Реалії та майбутнє громадянського суспільства в Україні — тези дискусії

Дата публікації: 10.12.2024

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку

Про розвиток громадського та недержавного правозахисного сектору, а також про актуальні виклики у роботі правозахисних організацій йшлося під час публічної дискусії «Громадянське суспільство: реалії та майбутнє» 26 листопада у Києві. Саме цією подією Мережа правового розвитку відзначила 15-річчя неформального об’єднання правозахисних організацій у громадську спілку, зібравши разом партнерів, друзів та однодумців. У цьому матеріалі стисло переказуємо ключові тези учасників/ць обговорення.

Від правозахисного сервісу до мережі мереж

Хоча нині, у 2024 році, Мережа правового розвитку відзначає 15-річчя неформалізованого об’єднання спілки, правозахисний рух розпочався значно раніше.

«Починалося все з того, що в Україні безоплатної юридичної допомоги у цивільних справах у принципі не було. Але була стаття 59 Конституції України, яка каже, що “кожен має право на професійну правничу допомогу”. І ця правова допомога надається безоплатно. Була також низка рішень Європейського суду, які визнавали порушення прав людини у зв’язку з тим, що була надана неналежна правова допомога. І ось тоді, у 2007 році, за підтримки міжнародного фонду “Відродження” та інших був створений пілотний проєкт у місті Біла Церква — Центр правової допомоги, який забезпечував громадян первинними юридичними консультаціями», — пригадує голова правління Мережі правового розвитку Андрій Місяць.

Згодом подібні правничі сервіси з’являлися в інших містах України, як-от: у Херсоні, Хмельницькому. Перед тим, як різні організації об’єдналися, тривала дискусія: потрібно формалізувати роботу чи й надалі продовжувати працювати відокремлено. Дискусія завершилася створенням громадської спілки — мережі організацій, об’єднаних ідеєю розвитку правозахисту і доступної правничої допомоги.

«Мережа правового розвитку спочатку сформувалася як “Мережа центрів правової інформації та консультацій”. Тоді в організації була яскраво виражена сервісна функція. З часом Мережа отримала адвокаційну складову і зараз великою мірою готує продукти та рішення для імплементації органами виконавчої влади і місцевого самоврядування. Це — зростання», — підкреслює директор Української фундації правової допомоги (УФПД) Микола Сіома.

Сьогодні Мережа є Спілкою 22 організацій із майже всіх куточків країни. 

«Ми є різними, і у різноманітті — наша сила. Саме такий профіль Мережі дозволяє об’єднувати не тільки рівних серед рівних, сильних серед сильних, але надавати експертну правничу підтримку органам місцевого самоврядування, розвивати доступ до правосуддя у віддалених точках, у які, як показує наш досвід на Півдні, навіть не завжди доїжджає громадський транспорт», — зауважує виконавча директорка МПР Ольга Настіна.

Становлення громадянського суспільства в Україні

Учасники/ці дискусії пригадали, що, залежно від правлячої влади у ті чи інші роки, громадянське суспільство зазнавало різних впливів. 

«Ми працювали під різними вивісками, у різних організаціях, із різними функціями. Але ми всі думали про те, що нам потрібно забезпечити можливість людини отримати правничу допомогу. Мають бути двері, куди людина може зайти та отримати щось справедливе. На цьому шляху ми пробували різні способи взаємодії з владою. Наприклад, за часів президента-втікача Януковича потрапити до міністерства юстиції з питанням адвокаційного характеру було майже неможливо. Пізніше ця тенденція почала змінюватися», — зауважує Микола Сіома.

Громадянське суспільство воєнного часу

Координаторка мережі громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Наталя Козаренко висловила переконання, що у перші місяці після повномасштабного вторгнення росії Україна та, зокрема її громадянське суспільство, здивували світ. 

«Наше громадянське суспільство створило таку потужну систему протидії військовій агресії росії, яка не була очікуваною ні РФ, ні навіть нашим суспільством. Думаю, в цьому є заслуга нашої організації (УГСПЛ — ред.), яка з самого початку працювала над створенням активних небайдужих людей, які готові самоорганізовуватися, брати на себе відповідальність, причому брати відповідальність не тільки за свої дії, але й своєї держави», — підкреслює Наталя Козаренко.

