Реагування і відновлення водночас: як 2026 рік змінює логіку гуманітарної допомоги

Дата публікації: 31.07.2026

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку

П’ятий рік повномасштабної війни і четвертий рік роботи механізму локальної координації гуманітарного реагування LINK вимагає стратегічних підходів до організації допомоги постраждалим громадам. Збираючи гуманітарні потреби та комунікуючи з партнерами, бачимо: діяти реактивно, як раніше, вже не на часі. Адже, попри незмінно складну безпекову ситуацію, більшість деокупованих громад тримають курс на відновлення. Як допомогти громадам зробити їхнє відновлення не тільки успішним, але й можливим, обговорювали учасники/ці експертного діалогу в Миколаєві на тему «Стратегічне планування та адаптивність: як перейти від реактивної до відновлювальної допомоги».

Визначальний виклик — небезпека

Із 2023 року Мережа правового розвитку у партнерстві з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки уряду Великобританії впроваджує механізм LINK. Він допомагає гуманітарним організаціям отримувати перевірені дані про непомічені потреби у деокупованих громадах Півдня, а громадам — швидше отримувати необхідну допомогу.

Станом на кінець липня 2026 року команда LINK зібрала понад 10 000 гуманітарних потреб у деокупованих громадах Миколаївської та Херсонської областей. Майже половину цих потреб своїми ресурсами задовольнили гуманітарні організації та фонди — партнери LINK, скориставшись даними платформи link.ldn.org.ua.

Із-поміж 25 громад, що співпрацюють із LINK, є ті, що межують із лінією бойового зіткнення та, відповідно, щодня зазнають ворожих обстрілів, а також ті, що перебувають у відносній безпеці. Крім того, до платформи LINK звертаються громади, території яких окуповані і які намагаються підтримувати життєдіяльність та своїх людей у релокації. Принципово різний контекст, навіть якщо йдеться про сусідні громади, суттєво впливає на логіку гуманітарної роботи.

«Одні деокуповані громади щогодини потрапляють у обстріли і не мають жодної можливості думати про відновлення. Інші ж — уже починають залучати додаткові інвестиції та відновлюватися. Кожна громада має свою специфіку, й у своїй роботі ми намагаємося враховувати контекст кожної із них», — наголошує програмний директор Мережі правового розвитку Олексій Тертишний.

Інтеграція реагування та відновлення

За словами Олексія Тертишного, першочерговим завданням, яке ставить перед собою Мережа правового розвитку та в реалізації якого шукає підтримки партнерів, є поєднання гуманітарного реагування з принципами відновлення та розвитку громад.

«Одночасно зі збором та перевіркою на актуальність гуманітарних потреб ми допомагаємо громадам розробляти і впроваджувати їхні стратегії відновлення та розвитку. Три громади — Мішково-Погорілівська та Шевченківська Миколаївської області та Білозерська Херсонської області — вже мають готові документи й покроково втілюють їх у життя. Ще дві громади цього року отримують від нас підтримку в підготовці своїх стратегій — це Калинівська та Великоолександрівська громади Херсонської області. Як надалі працювати з цими та іншими громадами — це відкрите питання, відповідь на яке знайти можна лише разом — усім гравцям гуманітарного реагування», — закликає до пошуку спільних рішень Олексій Тертишний.

Стратегії, що не лежать на полиці

Координаторка зі стійкості та відновлення чеської гуманітарної організації «Людина в біді» Катерина Мацієнко пояснює: на практиці такого поняття як перехід від гуманітарного реагування до відновлення не існує, оскільки обидва процеси здійснюються одночасно.

«Ми не можемо сказати: закриватимемо лише гуманітарні потреби і займатимемося швидким реагуванням, а проєкти розвитку і відновлення можуть зачекати. Так само не можемо не реагувати на ті щоденні виклики, через які сьогодні всі проходимо — громади і ми як громадяни цієї країни. Не можемо сказати, що будемо займатися лише проєктами розвитку і не будемо швидко задовольняти ті базові потреби, які має населення України», — каже Катерина Мацієнко.

Катерина Мацієнко наголошує, що жодна стратегія розвитку громади не може обмежуватися лише баченням «мирного» майбутнього — вона повинна одразу передбачати, що станеться, якщо ситуація зміниться.

«Одна з вимог, яку ми закладаємо у стратегії розвитку громад, — це обов’язковий план екстреного реагування. Навіть там, де сьогодні ситуація відносно стабільна, стратегія має передбачати, що обставини можуть змінитися будь-якої миті — і громада повинна заздалегідь знати, що робити в кожному з цих сценаріїв», — каже Катерина Мацієнко.

