Правова допомога для ветеранів: чому настав час говорити про це серйозно

Дата публікації: 17.04.2025

Післявоєнна реальність України вже не лише питання фронту — це питання гідності, підтримки та справедливості тут, у тилу. Ветерани та їхні родини, які заплатили найвищу ціну за нашу безпеку, повертаються до цивільного життя із надією на просте: бути почутими, бути захищеними, мати доступ до своїх прав. Та надто часто цей шлях починається з юридичного лабіринту, де відповідей менше, ніж питань, а двері закриті через брак розуміння, компетенції або бюрократичні бар’єри.

Експертка з адвокації, юристка Інна Колесник, в межах адвокаційної кампанії, яку впроваджує Мережа правового розвитку в співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансування Чеської агенції розвитку, розкриває багаторівневий підхід до надання юридичної допомоги ветеранам. Вона демонструє необхідність поєднання державних механізмів, що включають створення національного реєстру спеціалізованих юристів та системне державне фінансування правової підтримки. Водночас експертка наголошує на важливості місцевих ініціатив на кшталт правових хабів та громадських об’єднань адвокатів. Саме такі локальні рішення забезпечують безпосередню взаємодію з ветеранами у громадах і створюють ефективну систему правового захисту. 

На фото: експертка з адвокації, юристка Інна Колесник (м. Коломия, Івано-Франківська область)

«Я вважаю, що юридична допомога ветеранам — це окремий напрям, а не просто «ще одна соціальна послуга при ветеранських просторах/хабах», — зазначає експертка з адвокації, юристка, консультантка-волонтерка в ветеранському просторі «ГАРТ» Інна Колесник.

Ветеранська спільнота стикається зі специфічними юридичними викликами, які потребують особливої кваліфікації юристів. Це не лише про соціальні виплати чи довідки. Це питання статусу, житла, пільг, землі, грошових компенсацій, медичного забезпечення, працевлаштування, пільгового кредитування, оформлення інвалідності — і все це в умовах постійно змінюваного законодавства. Більше того це відбувається в режимі необхідності якісного оскарження дій командування чи ОМС, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Коли йдеться про родини загиблих чи військовополонених — додаються ще й питання пенсійного забезпечення, опіки над дітьми, спадкування, доказування статусів, оскарження рішень комісій.

Для вирішення таких справ недостатньо просто юридичної бази — потрібна глибока спеціалізація, обізнаність із усіма нюансами ветеранського законодавства та міжвідомчої взаємодії. Потрібен адвокат, який не просто знає закон, а розуміє реалії війни, делікатність теми, специфіку спілкування з родинами, що втратили близьких. Тому правова допомога ветеранам — це не просто «про юристів», це про нову культуру юридичної підтримки, яка ґрунтується на гідності, повазі і глибокій емпатії і, звісно, експертності.

Чому така допомога не може бути повністю безкоштовною

Ілюзія, що правова допомога може бути абсолютно безоплатною для ветеранів — небезпечна. Висококваліфіковані адвокати — це фахівці, які працюють із величезним навантаженням, відповідальністю і ризиками, крім того, вони потребують постійного навчання та підвищення кваліфікації. Зрештою, існують правила адвокатської етики і певні норми робити, існує судовий збір, без сплати якого справа в суд навіть не потрапить. Умовно, якщо кейс стосується перерахунку грошових нарахувань військовослужбовця за рік чи півтори, які він проводив на бойових виїздах, мав декілька підвищень і переведень, то сума позову до військової частини може складати мільйон гривень і від цього судовий збір сягне кілька сотню тисяч гривень, оплата приватному адвокатові теж повинна бути ринковою, бо інакше будуть питання до роботи цього адвоката і можливий конфлікт інтересів від Адвокатської палати. Та це все не так легко пояснити справедливо обуреним державною системою людям, які просто прийшли на консультацію до юриста. Пересічний громадянин досі слабо розуміє межу між первинною та вторинною правничою допомогою. Складно пояснювати, якщо самі правники досі публічно ведуть дискусії щодо правильності дефініцій «правова допомога», «правнича допомога» чи все ж таки «юридична допомога». 

Адвокати мають право на гідну оплату своєї праці, а ветерани мають право на якісну і доступну правову допомогу. Якщо ми хочемо залучити найкращих до роботи з ветеранами — маємо будувати для них мотиваційні умови, а не лише апелювати до патріотизму та волонтерства.