Із її слів, одним із наслідків радянських часів в Україні є тотальна недовіра громадян до державних структур, а у зв’язку з цим — певна інфантильність через те, що громадяни мають переконання, що від них нічого не залежить. Відповідно, вторгнення стало каталізатором формування кола однодумців — людей, готових об’єднуватися і діяти без зволікань. 

«Дуже багато лідерів ОГС мобілізувалися, пішли добровольцями і стали на захист нашої держави. Громадські організації, які працювали в різних напрямах, сконцентрували свою діяльність на волонтерській активності, на допомозі тим, хто зіштовхнулися з наслідками війни», — додає Наталя Козаренко.

Голова ГО «Трикутник» (м. Коломия Івано-Франківської області) Соломія Зінець-Мацишин розповіла про роботу своєї команди, яка нині, окрім правничої допомоги, включає напрями просвітництва, адвокації, посилення спроможності громад, підтримки ветеранів і їхніх сімей. 

«Як показує досвід, ми виявилися людьми, готовими тяжко працювати, які можуть робити якісно або не робити ніяк. Добре, що обрали робити якісно. Завдяки цьому наші сервіси розвиваються та стають системнішими», — говорить Соломія Зінець-Мацишин.

Зі свого боку, виконавча директорка ГО «Північна правозахисна група» (м. Суми) Наталія Єсіна наголосила на викликах роботи ОГС на прикордонній Сумщині. 

«Сумщина є мурашником, який об’єднується навколо проблем у дуже широкому контексті — адміністративному, соціальному, в умовах перевантаження завданнями та браку часу і людей. Працюючи у громадах, в укриттях над темою відновлення, я кажу про те, що це дуже унікальна ситуація: ми під шахедами говоримо про відновлення. Бо є люди, які готові працювати на розвиток, знаходячись у ситуації руйнування. Я б охарактеризувала всю цю ситуацію, яка зараз відбувається словами “страшно цікаво”. Те, що відбувається у темах безпеки та відновлення, є дуже чуттєвим і має свої перспективи до розвитку, причому в усіх напрямах», — зазначає Наталія Єсіна.

Голова громадської організації «Асоціація громадських радників України» Ганна Ілащук назвала провідною роль громадянського суспільства у трансформації суспільства в умовах війни. 

«Трансформацію здійснює не людина, її здійснює інституція, а людина — створює інституції, впливає на їхній розвиток. У нас із вами є завдання у тому, щоб ті цінності, які є основоположними в інституціях та вплив на трансформацію нашої країни, на доступ до правосуддя насправді були якісними», — каже Ганна Ілащук.

Цінність людей

Одним із найбільш серйозних викликів для ОГС сьогодні є збереження і підтримка людей, які працюють у громадському секторі. З цією думкою погодилися всі учасники/ці обговорення.

«На третьому році війни люди виснажені. Я це спостерігаю за нашими колегами, за колегами з інших організацій. У перші роки вторгнення у більшості з нас вихідних не було взагалі, і зараз це відгукується», — зауважує директор БФ «Право на захист» Олександр Галкін.

В умовах нестачі професійних і вмотивованих працівників громадський сектор має особливо докладати зусиль для підтримки своїх людей та шукати нові можливості для цього.

Загострення проблеми обізнаності

Заступниця директора Координаційного центру з надання правової допомоги Наталя Костриба наголосила на проблемі низького рівня обізнаності громадян про їхні права та способи отримання правничої допомоги. 

«Обізнаність громадян завжди була актуальним питанням, як і питання доступу до правосуддя. Обізнаність людей — це те, над чим працювала система безоплатної допомоги і до повномасштабного вторгнення, і під час. Зараз проблема загострилася», — розповідає Наталя Костриба. 

На думку Наталі Костриби, причиною того, що попри всі правопросвітницькі програми рівень обізнаності є досить низьким, є інформаційний шум. Через надлишок інформації людині складно знайти саме ту, яка їй дійсно необхідна. 

