Об’єднання для вдосконалення доступу до правосуддя в місцях несвободи

Дата публікації: 30.06.2021

Чи мають доступ до захисту своїх прав люди, які утримуються в місцях несвободи? Чи знали ви, що місця несвободи, це не лише в’язниці? Хто має відповідати за забезпечення доступу до правосуддя в таких місцях? 

У Києві 10 червня 2021 року відбулася презентація та обговорення стану доступу до правосуддя в місцях несвободи на основі результатів першого етапу аналітичного дослідження. Експерти ГС “Мережа правового розвитку” та  ГО “Україна без тортур” у межах проєкту “Моніторинг стану та розвиток доступності до справедливого правосуддя осіб, що тримаються в місцях несвободи” за підтримки МФ “Відродження” здійснили дослідження щодо гарантованості особам в місцях несвободи доступу до правосуддя та його забезпеченості. 

Організація “Україна без тортур” прагне зробити так, щоб місця несвободи були вільними від тортур. Для цього вона залучає в роботу моніторів, що відвідують місця несвободи, перевіряють їх, сприяють змінам та покращенню умов перебування в них, використовуючи найкращі світові практики та стандарти. Тобто, організація впроваджує національний превентивний механізм. 

Національний превентивний механізм – це орган, який створений і діє відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарань, що передбачає регулярний моніторинг усіх місць несвободи для попередження порушень прав людини. 

Звертаємо увагу, що місця несвободи не обмежуються в’язницями – це значно ширше поняття, що також включає всі заклади, які людина не може вільно залишити за власним бажанням (інтернати, будинки для людей похилого віку, психоневрологічні інтернати тощо).

Виконавчий директор ГО “Україна без тортур” Костянтин Автухов розповів про мету зустрічі: 

“Ми зібралися, щоб обговорити перші результати дослідження доступу до правосуддя в місцях несвободи. На цей час експерти Мережі правового розвитку та “України без тортур” провели кабінетний (аналітичний) етап дослідження. 

На сьогоднішній зустрічі зібрались всі стейкхолдери правозахисної сфери: представники громадських організацій, влади та судів. Для нас важливо саме таке різноманіття учасників, аби отримати зворотний зв’язок щодо виконаної роботи. 

Вже дуже скоро ми перейдемо до наступного етапу проєкту – навчання, в якому підготовлені нами інтерв’юери вирушать до місць несвободи для проведення опитувань”.

Віталій Охріменко, програмний менеджер ГС “Мережа правового розвитку” та експерт проєкту, розповів про перші відкриття дослідження: 

“Що ми зробили на цьому етапі? В першу чергу ми запитали у тих установ, які ми досліджуємо, про наявну в них інформацію. Таку інформацію називають адміністративними даними. Першою знахідкою було те, що ці дані – дуже різної якості та дуже різні за змістом. До того ж не всім цим даним можна до кінця довіряти. Ми побачили системні проблеми: 

• низький рівень комунікації між установами; 
• більшість установ  мають низький рівень співпраці з системою безоплатної правової допомоги; 
• всі установи мають свою методику збору даних.

Відповідно, отримані нами дані складно між собою поєднувати чи порівнювати. Це призводить до того, що система “не бачить”, де є прогалини в доступі до правосуддя, які мають особи в місцях несвободи. При цьому такі особи обмежені у своєму пересуванні, мають багато специфічних правових проблем. Для них ця прогалина в доступі до правосуддя є непомірно більшою, ніж для будь-якого іншого громадянина. 

На жаль, держава та профільні установи  без системи якісного збору та аналізу таких адміністративних даних не можуть належним чином реагувати на потреби людей. У цьому ключова проблема, яку ми побачили. Ми будемо далі працювати, для того, щоб зрозуміти, як ми можемо поліпшити цю співпрацю та зробити доступ до правосуддя у місцях несвободи доступнішим.” 

Віра Яковенко, регіональна координаторка взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Полтавській області та експертка проєкту розповіла, що таке місця несвободи:   

“Пересічний громадянин асоціює з поняттям місць несвободи виключно в’язниці, тобто  місця, в яких перебувають особи, що вчинили порушення та відбувають покарання. Насправді в Україні це близько 40 видів місць несвободи, на території країни таких закладів близько 5 тис. До цього переліку входять: 

• автозак;
• приміщення суду; 
• психоневрологічні інтернати; 
• інтернатні установи, де знаходяться особи похилого віку;
• профільні інтернати для хворих дітей; 
• психіатричні лікарні; 
• стаціонарні відділення, де проживають люди похилого віку, які потребують стороннього догляду; 
• інтернатні установи для дітей. 

У цьому дослідженні ми обрали лише чотири види подібних закладів для нашого дослідження це: 

• пансіонати для осіб похилого віку; 
• виправні колонії; 
• психоневрологічні інтернати; 
• психіатричні лікарні. 

Кожна людина час від часу потребує вирішення свої правових питань: житлових, сімейних, майнових, земельних тощо. Саме тому ми сфокусували свою увагу на пенітенціарних та медичних установах. Річ у тім, що  люди у виправній колонії усвідомлюють, де вони знаходяться. Люди, що знаходяться у психіатричних закладах, зазвичай  не розуміють, де вони, що з ними відбувається, і тут повністю відповідальність покладається на адміністрацію. 

Ми сьогодні зібралися для того, щоб нагадати, що кожна людина незалежно від місця перебування та стану її здоров’я повинна мати право на доступ до правосуддя.” 

Завершилася презентація підписанням меморандуму між ГО “Україна без тортур” та ГС “Мережа правового розвитку”. Організації задекларували своє бачення спільної співпраці та об’єднання зусиль для покращення доступу до правосуддя для всіх громадян України. 

На фото (зправа наліво): Костянтин Ключарьов, голова правління ГО “Україна без тортур” та Максим Ільчишен, голова правління ГС “Мережа правового розвитку”, під час підписання меморандуму.

Вже через день після підписання меморандуму був проведений спільний тренінг для громадських моніторів національного превентивного механізму на тему “Моніторинг доступу до правосуддя в місцях несвободи”.

Завдяки команді тренерів Віталію Охріменко та Вірі Яковенко учасники змогли вийти на спільне розуміння поточної ситуації із доступністю правової допомоги у виправних колоніях, геріатричних пансіонатах, психоневрологічних інтернатах та психіатричних лікарнях.

Учасниками тренінгу були одні з найдосвідченіших в Україні моніторів місць несвободи, які до того ж показали себе як справжня зріла команда. Через вправи зі спільнотворення вдалося виокремити основні проблеми із доступністю правової допомоги та сформувати практичні рекомендації із вирішення цих проблем на основі концепції посилення правової спроможності та людиноцентричних підходів.

Сама програма тренінгу передбачала наступне:

• ознайомлення з аналітичним звітом з фокусом на фактичні дані та ключові тенденції;
• огляд стану доступності правової допомоги в місцях несвободи;
• ідентифікацію ключових проблем доступності правової допомоги та їх причин;
• екскурс по фундаментальним поняттям доступу до правосуддя, доступності правової допомоги, посилення правової спроможності/Legal Empowerment та людиноцентричного правосуддя;
• вивчення особливостей  поведінки та сприйняття інформації особами, які перебувають в різних типах місць несвободи;
• розробку чек-листів для моніторингу доступності правової допомоги в місцях несвободи.

Дослідження проведено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Результати дослідження відображають виключно позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу

#ПрямуємоРазом #MovingForwardTogether #EU4USociety

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.