Так, система безоплатної правової допомоги в Україні працює, і вона відіграє важливу роль. Але часто штатні юристи не мають необхідної спеціалізації, а процес отримання вторинної правової допомоги (адвокатського супроводу) — забюрократизований і повільний. У реальних кейсах люди звертаються до приватних адвокатів і то лише критичних ситуаціях — коли втрачено житло, зникли документи, коли триває судовий спір із Міноборони чи Нацгвардією, бо потрібні не формальні консультації, а бойові юридичні одиниці.

Окремо хочеться відзначити фахівців із супроводу ветеранів та демобілзованих — це чудова новостворена посада, задум ідеальний. Фахівці із супроводу згідно задекларованого стандарту — унікальна особа, яка може відповісти на будь які питання, в тому числі юридичні, соціальні, побутові, може провести за руку того, хто звертається (в буквальному сенсі теж), а головне може вирішити ці всі питання, супроводжуючи ветерана і його родину стільки, скільки треба. Але от ідеальних людей не буває. По факту, люди, які на цій посаді не є універсальними солдатами, хтось є ветераном з досвідом і це чудово, бо втілено принцип «рівний рівному», хтось має освіту економіста і є родичем загиблого, хтось має освіту педагогічну і родич/ка діючого військовослужбовця і так далі, комбінацій море. Тому, потрібне підсилення одних інституцій іншими, одних фахівців — іншими.

Що може зробити держава? 

По-перше, потрібно офіційно визнати юридичну допомогу ветеранам окремим напрямом державної політики. Це означає: створення національного реєстру юристів і адвокатів, що пройшли відповідне навчання або мають досвід роботи з такими кейсами; запуск державних грантів або програм оплати послуг адвокатів, які працюють із ветеранськими справами; введення пільг на судовий збір і нотаріальні послуги; розбудова системи медіації для вирішення певних категорій справ без судового процесу.

По-друге, варто інвестувати в розвиток правових хабів у громадах — таких як «ГАРТ» у Коломиї — де можна було б отримати правову допомогу за принципом «одного вікна». У них мають працювати (не волонтерити) не лише соціальні працівники, а й фахові юристи, психологи, фасилітатори — це про комплексний підхід. 

По-третє, держава має розвивати систему публічного-приватного партнерства: фінансувати не лише державні структури, а й незалежні ініціативи. 

Моя власна маленька місцева ініціатива «Правники Перемоги» полягає в об’єднанні спільноти правозахисників громади — адвокатів та юристів, волонтерів, щоб працювати з ветеранами у конкретно Коломийській громаді. До прикладу ми можемо створити реєстр фахівців, які мають кваліфікацію та готовність працювати з кейсами ветеранів кожен за своїм напрямом (кримінальне право, сімейне, адміністративне; фінанси, спадщина, розлучення, оскарження дій командування; робота з сім’ями загиблих і полонених, супровід по зниклих безвісти і т.д.). Коли є розуміння куди і за якою адресою звертатись, чіткий перелік адвокатів, рекомендації і постійний контакт, люди відчувають себе більш захищеними. Крім того, це чудова можливість самим правникам обмінюватись досвідом, обговорювати справи та напрацьовувати конкретні рішення. Я організовувала круглий стіл в рамках цієї ініціативи, де були присутні представники поліції та суддя, ми обговорювати нагальні теми і реальну проблематику, задавали одні одним незручні і важливі питання. Саме так і створюється база знань і конкретних рішень. Тут мова не про те, щоб конкурувати, а щоб перенаправляти грамотно і підсилювати один одного. До подібної ініціативи може долучатись і бізнес, наприклад створюючи фонд для покриття витрат ветеранів на судовий збір і ведення справи. Це вже про реальне партнерство і долученість.

Правова безпека — це не бонус, а фундамент справедливості. І якщо ми говоримо про відновлення держави, то маємо починати з відновлення довіри до неї. А це неможливо без якісної правничої допомоги тим, хто поклав життя і здоров’я за її свободу. Ветерани мають повертатися не у хаос, а в систему. І створити цю систему — наш обов’язок.

Матеріал підготувала Мережа правового розвитку у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансування Чеської агенції розвитку. Висловлені думки, інтерпретації зібраної інформації є виключно позицією авторів та не відображають думки донорів і партнерів проєкту.

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.