ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКІ НОТАТКИ: СИМПОЗІУМ З УПРАВНЕННЯ

Дата публікації: 09.11.2017

«Якщо леви не напишуть своєї історії, її напишуть мисливці»

Прислів’я народу Сото

«Позбавити людей їхніх прав означає піддати сумніву саму їх людську сутність»

Нельсон Мандела

Про свій досвід участі у симпозиумі з управнення, що відбувся у Південній Африці, розповідає Євген Полтенко, Виконавчий директор Мережі правового розвитку.

Українська делегація на Африканському симпозіумі з управнення. Зліва праворуч: Євген Полтенко, Ольга Гальченко, Станіслав Куценко, Роман Романов

“Управнення ( #LegalEmpowerment, посилення правових можливостей) полягає у зміцненні спроможності всіх людей здійснювати свої права, як особистостей, так і як членів громади. Йдеться про справедливість на її базовому рівні – про те, щоб закон не обмежувався книгами або судовими залами, а був доступним та наповненим реальним змістом для звичайних людей.

Актуальні виклики для ідеї управнення у глобальному вимірі стали центральною темою міжнародного симпозіуму, який 30 жовтня – 3 листопада 2017 року відбувся у шахтарському Йоганнесбурзі, найбільшому місті Південної Африки – країни, яка переживає надзвичайно складні часи соціальної трансформації. Знесення режиму апартеїду наділило всіма громадянськими правами «небілих» південноафриканців, але не зробило в один момент їх щасливими. Зубожіння, корупція, небезпека і відчай — це тут відчуваєш майже фізично: у кожному другому погляді, у кожному паркані з колючим дротом… Половина більш ніж 50-ти мільйонної нації живе за межею бідності, декілька мільйонів неграмотні.

Відкриваючи симпозіум, Кріс Стоун (Chris Stone), президент Open Society Foundations, у своїй промові відзначив: «Закон – це територія боротьби. Це потужна сила, що здатна як пригноблювати, так і посилювати спроможності людей. Впродовж століть можновладці використовували закон для власного збагачення та узурпації влади. Боротьба за закон, як інструмент досягнення справедливості, рівності прав все ще триває».

Закон не може бути «священною коровою». Коли закон не відповідає базовим принципам права, він може і має бути змінений людьми. Як влучно сказав представник Південного Судану: «Правосуддя є надто важливим, щоб бути заручником юристів». Саме ідея посилення спроможності людей і громад використовувати закон для подолання бідності, нерівності і несправедливості стала магістральною ідеєю всіх панелей симпозіуму. Ділюсь найбільш важливими, як на мій погляд, для нашого контексту враженнями.

ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ

Декілька слів про систему надання безоплатної правової допомоги у Південній Африці. Загалом вона дуже нагадує українську модель.
Державна агенція – Legal Aid South Africa, заснована ще 1969. ЇЇ представництва називаються Центрами правосуддя. Центри, яких по країні зараз 32, надають бідним вторинну правову допомогу (складання процесуальних документів) та здійснюють представництво в суді за стратегічними справами (такими, що мають суспільний інтерес). Здебільшого центри розташовані при судах і щороку надають правову допомогу понад 700 тис. південноафриканців.

У кооперації з державною агенцією працюють юридичні клініки при 18 університетах, де студенти-правники відточують свою професійну майстерність, надаючи безоплатні правові консультації.

І понад 400 офісів правової допомоги в громадах (здебільшого це сільські, віддалені місцевості). Офіси представлені, головним чином, параюристами (громадські радники). Це не правники, а люди, які отримали базові знання під час спеціального річного курсу. Вони надають мешканцям громад базову правову інформацію і, в разі необхідності, перенаправляють їх до професійних юристів чи центрів правосуддя. Офіси правової допомоги працюють на базі неприбуткових організацій або комунальних об’єднань.

Площа Ганді у Йоганнесбурзі

Ресурсно вони підтримуються міжнародними розвитковими організаціями централізовано – через NADCAO (Національний альянс Південної Африки за розвиток офісів правової допомоги в громадах). Як очікується, незабаром ці функції має перебрати на себе ACAOSA (Асоціація офісів правової допомоги в громадах Південної Африки). Хоча б приблизної статистики щодо діяльності офісів правової допомоги в громадах мені знайти не вдалося. За побічними підрахунками через офіси щорічно проходять близько 500 тис. людей, але більш детально про це далі.

ТЕХНОЛОГІЇ

Для українців доступ до інтернету став вже чимось звичайним, повсякденним. Лише події на Сході чітко показали, що доступ до інтернету, до інформації, став в один ряд таких базових потреб, як доступ до води чи електрики. Особливо це помітно у Африці, де досі комп’ютери і інтернет можуть собі дозволити далеко не всі. Інформаційна нерівність є очевидною: 35 з 50 млн. південноафриканців не мають доступу до інтернету. Тому порівняння відкритих точок WiFi з помпами для води – тут видається вже не таким дивним.