«Коли у певний момент тема не стосується людини, вона її пропускає, і лише тоді, коли безпосередньо стикається з проблемою, вона починає шукати інформацію. А далі — вже як пощастить. Тому дуже важливо, щоб люди хоча б знали куди і до кого можуть звернутися», — зазначає Наталя Костриба.

Зміни у сфері надання правничої допомоги

Координаторка програми «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» Вероніка Рудковська наголосила на ключовій ролі ОГС у гарантуванні права на доступ до правосуддя за умов воєнного стану. 

«Організації забезпечують реалізацію цього права громадян, зокрема, шляхом надання правничої допомоги — через функціонування гарячих ліній допомоги, проведення виїзних місій у важкодоступні регіони, перенаправлення людей до профільних організацій, інституцій, здійснення моніторингових місій щодо дотримання вимог реалізації правосуддя, проведення соціологічних опитувань задля виявлення перешкод, із якими стикаються громадяни при зверненні до суду».

Партнери із членських організацій Мережі поділилися власним досвідом роботи в останні роки. Цей досвід пов’язаний із розширенням форматів надання правничої та не тільки допомоги громадянам, оскільки способи, якими послуговувалися раніше, не були спроможні задовольняти весь спектр запитів.

«Внаслідок швидкого зростання, змін до законодавства звичайній людині було тяжко сприйняти це і адаптуватися. Ми як команда розуміли, що повинні зробити зручний, швидкий, простий спосіб звернення по правничу допомогу. Почали розширювалися наші регіональні команди, які працюють на місцях у 22 областях. Почала розширюватися онлайн допомога, первинна юридична консультація, яка на сьогодні працює не тільки шляхом гарячої лінії, але ще і через телеграм-канал і чат-бот “Юридичний порадник ВПО”. Це все дало доволі швидке зростання рівня довіри до громадської організації. Люди зрозуміли, що можуть отримувати якісну допомогу», — розповідає представниця програми правової допомоги БФ «Право на захист» Надія Коренева.

Гуманітарне реагування

Після 2022 року Мережа правового розвитку розвинула гуманітарний напрям роботи задля задоволення потреб найбільш постраждалих від війни громад, посилення їхньої життєстійкості та здатності до відновлення. Одним із партнерів МПР у цьому напрямі є чеська гуманітарна організація «Людина в біді» (People in Need).

Координаторка з питань стійкості та відновлення організації «Людина в біді» Катерина Мацієнко розповіла про те, як розвивалося партнерство з МПР. 

«У 2022 році, коли наша організація була представлена лише на Сході, ми дуже швидко розширювали свою діяльність і, реагуючи на запит, розповсюджували її по території всієї України. Зрозуміло, що в такому швидкому режимі нам потрібні були національні організації, які вже налагодили співпрацю з місцевою владою, мають встановлені зв’язки у територіальних громадах, а головне — як ніхто інший, розуміють потреби чи громади, чи тієї території, де вони працюють. Тому Мережа правового розвитку — це не лише організація, яка на національному рівні реагує на потреби, але також територіально, залежно від того чи іншого регіону».

Організація «Людина в біді» у своїй роботі застосовує підхід локальної відповіді, залучаючи якомога більше національних акторів до надання допомоги. Часто такими акторами є нішеві організації, які мають свою експертизу, в якій вони завоювали певний авторитет та активно розвиваються.

«Ми працюємо з МПР на Півдні та в Івано-Франківській області. Проте це не є наш обмежений список. Я думаю, що території, де ми будемо працювати, лише розширюватимуться. У той же час у цих проєктах ми поєднуємо гуманітарне реагування з тими проєктами відновлення, які ми реалізовуємо. Тому що ми всі зараз живемо в таких умовах, що не можемо чекати, доки війна закінчиться і маємо приступити до відновлення. Часто це в одній і тій же громаді. Наприклад, Шевченківська громада Миколаївської області, де частина громади дуже постраждала у результаті окупації, обстрілів та інших наслідків війни. У той же час частина громади хоче розвиватися і впроваджувати власні проєкти відновлення. Адже чим швидше вони відновляться, тим швидше самі зможуть закривати свої гуманітарні потреби», — акцентує Катерина Мацієнко.

Матеріал створено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку»

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.