Викликом, що постає перед усіма учасниками гуманітарного реагування, є скорочення фінансування. Це враховано і в оновленій стратегії чеської гуманітарної організації «Людина в біді» на наступні п’ять років.

«Ми маємо чітко визначати критерії та розуміти, що допомога повинна надаватися там, де її не забезпечують інші гуманітарні організації, щоб уникнути дублювання. Ми визначаємо вразливі групи населення, які мають найбільшу потребу у допомозі. Працюємо з сільськими громадами. Саме це формує контекст нашої роботи й стало першим пунктом аналізу під час розробки нової стратегії», — зазначає Катерина Мацієнко.

Переваги локалізації

У логіці роботи гуманітарного сектору у 2026 році провідною стає роль органів місцевого самоврядування (далі — ОМС) та місцевих громадських організацій. Сьогодні більшого ефекту досягають ті ініціативи, які у попередні роки напрацювали стійкі контакти на місцях.

Локалізація та підтримка місцевих акторів, зі слів Катерини Мацієнко, завжди визначалася як принцип у політиках гуманітарної організації «Людина в біді».

«Ми взаємодіємо з партнерськими місцевими організаціями, щоб залучати й посилювати місцевих акторів для надання послуг і реалізації проєктів, оскільки саме вони знають локальний контекст і мають налагоджені контакти», — акцентує Катерина Мацієнко.

«Людина в біді» працює за регіональним підходом: має регіональні офіси, які взаємодіють з ОМС на місцях. На національному рівні організація координує свої дії з робочими групами і міністерствами та має окремий відділ адвокації. Разом із тим, у підході закладене розуміння відмінного регіонального контексту, а також різних умов у кожній конкретній громаді.

«Реалізовуючи будь-який проєкт, ми намагаємося налагодити контакт із місцевою владою, щоб координувати свою роботу з місцевими акторами. Такі платформи, як, наприклад, LINK, власне, і поєднують акторів — великі гуманітарні міжнародні організації з місцевою владою, волонтерськими групами та невеликими організаціями громадянського суспільства», — підкреслює Катерина Мацієнко.

Тенденції гуманітарного реагування

Локальні команди LINK періодично виїжджають у громади, постійно підтримують зв’язок із ОМС та місцевими активістами телефоном. З іншого боку, партнерські організації, що послуговуються платформою LINK і бронюють запити громад, безпосередньо доставляють допомогу у населені пункти. Ці люди, на власні очі бачать, що відбувається у громадах, і, як ніхто інший, знають, чого насправді там потребують.

Гуманітарна логістика — це спеціалізація благодійної організації «Коридор UA», із якою протягом останніх років тісно співпрацює LINK. Координаторка з проєкту відновлення «Коридор UA» Адела Пафкова пригадує, що у перший рік повномасштабної війни запити громад були іншими, ніж зараз, однак протягом останніх трьох років перелік потрібних речей залишається майже незмінним.

«Продукти харчування, вода та одяг — це були першорядні потреби у 2022 році з-поміж тих, які ми доставляли. Але протягом останніх кількох років ці потреби стали значно менш важливими для наших отримувачів. Натомість засоби гігієни, медичні товари, електроніка та подібні речі й досі потрібні — особливо після того, як USAID (Агентство США з міжнародного розвитку — Ред.) припинило свою діяльність», — каже Адела Пафкова.

Головна тенденція, за словами Адели Пафкової — це те, що попит перевищує пропозицію. Аналітика «Коридор UA» показує, що, приміром, така допомога, як засоби гігієни, потрібна завжди, кількість запитів не зменшується. Минулої весни організація оголошувала збір на сонячні станції та генератори, на які був високий попит. Нині чеська команда розпочинає проєкти, спрямовані на забезпечення громад сонячними електростанціями.

LINK з’єднує і впливає

Адела Пафкова відзначає: співпраця «Коридор UA» із платформою LINK дозволила наростити темпи і масштаби гуманітарної роботи у громадах Півдня.

«Завдяки LINK пошук отримувачів гуманітарної допомоги, яку ми можемо надати, займає один день замість тижня чи місяця. Ми можемо швидше діставатися до місць, які потребують нашої допомоги, а також до тих місць, з якими, можливо, без LINK ми навіть не мали б контактів», — акцентує Адела Пафкова.

За слів Адели Пафкової, тоді як у 2023 році «Коридор UA» за один місяць укладала не більше 10 актів прийому-передачі, то зараз — не менше 20. У цьому координаторка також вбачає вплив роботи LINK.

«Команда LINK спілкується безпосередньо з людьми, а не лише з адміністраціями, тому ми більш впевнені, що запити, які отримуємо, нікого не залишили поза увагою і що допомога буде використана за призначенням. Якби ми хотіли досягти таких самих результатів, як зараз, але без LINK, нам би довелося винайти LINK», каже — Адела Пафкова.