Відвідуючи офіс громадської радниці (параюристки) Тумі у Тцванго Морвале, що під Йоганнесбургом, я помітив там відсутність вже звичної нашому оку «офісної» техніки – комп’ютерів, принтерів. Виявляється, все це Тумі заміняє смартфон, наданий грантодавцем. Користуючись точкою WiFi, яка обладнана і підтримується теж за грантові кошти, Тумі робить свій внесок у збирання даних про надану правову допомогу: відправляє грантодавцю сфотографовані цим же смартфоном свої заповнені від руки формуляри. Цих формулярів щомісяця у неї може зібратися до сотні.

Такий стан речей дає зрозуміти, чому зазнала невдачі ініціатива NADCAO з розробки та впровадження централізованої бази практик та знань. За умов надзвичайно низького рівня інформатизації у країні це починання просто випередило час. Тим прикріше, що у нас подібні ініціативи, за більш ніж сприятливого інфраструктурного оснащення, наштовхуються на не менші перепони. І перепони ці здебільшого мають не технічний, а світоглядний характер: небажання опановувати нові знання та навички, брак розуміння потреб усього сектору, а не тільки своєї організації…

Місце проведення симпозіуму – меморіал боротьби з апартеїдом Liliesleaf

СТАЛИЙ РОЗВИТОК

Від 2005 року весь, без перебільшення, громадський сектор Південної Африки лихоманить. Саме тоді ключові грантодавці заявили про згортання своєї діяльності в країні. Ціле десятиліття перед тим, будь-яка більш менш спроможна громадська ініціатива навіть не уявляла, що таке брак ресурсів. Чи не нагадує це реалії нашого неприбуткового сектору, особливо на Сході країни?

Але тоді у Південній Африці майже одномоменто настала грантова посуха. Системні зловживання, корупція, низький рівень менеджменту та нульова ефективність майже під корінь підкосили довіру грантодавців та їх упевненість щодо можливості бодай якихось позитивних зрушень у країні. Вітрила місцевого сектору безоплатної правової допомоги надовго і немічно обвисли у цей кризовий штиль.

На вулицях шахтарського Йоганнесбургу – найбільшого міста Південної Африки

Лише 2012-го на повну потужність запрацював NADCAO (Національний альянс Південної Африки за розвиток офісів правової допомоги в громадах). Альянс являє собою інфраструктурну організацію, яка надає сектору методичну, адвокаційну та фандрейзингову підтримку. Створення Альянсу стало можливим завдяки непростим перемовинам між грантодавцями та ключовими гравцями сектору.

Завдання, що засновники ставили їх перед Альянсом:

• розбудова спроможності у секторі;
• адвокація змін у законодавство, які б створили підґрунтя для визнання державою інституту параюристів;
• забезпечення сталості роботи сектору, у тому числі, за рахунок залучення асигнувань із державного та місцевих бюджетів.

Як згадував раніше, очікувалося, що вже до 2016 року, виконавши ці завдання, NADCAO передасть свої напрацювання ACAOSA (Асоціація офісів правової допомоги в громадах Південної Африки) і припинить або трансформує свою діяльність. Однак очевидних успіхів у реалізації місії NADCAO досі так і не досягнуто. Незважаючи на певне просування у координації роботи сектору через створення регіональних форумів (створено 9 підасоціацій, які об’єднують офіси у всіх 9 провінціях країни), підготовку регіональних лідерів та систематизацію навчальних програм для параюристів, Асоціація досі не впоралася із завданнями адвокації інтересів сектору перед владою. І це, відповідно, ставить під удар забезпечення подальшої сталості роботи сектору.

Не маючи на озброєнні достатньої «доказової бази» у вигляді бази кейсів та підтвердженої статистики, NADCAO важко переконати урядовців, що діяльність офісів правової допомоги в громадах дійсно потребує їхньої підтримки. Адже одних лише запевнень у тому, що правова допомога параюристів заощаджує державі десятки мільйонів рендів, явно замало. Привід задуматися і нам… Схоже, актуальний розвиток подій підказує формулу сталості – творчий добуток дисциплінованої спроможності, помноженої на технологічні інновації.

ЗАМІСТЬ ЗАВЕРШЕННЯ

У офісі NADCAO (Національний альянс Південної Африки за розвиток офісів правової допомоги в громадах)

Влучними будуть слова одного з творців конституції Південної Африки пост-апартеїдної епохи, колишнього судді конституційного суду Альберта Сакса (Albert (Albie) Sachs), який у відповідь на коментар, що хороша конституція не працює через поширеність корупції в країні, заперечив: «Зараз понад 90% наших співвітчизників вже мають доступ до питної води, освіти та охорони здоров’я, панує справжній, а не елітарний політичний плюралізм. І це приклади того, як працює Конституція. Корупція є наслідком того, що зробленого ще недостатньо, що нерівність та дискримінація ще мають силу».

Автор матеріалу: Євген Полтенко, Виконавчий директор Мережі правового розвитку

Фото з Facebook-сторінки автора матеріалу

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.