів, військовослужбовців, полонених, зниклих безвісти, загиблих) потребують допомоги у вирішенні своїх проблем. Перш за все, це потреби у психологічній підтримці (32%), матеріальній допомозі (21%), лікуванні та оздоровленні (20%), у вирішенні бюрократичних та юридичних питань (20%). Сім’ї військовослужбовців найбільше потребують психологічної підтримки, сім’ї ветеранів — у вирішенні бюрократичних та юридичних питань.

Меншість членів родин учасників бойових дій повідомила, що отримувала підтримку у зв’язку зі статусом члена родини військового. 61% опитаних не отримували жодної допомоги, 23% отримували допомогу від окремих людей (колег, сусідів, знайомих, родичів), 14% — від місцевого самоврядування, 10% — від органів державної влади, 5% — від підприємців у громаді, 4% — від громадських організацій, 1% — від інших надавачів. Ніхто із 22 респондентів-членів сімей ветеранів не отримував допомогу від громадських організацій.

Опитування показало, що родини УБД не відчувають увагу до своїх потреб з боку місцевого самоврядування: 56% відповіли рішуче «ні», 26% «скоріше ні». При цьому відповіді членів родин ветеранів та військовослужбовців суттєво не відрізняються.

«Це вказує на необхідність розширення програм підтримки та підвищення доступності послуг для цих категорій населення. Саме тому стратегування ветеранської політики зачіпала і цю групу людей», — підкреслює Михайло Данищук.

«Більшість опитаних у нашому дослідженні є членами родин військовослужбовців, які нині несуть службу. З огляду на відповіді членів родин загиблих, зниклих безвісти та полонених, отримані в інших громадах, припускаю, що увага місцевого самоврядування вмикається, коли стається непоправне. Військовослужбовці та їхні родині найменше потрапляють у поле зору органів місцевого самоврядування та надавачів допомоги», — зазначає Марина Шпікер.

Підсумки

Результати опитування свідчать про гостру потребу в комплексній підтримці Коломийської громади, що охоплює соціальні, інфраструктурні та економічні заходи, з особливим акцентом на задоволенні потреб ветеранів та їхніх родин, розвитку комунальної інфраструктури та забезпеченні довгострокової фінансової стабільності громади.

«Бачимо, що попри зусилля різних стейкхолдерів — органів місцевого самоврядування, громадських організацій, волонтерів — все одно залишаються незадоволені потреби, точки напруги, наприклад, між родинами військовослужбовців та родинами, в яких ніхто не служить. З одного боку, громада має враховувати виявлені моменти, з іншого — ставити собі реалістичні плани, тому що точки напруги будуть завжди і всі потреби ніколи не можна задовольнити. Варто ставити реалістичні КРІ, розставляти пріоритети: що можливо змінити, а що, на жаль, залишиться, як є», — підсумовує Марина Шпікер.

«Сподіваюся, що отримані висновки дослідження сприятимуть формуванню нових ініціатив у Коломийській громаді, спрямованих на підтримку ветеранів та їхніх сімей, а також привернуть увагу до важливості системного підходу до ветеранської політики і в інших громадах у наступні місяці, адже проєкт “Віднова” дає таку можливість у 2025 році», — наголошує Михайло Данищук.

Матеріал та соціологічне дослідження підготувала Мережа правового розвитку у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансування Чеської агенції розвитку. Висловлені думки, інтерпретації зібраної інформації є виключно позицією авторів та не відображають думки донорів і партнерів проєкту.

Інфографіки —  Марини Шпікер

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.