Адвокаційний вимір підтримки

Ще одна партнерська організація Мережі правового розвитку — Nonviolent Peaceforce Ukraine — зосереджена на захисті цивільних людей у конфліктах. Окреслюючи адвокаційний вимір підтримки деокупованих громад, радник із захисту Nonviolent Peaceforce Ukraine Дарен Кларк звернув увагу на проблему формального підходу до складання порядку денного.

«В адвокації ми займаємося проблемами, але також визначаємо чіткі кроки їхнього вирішення. Одна з проблем адвокації полягає в тому, що часто підсумкові рекомендації пишуть окремі люди, опівночі, поспішаючи надіслати звіт донору. І, відповідно, ці рекомендації не завжди відображають голоси та ідеї тих людей, на чию підтримку спрямовані», — зауважує Дарен Кларк.

Дарен Кларк представив дієвий інструмент, яким послуговується його організація у контексті застосування ненасильницького впливу для соціальних змін. Вправа «Три горизонти» — це процес, який проходять люди, щоб, по-перше, проаналізувати своє поточне середовище, по-друге, замислитися над тим, де хочуть опинитися, по-третє, створити власне бачення майбутнього.

«Коли йдеться про реагування на надзвичайні ситуації, ми знаходимося дуже близько до гори (проблема) й не бачимо її вершини (рішення). Іноді люди розуміють проблеми, але не можуть уявити собі рішення. Коли щодня доводиться реагувати хвилина за хвилиною, важко відступити на крок назад і побачити загальну картину», — пояснює Дарен Кларк.

На переконання Дарена Кларка, жителі громад самі знають, що буде краще для них. Тож буде помилкою пропонувати їм готові плани до дій.

«Адвокація в інтересах громад передбачає участь усіх причетних і передусім звичайних людей. Потрібно надавати час і простір людям, які живуть у стресових умовах, щоб вони могли замислитися, куди хочуть рухатися і які кроки мають для цього зробити», — наголошує Дарен Кларк.

Спираючись на свій багаторічний досвід роботи в постконфліктних суспільствах по всьому світу Дарен Кларк звернув увагу, що сьогодні українців об’єднує спільна боротьба проти спільного ворога — але саме це відчуття єдності найбільше ризикує зникнути вже після завершення бойових дій.

«Наразі всіх українців об’єднує ця боротьба проти спільного ворога. Проте після завершення війни, коли зникне обʼєднавча ідея, існує великий ризик розʼєднання суспільства. В усіх країнах, у яких я працював після воєнних часів, дуже видимим був розкол між різними групами людьми», — каже Дарен Кларк.

Щоб проілюструвати цю думку, Дарен Кларк запропонував учасникам взяти 30 секунд і уявити, що в них є аркуш паперу, на якому потрібно зобразити майбутнє України, яким вони його бачать.

Після цього він запитав, скільки учасників уявили собі дітей, які граються разом. Виявилося, що це — поширений образ: люди уявляли дітей України з іншим досвідом життя в країні, ніж мають вони самі, — де матері не бояться народжувати синів, думаючи про війну, а діти просто ходять до школи і граються разом.

«Я думаю, що жоден з вас не уявив собі на цій картинці, як діти між собою сваряться і кажуть: «а мій тато воював за нашу країну». Ті, хто служив, ті, хто залишили країну, ті, хто повернулися, ті, хто втратили щось, — у кожного своя правда цієї війни, і кожен через неї втратив», — каже Дарен Кларк.

Саме тому, наголосив Дарен Кларк, справжнім викликом повоєнного відновлення є не лише відновлення інфраструктури, а здатність суспільства — ветеранів, переселенців, тих, хто залишався під окупацією, — знайти спільну мову одне з одним.

«Якщо ми хочемо збудувати суспільство, в якому поважають права людини, де діти повертаються до школи, де ветерани повертаються й отримують підтримку психічного здоров’я, де знову будуються будинки, — ми маємо знайти спільне і вже зараз почати працювати над подоланням цих поділів у суспільстві», — каже Дарен Кларк.

Висновки та ідеї експертного діалогу дозволили партнерам почути одне одного, поділитися власним досвідом і дізнатися про досвід інших, узгодити подальші дії, щоб не тільки допомагати тут і зараз, але й робити кроки до поступового повоєнного відновлення. Матеріали дискусії разом із іншими напрацюваннями ляжуть в основу спільної позиційної заяви щодо необхідних рішень для ефективної підтримки громад.

Матеріал підготувала Мережа правового розвитку у співпраці з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки уряду Великобританії.

Викладені в матеріалі висновки, інтерпретації зібраної інформації тощо є виключно позицією авторів і не відображають думок донорів і партнерів проєкту.

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.